Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/14082/17

Дата документу 26.08.2020 Справа № 335/14082/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/14082/17 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І. провадження № 22-ц/807/1101/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 . Позивачеві належить 11/20 часток, а відповідачці 9/20 часток у праві власності на жилий будинок, розташований на земельній ділянці, закріпленій за ним рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06.01.1955р., площею 1035 м2. Між сторонами виник спір про порядок користування земельною ділянкою, зокрема, з приводу відповідності площ землекористування кожної зі сторін співвідношенню належних їм часток у праві власності на будинок. Раніше спір розглядався районною адміністрацією Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, але комісією, створеною для вирішення земельного спору, встановлено, що, незважаючи на відсутність порушень меж земельної ділянки з боку позивача, спір сторін про порядок користування земельною ділянкою не вирішено, а запропоновано позивачеві звернутись до суду. Позивач зазначив, що площа землекористування відповідачки перевищує площу, яка відповідає її частці у праві власності на жилий будинок, а площа його землекористування є меншою, хоча плату за землю сторони вносять відповідно до належних їм часток у праві власності на будинок, що свідчить про наявність між сторонами земельного спору, однак факт порушення відповідачкою земельних прав позивача можна встановити лише за результатами експертного дослідження. Посилаючись на існування вказаних обставин, позивач просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою, наданою з метою обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток, належних сторонам у праві власності на жилий будинок. В уточнених позовних вимогах після проведення призначеної за клопотання позивача судової земельно-технічної експертизи позивач просив визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку цієї експертизи. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2019 року позов задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 1035 м2 у межах точок з гео­дезичними (топографічними) координатами: точка 1 (13251,743; 11322,323; 18,37) - точка 2 (13260,928: 11366,540; 31.76) - точка 3 (13238,250; 11370,220; 31,76) - точка 4 (13229,345; 11325,237; 31,76), наданою з метою обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток, належних сторонам у праві спільної часткової власності на жилий будинок. Виділено у користування позивача ОСОБА_2 на належні йому 11/20 часток у праві спільної часткової власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку S-1 прощею 566,15 м2 у межах відрізків: точка 3 - точка 4 протяжністю 45,79 м; точка 4 - точка 5 (лежить на прямій між точками 4 і 1 на відстані 11,46 м від точки 4) протяжністю 11,46 м; точка 5 - точка 6 (розташована на зовнішній стіні житлового будинку літ. А посередині між кімна­тами 1-4 і 2-3 відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «ЗМБТІ» станом на 09.10.2013 р.) протяжністю 30,82 м; точка 6 - точка 7 (розташована на внутрішній стіні житлового будинку літ. А посередині між кімна­тами 1-6 і 2-2) протяжністю 8,82 м; точка 7 - точка 8 (крайня кутова точка гаражу літ. Ж на стіні, що виходить на земельну ділянку . АДРЕСА_2 , з боку житлового будинку літ. А) протяжністю 1,70 м; точка 8 - точка 9 (крайня кутова точка гаражу літ. Ж на прямій між точками 2 і 3 на відстані 12,66 м від точки 3) протяжністю 4,50 м; точка 9 - точка 3 протяжністю 12,66 м; Виділено у користування відповідачки ОСОБА_1 на належні їй 9/20 часток у праві спільної часткової власності на жилий будинок ( АДРЕСА_1 , земельну ділянку S-2 прощею 462,65 м2 у межах відрізків: точка 1 - точка 2 протяжністю 45,16 м; точка 2 - точка 10 (лежить на прямій між точками 2 і 3 на відстані 10,31 м від точки 2) протяжніс­тю 10,31 м; точка 10 - точка 11 (розташована на зовнішній стіні житлового будинку літ. А на відстані 1,00 м від точки 7 з боку земельної ділянки АДРЕСА_2 ) протяжністю 6,20 м; точка 11 - точка 7 протяжністю 1,00 м; точка 7 - точка 6 протяжністю 8,82 м; точка 6 - точка 5 протяжністю 30,82 м; точка 5 - точка 1 протяжністю 10,92 м; Залишено у спільному користуванні сторін земельну ділянку S-3 прощею 6,2 м2 у межах відрізків: точка 7 - точка 8 протяжністю 1,7 м; точка 8 - точка 9 протяжністю 4,5 м; точка 9 - точка 10 протяжністю 1,00 м; точка 10 - точка 11 протяжністю 6,20 м; точка 11 - точка 7 протяжністю 1,00 м. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її адвоката Ярошенка О.О., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кукурудз Р.О., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 25.05.2005р. за реєстровим № 1-423, належить 11/20 часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . Право власності позивача зареєстроване Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 30.05.2005р. у реєстровій книзі № 3/26, номер запису: 661/6264. Відповідачці на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 23.04.1998р. виконкомом ЗМР, належить 9/20 часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . Право власності відповідачки зареєстроване Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 03.06.1998р. у реєстровій книзі № 3/26, номер запису: 661/6264. У відповідності з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 09.10.2013р., на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ. А, погріб під літ. А літ. пг, житлова прибудова літ. А2, прибудова літ. а1, прибудова літ. а2, ганок до літ. а2, сарай літ. б, літня кухня літ. Б, літня кухня літ. Б1, сарай літ. В, вбиральня літ. Д, гараж літ. Ж, оглядова яма, вольєр літ. З, навіс літ. Н, вбиральня літ. У, замощення І, замощення ІІ, паркан №1, хвіртка №10, ворота №11, паркан №12, паркан №13, зливна яма №14, хвіртка № 17, паркан № 18, паркан № НОМЕР_2 . За даними технічного паспорта жилий будинок складається з двох відокремлених квартир з окремими входами: № 1 загальною площею 132,4 м2, у т.ч. житлова площа 42,5 м2, що належить позивачеві, та № 2 загальною площею 32,3 м2, у т.ч. житлова площа 23,8 м2, яка належить відповідачці. Загальна площа будинку 164,7 м2, у т.ч. житлова площа 66,3 м2, допоміжна площа 98,4 м2. Квартири не виділені як окремі об`єкти права власності. Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 06.01.1955р. за будинком АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку площею 1035 м2. Судом встановлено, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні сторін як співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; угоди між співвласниками щодо порядку користування нею укладено не було. Ухвалою суду від 05.09.2018р. задоволено клопотання представника позивача та у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро», на вирішення якої поставлене питання: які можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою, закріпленою рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 06.01.1955р. за житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на зазначений жилий будинок на момент розгляду справи? Висновком судової земельно-технічної експертизи надано один варіант визначення порядку користування спірною земельною ділянкою. Після надходження до суду висновку судового експерта від 08.02.2019р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд визначити порядок користування спірною земельною ділянкою площею 1035 м2 згідно з висновком експертизи. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд виходив із того, що визначений експертним висновком порядок користування земельною ділянкою, виділеною під житловий будинок сторін, відповідає їх часткам у праві власності на цей будинок, не порушує нічиїх прав, відповідає нормам ДБН, та відповідач, відстоюючи своє право на площу земельної ділянки, яка є більшою її частки у житловому будинку, вагомих та ґрунтовних на законі аргументів не навела. В скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що суд не врахував, що між співвласниками житлового будинку до придбання своєї частки ОСОБА_3 склався порядок користування земельною ділянкою, що було закріплено встановленням паркану на фундаменті. А тому саме такий порядок мав бути визнаний судом, та в такому разі не було потреби у призначенні судової земельно-технічної експертизи, призначаючи яку суд задав невірні вихідні дані, а саме, дійсні на теперішній час ідеальні частки сторін, в той час як мав встановити ті, які існували на час виникнення спільної часткової власності на нерухоме майно у 1997р., тобто рівні - по Ѕ у кожного із співвласників. Пунктами 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»судам роз`яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої. Саме з посилання на роз`яснення, надані в абз. 3 пункту 21 вказаної постанови, апелянт ОСОБА_1 вказує, що виникнення спільної часткової власності на будинок відбулось у 1997р., коли вона та її брат успадкували житловий будинок після смерті матері по Ѕ частці кожен. Так, із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.12.1997р. вбачається, що ОСОБА_4 (брат відповідача) та ОСОБА_1 успадкували в рівних частках належний їх матері ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 , по Ѕ кожен ( а.с. 38). ОСОБА_1 вказує, що саме тоді і склався між нею та братом ОСОБА_4 порядок користування земельною ділянкою, виділеною під цей будинок, відповідно до рівності їх часток у будинку. Та підстав для його зміни, на її думку, не мається. Але ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ярошенко О.О. не враховують тих обставин, що в подальшому їх частки з ОСОБА_4 змінились у законний спосіб. Так, згідно із свідоцтвом № 1270 від 03.06.1998р., виданим міськжитлоуправлінням виконкому Запорізької міської ради на підставі рішення Орджонікідзевського виконкому від 23.04.1998р. № 343, ідеальні частки ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були змінені, та частка ОСОБА_1 стала складати 9/20 у праві власності на будинок, а частка ОСОБА_4 11/20 ( а.с. 52). Вказані зміни відображені у реєстраційному написі на правовстановлюючому документі, про що відповідно до діючого на той час законодавства внесені записи у реєстрову книгу БТІ. В подальшому 11/20 часток у житловому будинку по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_6 , у якої 25.05.2005р. цю частину будинку купив позивач ОСОБА_2 ( а.с. 3). ОСОБА_1 пояснювала, що надала згоду на узаконення ОСОБА_4 побудованих сіней, у зв`язку з чим і відбулась зміна часток у праві власності, що не створює, на її думку, підстав для зміни порядку користування земельною ділянкою. Але такі ствердження відповідача та її адвоката є помилковими, оскільки побудова нових споруд не змінює часток співвласників у тому разі, коли вона відбулась без згоди інших співвласників та не визнана законною компетентним органом у встановленому законом порядку, і право власності на яку не оформлено, в протилежному випадку частки співвласників, які зареєстровані у належний спосіб та на які видано правовстановлюючі документи, вважаються зміненими та, відповідно, це створює подальші правові наслідки, зокрема, щодо порядку користування земельною ділянкою. Крім того, зміна часток у будинку відбулась між тими ж самими співвласниками, при яких виникла часткова власність, через незначний проміжок часу менше 5 місяців. Отже, судом обґрунтовано призначено судову земельно-технічну експертизу, у якій правильно задано питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до належних на теперішній час ідеальних часток співвласників у житловому будинку, тобто тих, які закріплено у правовстановлюючих документах на будинок. В судовому засіданні відповідач та його адвокат наголошували на інших незаконних вимогах ОСОБА_3 , який у іншій цивільній справі намагався змінити частки у житловому будинку, збільшивши свою за рахунок нових побудованих споруд, але його позов не було задоволено. Тому вважали, що і в цій справі визначати порядок користування слід, виходячи із рівності часток, яка встановлена на час виникнення спільної часткової власності на житловий будинок при спадкуванні у 1997р. Але колегія наголошує на тому, що обставини, встановлені у іншій цивільній справі, у якій відмовлено у позові про збільшення часток ОСОБА_3 у праві власності на будинок, не створюють ніякої преюдиції для цієї справи, зокрема, щодо неправомірності вимог про врахування при визначенні порядку користування земельною ділянкою купленої ним частки, оскільки його право на 11/20 часток є беззаперечним, так як доводиться правовстановлюючими документами та державною реєстрацією. Також в скарзі зазначається, що позивач у позовній заяві та в уточненій позовній заяві взагалі не послався на норми матеріального права, на підставі яких вважав законними свої позовні вимоги. А суд, вирішуючи спір не визначився, яку саме редакцію статті 120 ЗК України слід застосовувати до спірних правовідносин, у зв`язку з чим безпідставно визнав позов обґрунтованим. Перевіривши вказані доводи скарги, колегія встановила. Спірна земельна ділянка виділена під житловий будинок АДРЕСА_1 площею 1035 кв. м не була приватизована, а знаходилась у користуванні співвласників будинку. На час придбання своєї частки житлового будинку ОСОБА_3 25.05.2005р. стаття 120 ЗК України діяла у такій редакції. Відповідно до статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (ч. 1); при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди ( ч. 4). В мотивувальній частині суд першої інстанції послався на іншу редакцію вказаної норми, але фактично вирішив спір, базуючи свої висновки на вищенаведеній редакції статті 120 ЗК України, на що вказує постановлене на дослідження експерта питання та вирішення справи на грунті експертного дослідження. Отже, посилання суду не на ту редакцію норми матеріальної права, коли по суті була застосована саме та, яка поширюється на спірні правовідносини, не створює підстав для висновку, що справу вирішено неправильно, та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Ті доводи скарги, що в змісті позовної заяви не мається посилання на норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки суд має сам за викладеними в позові обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги, застосувати ті норми матеріального права, які поширюються на ці правовідносини. До того ж, позивач визначив норми, зазначивши перед прохальною частиною, серед інших, статтю 120 ЗК України. Той факт, що частки співвласників у нерухомому майні не виділені в натурі, а тільки узгоджено порядок користування житловим будинком шляхом сформування окремих квартир, не створює перешкод для можливості визначення порядку користування земельною ділянкою. Що стосується існуючого порядку користування земельною ділянкою, який було узгоджено в 1997р., то колегія з цього приводу зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпо-ряджається своїм майном на власний розсуд. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема, до права користування земельною ділянкою). Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного зі співвласників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак, у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК України). У висновку судової земельно-технічної експертизи вказується, що експертом досліджувався фактичний порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за домоволодінням ( а.с. 74-75). Проведеним дослідженням встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 не відповідає ідеальним часткам співвласників, та пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобулдування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Так, земельна ділянка, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , на 77,21 кв. м перевищує площу, що припадає на її частку у житловому будинку. Крім того, такий порядок не забезпечує доступ співвласника ОСОБА_2 до вводу мережі газопостачання та до стіни гаражу літ. «Ж» для його обслуговування. Враховуючи ці обставини, суд обґрунтовано надав перевагу порядку користування земельною ділянкою, визначеному висновком судової земельно-технічної експертизи, не прийнявши склавшийся порядок користування земельною ділянкою як такий, що порушує права ОСОБА_3 . Як вбачається з додатків до експертного висновку, визначений експертом порядок користування полягав в тому, що вирівнюється межа між земельними ділянками, яка становила ламану лінію, за рахунок чого площа земельної ділянки позивача збільшується до розміру, що припадає на його частку у житловому будинку, а відповідач позбавляється надлишку. Крім того, експертом залишено у спільному користуванні ділянку розміром 6,2 кв. м. для надання позивачу доступу до мереж газопостачання та можливості обслуговування стіни власного гаражу. Колегія погоджується з цими висновками суду, оскільки визначений таким чином порядок користування земельною ділянкою відповідає часткам співвласників у житловому будинку, будь-яких споруд співвласників на території, виділеній в користування іншому, не мається, загалом конфігурація визначених в користування земельних ділянок майже не відрізняється від склавшого порядку землекористування, за виключенням переносу межі в бік земельної ділянки відповідача. Виділення в загальне користування землі площею 6,2 кв. м біля стін будинків, гаражу та парканом, також не порушує прав сторін, хоча не це посилається ОСОБА_1 , яка при цьому не наводить вагомих аргументів на підтвердження цьому. Посилання апелянтів на те, що порядок користування визначався щодо земельної ділянки площею 1043 кв. м, в той час як за домоволодінням закріплено площу 1035 кв. м, не ґрунтуються на матеріалах справи. Встановлено, що експертом перед проведенням дослідження витребовувались у суду додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи: кадастрова зйомка земельної ділянки, закріпленої рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 06.01.1955р. за житловим будинком АДРЕСА_1 ( а.с. 60). Для виконання цього клопотання ОСОБА_3 було замовлено виконання топографічного плану земельної ділянки та її кадастрова зйомка, які надані експерту ( а.с. 69, 70, 73), згідно з якими експертом визначався порядок користування саме щодо площі земельної ділянки 1035 кв. м. Що стосується пропуску строку позовної давності позивачем, оскільки останній придбав земельну ділянку 25.05.2005р., та бачив встановлений по межі паркан, але з позовом звернувся лише у 2020р., то колегія в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції, які полягають у тому, що порушення щодо неправомірного користування земельною ділянкою у більшому розмірі є триваючим, а тому такий позов може бути прд`явлений в будь-який час, незалежно від того, коли воно почалось. Встановлено, що позивач ОСОБА_3 намагався вирішити це питання шляхом звернення до власниками землі Запорізької міської ради, що не дало результату. Крім того, вірним є той висновок, що додатково наявність порушення підтвердилась під час виконання геодезичної зйомки земельної ділянки вже 2020р. Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи не було встановлено підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України колегія залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2019 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 серпня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.