Постанова 4818 № 641/4061/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «27» серпня 2020 року м. Харків справа № 641/4061/17-ц провадження № 22ц/818/3923/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року в складі судді Курганникової О.А. в с т а н о в и в: У червні 2017 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 серпня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому цим договором. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 травня 2017 року має заборгованість в розмірі 113 412,66 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 5564,21 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 97 364,52 грн, заборгованості за пенею та комісією - 4607,14 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 5376,79 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 серпня 2011 року в розмірі 113 412,66 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 5564,21 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 97 364,52 грн, заборгованості за пенею та комісією - 4607,14 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 5376,79 грн та судові витрати в розмірі 1701,19 грн. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Зазначив, що виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку; що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості. 03 липня, 13 липня та 14 липня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до квітня 2015 року, а з позовом банк звернувся поштою 17 червня 2017 року, тому підстав для застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення тіла кредиту, відсотків у суду були відсутні, в той же час були підстави для застосування річного строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені. Вказав, що відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (1,7% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає 20,40% річних), розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені, тобто сторони погодили всі істотні умови договору. Зазначив, що вірний розмір заборгованості за процентами в межах строку кредитування за період з 01 серпня 2011 року по 30 квітня 2015 року складає 4504,96 грн. Проценти підлягають стягненню за період з 23 червня 2014 року по 30 червня 2015 року та складають 1146,60 грн. Розмір пені становить 360,00 грн. 27 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначив, що зі змісту договору вбачається, що строк його дії становить один рік та спливає 01 серпня 2012 року. Отже, позивачем був пропущений строк на звернення до суду з даним позовом. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду за захистом своїх інтересів поза межами строку позовної давності. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, і Тарифів банку, на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку в розмірі 300,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому кредитний ліміт збільшено. У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а також надав згоду на те, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», які відповідачем не підписано. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості від за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Пунктом 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) за зверненням клієнта до банку згідно чинних тарифів. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що строки та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафту, який виник за такими картками, наведено в Пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн, враховуючи прострочені зобов`язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та Правил, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується як: пеня = базова процентна ставка за договором / 30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50,00 грн (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна», яку підписано Безручком С.А. 01 серпня 2011 року, пільговий період становив до 55 днів (пільгова ставка дії за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості), базова % ставка на залишок заборгованості - 1,7% в місяць, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше. Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - стаття 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі, забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» («Yukos shareholders v. Russia»), п. 570). Верховний Суд України неодноразово доходив висновку про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15). Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 01 серпня 2011 року отримав картку № НОМЕР_1 зі строком її дії до останнього дня квітня 2015 року. Отже, сторони у справі, без визначення у письмовій формі умов щомісячного повернення кредиту частинами, домовились про строк та термін закінчення кредитування, що відповідає останньому дню строку дії картки, зазначеному на її звороті. Тобто, відповідач повинен був не пізніше 30 квітня 2015 року повернути банку отримані від нього кредитні кошти у повному обсязі. Враховуючи те, що строк дії картки встановлено до 30 квітня 2015 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту за кредитом. Кредитор звернувся до суду із позовом у червні 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає неприйнятними твердження ОСОБА_1 щодо пропуску банком строку позовної давності. Суд першої інстанції, встановивши, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» у червні 2017 року пред`явив вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 серпня 2011 року, строк дії картки № НОМЕР_1 , виданої на виконання цього договору закінчився наприкінці квітня 2015 року, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 01 серпня 2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 01 серпня 2011 року належним чином не виконав. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01 серпня 2011 року вбачається, що станом на 31 травня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 113 412,66 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 5564,21 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 97 364,52 грн, заборгованості за пенею та комісією - 4607,14 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 5376,79 грн. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 серпня 2011 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна», яка була підписана відповідачем. Вказаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 1,7 %, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовна давність має бути застосована до платежів, які передували трьом рокам до звернення позивача до суду з позовом про повернення заборгованості за кредитним договором. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 641/1750/16-ц (провадження № 61-1840св18), від 07 серпня 2019 року у справі № 213/3310/14-ц (провадження № 61-18318св18), від 10 липня 2019 року у справі № 758/8337/16-ц (провадження № 61-16830св18) та інших. Матеріали справи свідчать про те, що строк кредитної картки, який співпадає із строком дії кредитного договору, закінчився у квітні 2015 року. Банк звернувся до суду з позовом до відповідача у червні 2017 року. До суду першої інстанції відповідач надав клопотання щодо застосування строку позовної давності. В позовній заяві банк просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами в розмірі 97 364,52 грн. Однак, при цьому не врахував, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що заборгованість за процентами повинна нараховуватися тільки в межах строку кредитування, яка станом на квітень 2015 року склала 1146,60 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь банку. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 01 серпня 2011 року № б/н в розмірі 1146,60 грн у суду першої інстанції не було. Також, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просив стягнути пеню, однак колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання. Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18). Враховуючи, що до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню позовна давність строком в один рік, пеня може бути нарахована за один рік до звернення з даним позовом та становить 360,00 грн, яка і підлягає стягненню. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів судова колегія керується таким. У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами кредитного договору від 01 серпня 2011 року № б/н, а саме у довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов`язаний сплатити банку ПЕНЮ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше. У той же час відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф, встановлений пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг та у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і пеня передбачена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна», є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 359/3292/13-ц (провадження № 61-21975св18), від 27 березня 2019 року у справі № 333/4292/15-ц (провадження № 61-18153св18), від 20 березня 2019 року у справі № 130/904/16-ц (провадження № 61-16542св18) та інші. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, судова колегія вважає, що вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафів у розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та 5376,79 грн (процентна складова) задоволенню не підлягають. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 серпня 2011 року за кредитом в розмірі 5564,21 грн, відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 1146,60 грн та пені в розмірі 360,00 грн, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню ця заборгованість на користь банку. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та позовні вимоги банку задоволено на 6,23%, судовий збір за подачу позову в розмірі 105,98 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 179,52 грн, а всього 285,50 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 7070, 81 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 серпня 2011 року, з яких 5564,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1146,60 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та 360,00 грн - пені. В іншій частині в задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 285, 50 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В.Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 27 серпня 2020 року.