Постанова 4814 № 542/790/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/790/20 Номер провадження 22-ц/814/1872/20Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року у складі судді Афанасьєвої Ю.О. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в с т а н о в и в: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що в провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу - 150 000,00 грн., процентів - 3016,39 грн., інфляційних збитків - 825,00 грн., 3% річних - 1094,26 грн., а всього 154 935,65 грн. та судових витрат. Відповідач на вимоги повернути позику не реагує, кошти не повертає, а тому наявні підстави вважати, що довідавшись про наявність позову про стягнення з нього коштів, відповідач вживатиме заходів для ухилення від виконання можливого рішення суду у справі, що ускладнить його виконання. Посилаючись на вказані обставини, просив суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , у тому числі, на земельну ділянку, кадастровий номер 5321881800:00:003:0057, площею 4,0756 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Дрижиногреблянська. Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано переконливих обґрунтувань та доказів, які б свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також, заявник не зазначив майна, на яке необхідно накласти арешт, окрім земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачеві та передана в оренду на 15 років на підставі договору оренди землі від 08.02.2006 року та додаткової угоди від 06.07.2018 року, та не надав відомостей щодо вартості такого майна, що унеможливлює визначення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 , у тому числі на зазначену земельну ділянку. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що він обмежений у можливості отримати відомості про наявність у відповідача рухомого чи нерухомого майна та його вартість, а чинне законодавство не передбачає обов`язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зазначати на яке конкретно майно має бути накладено арешт, встановлювати вартість вказаного майна та подавати суду відповідні докази. Також вважає, що перебування земельної ділянки в оренді не перешкоджає суду накласти на неї арешт. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що в липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики на загальну суму 154935,65 грн. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення цього позову, ОСОБА_1 зазначив, що у нього виникли підозри щодо неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви, оскільки відповідач добровільно кошти не повертає та на його неодноразові вимоги щодо повернення позики не реагує. За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести відповідність заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Згідно положень статті 150 ЦПК України (пункт 1 частини першої, частина третя) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову за відсутності передбачених законом підстав, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє їх, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів намірів відповідача відчужити належне йому майно, яке не є предметом спору, або чинити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5321881800:00:003:0057, площею 4,0756 га, що розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с/рада Дрижиногреблянська, на яку просить накласти арешт позивач, за своїм правовим статусом перебуває під дією заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження сільськогосподарських земель, встановленого законом (пункти 14-15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), тому доводи заявника щодо можливості вільного розпорядження відповідачем вказаною земельною ділянкою на даний час є неспроможними. Отже, встановивши відсутність правових та фактичних підстав для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на обставинах, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, та висновків суду з цього питання не спростовують Оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна