Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/6429/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6429/20 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М. Категорія 39 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/6429/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 4 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Єригіної І.М., В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути зі ОСОБА_2 1130100 грн. заборгованості за договором позики від 27 грудня 2018 року, а також 244281 грн. 19 коп. боргу за договором позики від 25 травня 2019 року. Позивач також подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0334, а також Ѕ частину гаража, який знаходиться в АДРЕСА_2 . Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 4 червня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву. Зокрема, зазначає, що, відмовивши у застосуванні обраного нею виду забезпечення позову, суд порушив її право щодо забезпечення схоронності належного відповідачці майна, яке може бути відчужене з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення боргу за договорами позики. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та пояснила, що з інформації, яка міститься в мережі Інтернет, їй стало відомо про відчуження належного ОСОБА_2 житлового будинку. Також звернула увагу на ту обставину, що заборгованість за договорами позики становить понад 1000000 грн., відтак накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно є співмірним із заявленими позовними вимогами. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Умовою застосування забезпечення позову є обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Згідно зі ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. У ч.3 ст. 150 ЦПК України закріплене правило про те, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в разі невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачеві розпоряджатися певним майном чи здійснювати певні дії. Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено співмірності обраного нею виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання майбутнього судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Таким чином, підстави для скасування ухвали відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст.ст. 259,268,367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 4 червня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: