Ухвала КЦС ВС № 465/1278/16-ц

Ухвала Іменем України 31 серпня 2020 року м. Київ справа № 465/1278/16-ц провадження № 61-1034ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі судді Цяцяка Р. П., ВСТАНОВИВ: У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності на автомобіль, визнання права власності. В обґрунтування позову зазначала, що з червня 2009 року по березень 2011 року вона спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Сторони вели спільне господарство та виховували дитину. З ОСОБА_2 вона познайомилась ще у 1995 році, а з 1996 року по 2002 рік вони перебували в шлюбі. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 . З 2002 по 2007 рік вони не підтримували сімейні стосунки. 0З червня 2009 року вони знову почали проживати разом та підтримувати фактичні шлюбні відносини. Реєстрацію шлюбу вирішили не здійснювати, оскільки вважали це зайвою формальністю. За час спільного проживання вели спільне господарство, влаштовували домашній побут, разом ділили доходи та видатки. У 2010 році за спільно зароблені кошти вони придбали автомобіль марки «Infinity» модель FX 35, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого 280 000,00 грн, спальний гарнітур (двоспальне ліжко, дві тумбочки, шафа) вартістю 105 000,00 грн, мобільний телефон марки «Vertu» вартістю 23 000,00 грн, пральну машину марки «Indesit», вартістю 7 000,00 грн, телевізор марки «Samsung» вартістю 20 000,00 грн, газову плиту марки «Alpari» вартістю 4 500,00 грн, холодильник марки «Snaige» вартістю 8 000,00 грн, розкладний диван вартістю 10 000,00 грн, ноутбук марки «DELL» вартістю 12 000,00 грн, нетбук «НР» вартістю 8 000,00 грн, золотий наручний годинник вартістю 52 000,00 грн, золотий ланцюжок вартістю 35 000,00 грн, дорожню сумку марки «Versache» вартістю 8 000,00 грн. Оскільки через відсутність реєстрації шлюбу між сторонами не було враховано її право власності на спільно нажите майно, вона змушена звернутись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2009 року по березень 2011 року. Визнано об`єктом спільної сумісної власності наступне майно: автомобіль марки «Infinity» модель FX 35, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спальний гарнітур (двоспальне ліжко, дві тумбочки, шафа), мобільний телефон марки «Vertu», пральну машину марки «Indesit», телевізор марки «Samsung», газову плиту марки «Alpari», холодильник марки «Snaige», розкладний диван, ноутбук марки «Dell», нетбук марки «НР», золотий наручний годинник, золотий ланцюжок, дорожню сумку марки «Versache». Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Infinity» модель FX 35, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: спальний гарнітур (двоспальне ліжко, дві тумбочки, шафа), мобільний телефон марки «Vertu», пральну машину марки «Indesit», телевізор марки «Samsung», газову плиту марки «Alpari», холодильник марки «Snaige», розкладний диван, ноутбук марки «Dell», нетбук марки «НР», золотий наручний годинник, золотий ланцюжок, дорожню сумку марки «Versache». Не погодившись із такими рішеннями суду першої інстанції, 27 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року. ОСОБА_2 у січні 2020 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у вищевказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року. Іншою ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишено без руху до 20 лютого 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано заявнику уточнити вимоги касаційної скарги, зазначивши клопотання щодо результатів перегляду Верховним Судом ухвали Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та надати докази сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема уточнена редакція касаційної скарги з копіями відповідно до кількості сторін та квитанція про сплату судового збору у розмірі 420,40 грн. В уточненій редакції касаційної скарги заявник просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та направити справу на новий розгляд до Львівського апеляційного суду. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 повторно залишено без руху до 12 березня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано заявнику уточнити предмет касаційного оскарження. У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема уточнена редакція касаційної скарги, в якій заявник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_2 до 07 квітня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та належні докази на підтвердження дати отримання копії ухвали. У квітні 2020 року надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме: квитанція про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 420,40 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, зокрема надання доказів на підтвердження дати отримання ОСОБА_2 копії ухвали Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року. Встановлено для усунення недоліків строк десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року повернуто заявникові. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2016 року, апеляційний суд правильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України та обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 вже звертався до суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, за наслідками подання якої ухвалою від 13 листопада 2019 року йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а тому відсутні правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою зазначеної особи на одне й те ж судове рішення. Посилання заявника на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд порушив його право на судовий захист, є безпідставними, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Апеляційний суд постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв у відповідності до норм пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист жодним чином непорушене. Отже, ухвала Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, правильне застосування норм права є очевидним, а підстави для її скасування відсутні. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності на автомобіль, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик