Ухвала КЦС ВС № 199/5683/13-ц

УХВАЛА 01 вересня 2020 року м. Київ справа № 199/5683/13 провадження № 61-12233ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в справі за позовом кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ : У серпні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, здана до поштового відділення зв`язку 27 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду отримала 31 липня 2020 року, проте на підтвердження вказаного не надає докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження (наприклад конверт поштової кореспонденції). Отже, зазначена заявником причина пропуску процесуального строку не може бути визнана поважною. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Таким чином заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідні докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником судовий збір у розмірі, визначеному підпунктом 7 пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», не сплачений. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на складний майновий стан. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити з огляду на наступне. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Наведені у клопотанні доводи заявника не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження саме його складного майнового стану (відповідний акт про майновий стан заявника або інші докази щодо його матеріального стану), а безпідставне звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом. У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України». Станом на 01 січня 2013 рік розмір мінімальної заробітної плати складає 1 147 грн. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (1061,13 х 200% = 2122,26). Отже, заявник має сплатити судовий збір у розмірі 2 122 грн 26 коп. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Жданова