Постанова КЦС ВС № 344/16227/19

Постанова Іменем України 31 серпня 2020 року м. Київ справа № 344/16227/19 провадження № 61-6292св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. учасники справи: позивач - Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської, відповідач 1 - ОСОБА_1 , відповідач 2 - ОСОБА_2 , третя особа - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення заборгованості по сплаті пайової участі. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості по сплаті пайової участі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи у залі № 2 Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на 15 жовтня 2019 року в 10-00 год. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Не погоджуючись з указаною ухвалою ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Одночасно заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що копію оскаржуваної ухвали їй надіслано не в повному обсязі. Зокрема, відсутня друга сторінка ухвали, в якій зазначена можливість її оскарження до апеляційного суду в зв`язку з порушенням правил підсудності. Про це вона дізналась під час ознайомлення з матеріалами справи 05 грудня 2019 року, після чого подала апеляційну скаргу. Проте, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року скаргу визнано неподаною та повернуто її. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року, виходив з того, що наведені заявником причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки не містять існування належних та допустимих доказів щодо наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій для подання апеляційної скарги протягом тривалого часу. При цьому ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року була направлена ОСОБА_2 та отримана останньою особисто 18 вересня 2019 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, у порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, фактично обмежив її у доступі до правосуддя. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів У червні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заступник прокурора Івано-Франківської області залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону та ухвалене з дотриманням норм процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 344/16227/19 з суду першої інстанції. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення заборгованості по сплаті пайової участі. На вказану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Одночасно заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що копію оскаржуваної ухвали їй надіслано не в повному обсязі. Зокрема, відсутня друга сторінка ухвали, в якій зазначена можливість її оскарження до апеляційного суду в зв`язку з порушенням правил підсудності. Про це вона дізналась під час ознайомлення з матеріалами справи 05 грудня 2019 року, після чого подала апеляційну скаргу. Проте, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року скаргу визнано неподаною та повернуто. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020 року наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме, заявнику запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів, а також нову апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 356 ЦПК України. Встановлено строк для виправлення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали та роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог цієї ухвали суду. Копія ухвали апеляційного суду двічі направлялась ОСОБА_2 на адресу, зазначену в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ), та отримана нею особисто 17 лютого 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. На виконання вимог ухвали ОСОБА_2 27 лютого 2020 року подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначивши ті ж обставини, що й в апеляційній скарзі. Доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження в загальному зводяться до того, що ОСОБА_2 не було відомо про можливість оскарження ухвали з підстав порушення правил підсудності.

Мотивувальна частина Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення. Частиною першою статті 190 ЦПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до супровідного листа суду 16 вересня 2019 року ОСОБА_2 надіслано копію оскаржуваної ухвали та копію позовної заяви з додатками. Вказану кореспонденцію заявник отримала 18 вересня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Підготовче судове засідання призначене на 15 жовтня 2019 року двічі відкладалось на 06 листопада та 15 листопада 2019 року, про що також належним чином відповідач повідомлена. Разом з тим, ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась жодного разу. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2019 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду на 09 грудня 2019 року. Як підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення повістку ОСОБА_2 отримала 22 листопада 2019 року. Таким чином, про розгляд цивільної справи Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ОСОБА_2 було відомо з 18 вересня 2019 року, проте вона протягом тривалого часу не цікавилась її розглядом, на судові засідання не з`являлась. З матеріалами справи заявник ознайомилась через два з половиною місяці після отримання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року - 05 грудня 2019 року та на наступний день подала апеляційну скаргу. В зв`язку з невиконанням вимог ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та несплати судового збору ухвалою суду від 28 грудня 2019 року скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику. Після повернення справи до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області судове засідання призначено на 30 січня 2020 року, про що повідомлено ОСОБА_2 повісткою. Проте, остання 24 січня 2020 року безпосередньо в апеляційний суд направила повторну апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі. Така поведінка сторони судового процесу свідчить про недобросовісне користування нею своїми процесуальними правами та використання прийомів, направлених на зволікання у розгляді справи по суті. Посилання заявника на те, що місцевим судом їй надіслана лише перша сторінка копії оскаржуваної ухвали не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, копії судових рішень оформляються згідно встановлених вимог. Так, відповідно до пунктів 13.6, та 13.7 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом ДСА України від 17 грудня 2013 № 173 (яка діяла на час постановлення ухвали місцевого суду), копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. Копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п`ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів. Відповідно в разі неотримання повного тексту ухвали без належного оформлення та засвідчення заявник могла звернутись в суд для ознайомлення з матеріалами справи. Більше того, з текстом судового рішення вона мала можливість ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року опублікована 16 вересня 2019 року, чи звернутись за правовою допомогою для роз`яснення процесуальних прав. Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про добросовісне користування ОСОБА_2 своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне оскарження судового рішення. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що причини, вказані ОСОБА_2 , для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки не містять існування належних та допустимих доказів щодо наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій для подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду протягом тривалого часу. При цьому ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2019 року була направлена ОСОБА_2 та отримана останньою особисто. Встановивши, що заявник після надання строку на усунення недоліків не виконала вимог ухвали суду, а саме, не зазначила поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та не надала доказів на їх підтвердження, апеляційний суд, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження в справі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов