LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС713/1710/15-ц

від 25.08.2020 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного т…

Ухвала Іменем України 25 серпня 2020 року м. Київ справа № 713/1710/15-ц провадження № 61-12051ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Публічнеакціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № СVVWGAA00000023 в сумі 61 047,83 доларів США, що відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 04 серпня 2015 рокустановить 1 465 849,60 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2020 рокувідмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року у даній справі. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу більше ніж чотирьох років шести місяців з дня ухвалення рішення; особа, яка її подала, була обізнана про розгляд справи; обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відсутні. У серпні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника Стринатка Ю. Д. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2020 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Заявник зазначає, що строк на апеляційне оскарження рішень, ухвалених судом першої інстанції до набрання чинності діючою редакцією ЦПК України, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, розпочинається з дня отримання копії оскаржуваного рішення і становить десять днів. Законодавчі обмеження, встановлені частиною другою статті 358 чинного ЦПК України, на випадки оскарження рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності діючою редакцією ЦПК України, не поширюються. Суд апеляційної інстанції не врахував положень статей 77-80 ЦПК України щодо необхідності підтвердження обставин справи належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 17 грудня 2015 року отримав копію рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року та пропустив строк на його апеляційне оскарження. Внаслідок неналежного дослідження і оцінки доказів суд апеляційної інстанції не врахував доводи відповідача про те, що він не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення суду від 07 грудня 2015 року, копію цього рішення отримав лише 15 червня 2020 року і протягом десяти днів подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погодившись із рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 19 червня 2020 року, порушуючи при цьому питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК Україниу редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. У відповідності до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції повідомлявся належним чином. 20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про застосування строків позовної давності. Цього ж дня він приймав участь у розгляді справи, про що свідчить журнал судового засідання. 05 листопада 2015 року та 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 подавав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутності, а також заяву про те, що він позов визнає частково. 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав копію судового рішення від 07 грудня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 уклав угоду про надання правової допомоги з адвокатом Нікіфоровим Д. В. і 25 листопада 2016 рокуостанній ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується відповідною заявою. 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Стринатко Ю. Д., який 21 листопада 2019 року ознайомився з матеріалами справи та отримав їх копії. Разом з тим, апеляційну скаргу відповідач направив до суду лише у червні 2020 року. Враховуючи викладене та встановивши, що заявник був належним чином повідомлений про розгляд справи, копію оскаржуваного судового рішення отримав ще в грудні 2015 року, а з апеляційною скаргою звернувся лише 19 червня 2020 року, тобто, більше ніж через 4 роки і 6 місяць з дня складення повного його тексту, при цьому наявність обставин пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили не підтвердив, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України. Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що копію рішення суду першої інстанції було отримано заявником у червні 2020 року, спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення і виключень, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»