Ухвала КЦС ВС № 203/5182/14-ц

Ухвала Іменем України 26 серпня 2020 року м. Київ справа № 203/5182/14-ц провадження № 61-11650ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення та просила його скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку. Окрім цього просила поновити строк для подачі даної заяви, посилаючись на те, що про розірвання шлюбу вона дізналася випадково лише після смерті позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року заяву ОСОБА_3 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року. Скасовано заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року та призначено справу до нового розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б спростували доводи відповідача щодо неотримання нею судових повісток та копії заочного рішення, матеріали справи не містять, а тому її заява підлягає задоволенню. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу у зв`язку із смертю позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Не погоджуючись із зазначеними ухвалами суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка не була учасником справи, звернулася до суду з апеляційною скаргою. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 22-ц/803/4718/19) ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року скасовано та закрито провадження у справі. Скасовуючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, незважаючи на наявну в матеріалах справи копію свідоцтва про смерть позивача ОСОБА_2 , поновив ОСОБА_3 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 26 серпня 2014 року та безпідставно скасував дане заочне рішення, чим фактично поновив шлюб вже після смерті позивача. При цьому, встановивши, що на момент розгляду місцевим судом даної заяви одна із сторін по справі була померлою, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі. Окрім цього, постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 22-ц/803/4599/19) скасовано ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року, з огляду на те, що вищевказаною постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 22-ц/803/4718/19) вже вирішено питання про закриття провадження у справі. У травні 2019 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 22-ц/803/4718/19) і залишити в силі ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 22-ц/803/4599/19), якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 18 лютого 2019 року про закриття провадження у справі, у касаційному порядку не переглядалася. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року про скасування ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року знято з апеляційного розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року закрито, а апеляційну скаргу повернуто заявникові. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про поновлення процесуального строку, скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду не може бути самостійно оскаржена в апеляційному порядку. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заявник зазначає, що подаючи заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 фактично намагається отримати право на спадщину, позбавивши тим самим Ѕ частки у спадковому майні малолітню доньку ОСОБА_2 , чим порушує її законні права та інтереси. Вказує, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Особливість ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року про поновлення строку та скасування заочного рішення полягає в тому, що оскаржити її одночасно з рішенням суду неможливо, оскільки провадження у справі закрито 18 лютого 2019 року у зв`язку зі смертю позивача і рішення по суті позовних вимог ухвалено не було. Таким чином, судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 03 червня 2020 року було незаконно і грубо порушено її право на апеляційне оскарження ухвали суду. Фактично оскарження цієї ухвали взагалі неможливе, що суперечить вимогам статті 129 Конституції України, якою передбачено, що однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Ухвала про поновлення процесуального строку, скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду у цьому переліку відсутня. Не передбачено можливості оскарження такої ухвали й статтями 127, 287 ЦПК України, оскільки згідно з положеннями цих статей особа може оскаржити ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У частині другій статті 353 ЦПК України зазначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про закриття провадження у справі, у якій просила скасувати також ухвалу про поновлення процесуального строку, скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду, що не передбачено положеннями частини другої статті 353 ЦПК України, якими встановлено можливість оскарження такої ухвали виключно з рішенням суду. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення. Оскільки ухвала суду першої інстанції про поновлення процесуального строку, скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду не може бути самостійно оскаржена в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження та повернув апеляційну скаргу заявникові. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Посилання ОСОБА_1 на те, що ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року неможливо оскаржити одночасно з рішенням суду у зв`язку із постановленням ухвали від 18 лютого 2019 року про закриття провадження у справі, є безпідставними, виходячи з того, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року вказану ухвалу скасовано. За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко