Постанова 4855 № 580/1131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1131/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом звернувся до Міністерства оборони України про: - визнання протиправним і скасування рішення відповідача (п.7 протоколу від 13.03.2020 №41) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; - зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання допомоги незалежно від часу настання інвалідності. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 01 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог матеріального права. Вважає, що висновок суду першої інстанції зроблено всупереч вимогам чинного законодавства, в тому числі всупереч рішенням Верховного Суду в тотожних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 24.12.2019 справа №826/11299, від 12.03.2018 справа №823/238/18, від 20.03.2018 справа №295/3091/17 та ін). Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1). Згідно з даними архівної довідки Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 22.10.1992 №24/1078 позивач з 23.09.1986 до 06.11.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки Бершадсько-Теплицького ОРВК від 14.09.2004 №295 позивач був призваний на спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився на спецзборах з 23.06.1986 до 06.11.1986. Відповідно до довідки МСЕК серії 4-ЧК №042913 ОСОБА_1 21.10.2004 встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказано, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Висновком обласної спеціалізованої ЛКК від 10.09.2007 №31 встановлено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 01.11.2007 Обласною МСЕК №2 встановлено позивачу 3 групу інвалідності (довідка від 09.11.2007 серії 6 ЧК №120205). З 05.06.2019 позивачу встановлена 2 група інвалідності (довідка МСЕК серії 12 ААБ №461635). Причинний зв`язок - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 13.03.2020 за результатом розгляду заяви позивача Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, склала протокол №41, відповідно до якого відмовила йому у призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що інвалідність встановлена в понад 3-х місячний термін. Не погодившись із вищевказаним рішенням Міноборони, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про залишення без задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону у редакції, що діяла у 2019 році, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст.16-2 та п. 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975). Згідно п. 3 Порядку №975 у редакції, яка була чинною на момент встановлення Позивачу інвалідності ІІ групи, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. За правилами ч. 1 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання. За правилами п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Викладене свідчить, що законодавцем встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Указана норма є спеціальною та містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема: 1) особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 2) визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 3) відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві. Такі ж самі за своїм змістом умови призначення одноразової грошової допомоги військовозобов`язаним були встановлені й станом на 10.09.2007 року - ч. 4 ст. 6 Закону у редакції, яка була чинною станом на вересень 2007 року. Крім того, аналогічні положення містяться й у Порядку № 975, який є чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до пп.3 п. 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги. Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 року у справі № 806/1989/18 сформулював правовий висновок, згідно якого, п. 6 ч. 2 ст.16 Закону для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає. Як було встановлено раніше, ОСОБА_1 . У 1986 році як військовозобов`язаний був призваний на військові збори і в період з 23.09.1986 по 06.11.1986 року приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, вперше інвалідність ІІІ групи, пов`язану з виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу було встановлено лише у жовтні 2004 року. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена у понад тримісячний строк після закінчення військових зборів, у зв`язку з чим він не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону та Порядку №

975. Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом й у постанові від 15.03.2019 року у справі № 823/2144/17, а також у постанові від 02.04.2020 року у справі №823/207/18. Посилання апелянта на те, що після того, як його було призвано на військові збори, він став військовослужбовцем, а тому присічний тримісячний строк, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону, до спірних правовідносин застосований бути не може, колегія суддів оцінює критично, оскільки Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у статті 2 розрізняє види військової служби і встановлює категорії, на які поділяються громадяни України щодо військового обов`язку, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач був звільнений з військової служби у запас, то він є військовозобов`язаним, який був призваний на спеціальні (військові) збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак, первинне встановлення інвалідності ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 2004 році мало місце поза межами тримісячного строку закінчення спеціальних військових зборів, що свідчить про відсутність в останнього права на призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону. Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду у справах №826/11299/18, №823/238/18, №295/3091/17, №806/2180/18, №806/815/16, судовою колегією оцінюється критично, оскільки в указаних справах суд касаційної інстанції висловлював позицію щодо виплати одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності чи ступеня втрати працездатності у понад дворічний термін (ч. 4 ст. 16-3 Закону). Не може бути застосована при вирішенні даного спору і правова

позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 01.03.2016 року у справі №21-1887а15, оскільки у згаданій справі вирішувалося питання щодо можливості застосування пільги, передбаченої абзацом шостим пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при достроковому призначенні пенсії дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, військовозобов`язаного, призваного на спеціальні військові збори. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що в оскаржуваному рішення Міноборони України не наведено жодних з передбачених п. 19 Порядку №975 підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, судовою колегією відхиляються з огляду на те, що вказаним пунктом Порядку №975 передбачені підстави відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги особам, які мають на це право. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: