Ухвала КАС ВС № 826/10834/18

УХВАЛА 26 серпня 2020 року м. Київ справа № 826/10834/18 адміністративне провадження № К/9901/20576/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.11.2017 №0022684202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 396124,94 грн, у тому числі за основним платежем 316899,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 79224,99 грн; №0022754202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 33010,41 грн, у тому числі за основним платежем 26408,33 грн, за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями 6602,08 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2020, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 22.07.2020 рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2018 року №0022684202 в частині суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 124,03 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28,01 грн; №0022754202 в частині суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 10,34 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2,59 грн. В решті рішення залишено без змін. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 17.08.2020. В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України. Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках. В свою чергу відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною ж 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. При цьому в Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України). За наведеного, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, а також з огляду на оскарження позивачем рішень суб`єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що загалом не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. У касаційній скарзі міститься посилання на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та суд відніс таку до категорії справ незначної складності помилково, однак, оцінивши такі доводи позивача, суд вважає, що останні мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а відтак, не можуть сприйматись як виключний випадок. Інші обгрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні. Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити. Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко