Ухвала КАС ВС № 420/5951/19

УХВАЛА 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 420/5951/19 адміністративне провадження № К/9901/19675/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №420/5951/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Громадянин Пакистану ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 27 вересня 2019 року №185 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати відповідача прийняти рішення відносно позивача про оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На обґрунтування позовних вимог громадянин Пакистану ОСОБА_1 зазначив, що прийняте відповідачем рішення порушує приписи чинного законодавства України, є необґрунтованим та незаконним, оскільки приймалося без урахування та дослідження всіх обставин, які мають значення для справи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що висновки органу міграційної служби відносно того, що позивачем не доведено факт переслідувань його в країні громадської належності за расовою належністю, віросповіданням, національністю, громадянством та підданством, відношення до певної соціальної групи, політичних переконань знайшли своє підтвердження, а заявлена позивачем інформація не містить обґрунтованих, достовірних та несуперечливих відомостей про події переслідувань та утисків на батьківщині його особисто або членів його сім`ї за політичною, релігійною чи іншими ознаками. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України. У поданій касаційній скарзі позивач не зазначає обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №420/5951/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк