Постанова КЦС ВС № 303/2214/16-ц

Постанова Іменем України 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 303/2214/16-ц провадження № 61-19466св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П., ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , однак на протязі більше 3-х років він не може вільно користуватися належною йому часткою квартири, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди в цьому. Посилаючись на положення статей 317, 355, 358, 369, 391 ЦК України, статті 9 ЖК України, звернувся з вказаним позовом до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням залишено без розгляду. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом його вселення у вказану квартиру. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є співвласником квартири, проте не може вселитися в неї, оскільки відповідач вчиняє на протязі трьох років перешкоди позивачу у користуванні та володінні своєю власністю, внаслідок чого порушується його право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на ј частину спірної квартири, у зв`язку із чим внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення місцевого суду. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 18 листопада 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд встановив, що 30 вересня 2013 року на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та постанови від 04 липня 2013 року начальника міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Савчинською-Федоровою Н. Г. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2018 року, визнано незаконним та скасовано акт про передачу ј частини квартири АДРЕСА_1 стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу від 04 липня 2013 року. Визнано незаконним та скасовано постанову, затверджену начальником МВ ДВС Мукачівського МУЮ від 04 липня 2013 року про передачу 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину цієї квартири, видане приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Савчинською-Федоровою Н. Г. 30 вересня 2013 року та зареєстроване в реєстрі за № 2281. Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення суду від 31 липня 2015 року, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на ј квартири АДРЕСА_1 , 05 вересня 2015 року скасовано.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова апеляційного суду відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. З цього слідує, що порушене цивільне право чи цивільний інтерес підлягають захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Статтею 4 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 316 ЦК України, частина перша статті 319 ЦК України). Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Встановлено, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року визнано незаконним та скасовано акт про передачу ј частини спірної квартири стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу; визнано незаконним та скасовано постанову про передачу ј частини квартири ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили та було чинним на час розгляду цієї справи апеляційним судом. Крім того, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на ј частину квартири АДРЕСА_1 , скасовано 05 вересня 2015 року. При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів наявності у нього права власності на спірну квартиру та, відповідно, порушення відповідачем його цивільних прав, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 на час апеляційного розгляду справи не був власником ј спірної квартири є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи Зокрема, аргументи позивача щодо перебування у провадженні Верховного Суду відповідної справи про касаційний перегляд постанови апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2018 року у справі про визнання незаконним та скасування акта, постанови про передачу майна та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, не спростовують висновків апеляційного суду, в основу мотивів судового рішення якого враховано наявність судового рішення, що набрало законної сили - заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року. При цьому Верховний Суд звертає увагу на приписи частини першої, пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун