Постанова 4824 № 761/25220/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 серпня 2020 року місто Київ справа № 761/25220/18 провадження №22-ц/824/7105/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний індустріальний банк" розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Публічного акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" про визнання договорів недійсними, - В С Т А Н О В И В: У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний індустріальний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», про визнання договорів недійсними. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 червня 2007 року він уклав кредитний договір № 014/1179/74/1349 з ВАТ «Райффайзен банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на суму 383 800,00 доларів США строком на 240 місяців, тобто на строк до 12 червня 2027 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 12 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку було надано земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0049, розташовану в селі Гатне, Києво-Святошинського району, Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль», розірвано кредитний договір № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 ; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року в розмірі 4 113 152,52 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 червня 2007 року, а саме земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0049, розташовану в селі Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку; та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З метою примусового виконання вказаного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області, у зв`язку з чим було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №31433791 від 28.02.2012 року, згідно якої на підставі виконавчого листа № 2-3274/2010, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області на примусове виконання рішення від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010 зверталось стягнення на предмет іпотеки; та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №314334190 від 28.02.2012 року, згідно з якою на підставі виконавчого листа № 2-3274/2010, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області на примусове виконання рішення від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010 стягувалась заборгованість у загальній сумі 4 115 102,52 грн. В подальшому ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області із заявами про повернення виконавчих листів без виконання, у зв`язку з чим Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області були винесені постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві в рамках виконавчого провадження ВП №31433791 від 15.04.2013 року та постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві в рамках виконавчого провадження ВП № 314334190 від 15.04.2013 року. Після повторного пред`явлення ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» згаданих вище виконавчих листів, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області 23.04.2013 року були відкриті нові виконавчі провадження, а саме виконавче провадження ВП № 37667880 з метою примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3274/2010, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області на примусове виконання рішення від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010, яким зверталось стягнення на предмет іпотеки; та виконавче провадження ВП № 37752977 з метою примусового виконання виконавчого листа № 2-3274/2010, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області на примусове виконання рішення від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010, яким стягувалась заборгованість у загальній сумі 4 415 402,52 грн.. ОСОБА_1 звертався із відповідними скаргами на дії державного виконавця до Києво-Святошинського районного суду Київської області. За результатами розгляду вказаних скарг 18.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено ухвали, якими було скасовано постанови про відкриття виконавчих проваджень, відкритих з метою повторного примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010. Після скасування 18.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постанов про відкриття вищевказаних виконавчих проваджень Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» не здійснювало ніяких дій щодо примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010. Починаючи із дати набрання законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року по справі № 2-3274/2010, правовідносини сторін за згаданим Кредитним договором припинились, а у ОСОБА_1 продовжили існувати лише зобов`язання щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року по справі № 2-3274/2010, у відповідності до положень ст. 653 ЦК України. При цьому Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» мало право звертатись за стягненням такої заборгованості лише в межах строків, які встановлені чинним законодавством для пред`явлення виконавчих документів, виданих з метою примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду від 27.07.2010 по справі № 2-3274/2010 до їх примусового виконання у відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-ХІV, яка втратила чинність 05.01.2017 року. Незважаючи на той факт, що Кредитний договір було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2010 року по справі № 2-3274/2010, а право на стягнення Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_1 заборгованості ґрунтувалось лише на вказаному вище рішенні суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 31.07.2017 уклало із Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» договір про відступлення права вимоги, за яким відступило останньому нібито права вимоги за Кредитним договором. Одночасно із укладенням договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором між названими банками було також укладено і договір про відступлення прав за договором іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 951, за яким на користь Публічного акціонерного товариства відступались права за договором іпотеки, укладеним 12.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором. При цьому про факт укладення таких договорів ОСОБА_1 не повідомлявся належним чином за тією адресою, за якою проживав, був зареєстрований та вів тривалий час переписку із Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Натомість Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надсилались листи за тією адресою, за якою ОСОБА_1 не проживає вже понад десять років, хоча Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» було відомо, що адресою реєстрації та проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Відступлення прав за іпотечним договором може відбутись лише за умови відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням за ст. 24 Закону України «Про іпотеку». Позивач зазначав, що оскільки відступлення права вимоги за Кредитним договором, який було розірвано судом, відбулося з порушення, тому і відступлення права вимоги за договором іпотеки, який у свій час було укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, відбулося з порушенням вимог законодавства. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 203, 215, 512-514, 517, 653 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку» позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладений 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», за яким на користь останнього були відступлені права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/1349, укладений 12 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладений 31.06.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., зареєстрований за №

951. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Комерційний індустріальний банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., ТОВ "ФК "Авістар" про визнання договорів недійсними. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладений 31 липня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ " Комерційний інвестиційний банк", відповідно до якого на користь ПАТ " Комерційний інвестиційний банк" були відступлені права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/1349, укладеним 12 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, укладеного 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», та нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №951, та прийняте у вказаній частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції своїм рішенням, яким з одного боку задовольнив вимогу про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, а з іншого відмовив у задоволенні вимоги про визнання, недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, фактично знехтував базовим принципом неможливості існування акцесорного зобов`язання окремо від основного (ст. 24 Закону України «Про іпотеку»). Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним договору про відступлення прав за Договором іпотеки, суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не погасив свою заборгованість за Кредитним договором, Договір іпотеки не було розірвано в судовому порядку, іпотека є чинною, а наявність судового рішення; про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано ототожнив позовну вимогу щодо визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки із вимогою про визнання недійсним кредитного договору та/або договору іпотеки. Позивачем було заявлено вимоги тільки щодо визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та про визнання недійсним договору про відступлення прав за Договором іпотеки. Обґрунтовуючи вимогу щодо недійсності договору про відступлення прав за Договором іпотеки, Позивач вказував на похідний (не самостійний, додатковий) характер такого договору від договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором (ст. 24 Закону України «Про іпотеку»). Суд першої інстанції не лише підмінив зміст позовних вимог у тій частині, яка стосується вимоги позивача про визнання недійсним договору про відступлення прав за Договором іпотеки. Він вдався до неповного (вибіркового) застосовує тих преюдиційних фактів, які були встановленні в рішеннях судів, що набрали законної сили та які є такими, що не потребують повторного доказування. Узагальнений аналіз преюдиційних фактів, встановлених в ухвалі Києво- Святошинського районного суду Київської області від 18.07.2013 по справі №369/4907/13-ц, а також в постановах Київського апеляційного суду від 15.01.2019 по справі №2-3274/10 (апеляційне провадження 22-ц/824/2254/2019) та від 13.03.2019 справі №2-3274/10 (апеляційне провадження №22-ц/824/2994/2019), однозначно вказує на те, що публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» втратило право як на примусове стягнення грошових коштів, стягнення яких передбачалось рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2010 по справі №2-3274/2010, так і на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі згаданого рішення суду. ТОВ «АВІСТАР» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема , зазначає, що суд першої інстанції вважає, що з моменту набрання рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року законної сили договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору від 12 червня 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , припинилися. Оскільки ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором та не погасив заборгованість, встановлену рішенням суду, кредитний договір від 12 червня 2007 року не можна вважати припиненим. Зважаючи на це, укладення договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2017 року між банком та ПрАТ «Комерційний індустріальний банк» не суперечить нормам чинного законодавства України. В свою чергу АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в який представник просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що через неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, надано неправильну оцінку доказам, у зв`язку з чим дане рішення в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню. Договори відступлення права вимоги були укладені у повній відповідності до чинного законодавства, станом на дату укладення оспорюваних договорів судові рішення, якими було вирішено видати дублікати виконавчих листів та поновити строк для їх пред`явлення набрали законної сили ( 21 червня 2017 року). Висновок суду першої інстанції про те, що права вимоги за кредитним договором не могли бути відступлені на користь нового кредитора, оскільки кредитний договір ( як і зобов`язання) припинив свою дію (розірваний за рішенням суду) ще в 2010 році є необґрунтованим, адже поняття розірвання договору і припинення зобов`язання не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки як породжені цими правовими фактами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник АТ «Райффайзен БанкАваль» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. У відзивах на апеляційні скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «АВІСТАР» ОСОБА_1 просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується розпискою його представника адвоката Риченко В.В. ( т.2 а.с.158). Зазначені адвокатом Риченко В.В. причини неявки в судове засідання, суд визнав неповажними, оскільки доказів на підтвердження обставин, якими адвокат обґрунтовував своє клопотання, останнім не надано. Перебування ОСОБА_1 за межами України не перешкоджає розгляду справи в його відсутність. За таких обставин, суд вважав можливим розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Представник ПАТ «Комерційний індустріальний банк», а також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу в їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Авістар» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що 12 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1179/74/1349, відповідно до умов п.1.1 якого кредитор на положеннях та умовах цього договору, наддав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 383800 доларів США, а позичальник зобов`язався належним чином використовувати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до умов п.2.1 кредитного договору забезпеченням зобов`язань позичальника за цим договором є будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 . В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 12 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. Відповідно до п.1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 014/1179/74/134 від 12 червня 200 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний до 12 червня 2027 року повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 383800 доларів США, сплатити 12,850% річних за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором. У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем свої зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Відповідно до умов п.1.2.1 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,1501 га, яке власність іпотекодавця після отримання ним Державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розірвано кредитний договір № 014/1179/74/1349 від 12 червня 200 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року в розмірі 4113152 грн.52 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. Та 250 грн. Витра на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 червня 2007 року, а сааме земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,1501 га, а також жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 3 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист № 2-3274/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року в розмірі 4113152 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токаря Д.А від 28 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження № 3134190 по виконавчому листу № 2-3274/2010 від 3 листопада 2010 року. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токаря Д.А. від 28 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження № 31433791 по виконавчому листу № 2-3274/2010 від 3 листопада 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 червня 2007 року, а саме земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222481600:0:007:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,1501 га, а також жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токар Д.А. від 15 квітня 2013 року повернуто виконавчий документ стягувачеві у виконавчому провадженні № 31434190 на підставі вимог п.1 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токар Д.А. від 15 квітня 2013 року повернуто виконавчий документ стягувачеві у виконавчому провадженні № 31433791 на підставі вимог п.1 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токаря Д.А. від 24квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № 3767880 по виконанню виконавчого листа 2-а-3274 від 3 листопада 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 червня 2007 року, а сааме земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222481600:0:007:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,1501 га, а також жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токаря Д.А. від 23 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37752977 по виконанню виконавчого листа № 2-3274/2010 від 3 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффйзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року в розмірі 4113152 грн.52 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. Та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Чертком О.Ф. від 25 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 37752977 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року в розмірі 4113152 грн.52 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. Та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., реєстровий номер

951. Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору, у зв`язку з укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2017 року за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, що укладені між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 , іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 , та посвідчений 12 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.В., який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору. З моменту укладення цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки/ договором застави. Згідно Акта прийму-передачі від 31 липня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) передав, а ПАТ «Комерційний індустріальний банк» отримав документи (прийняв) по договору іпотеки від 12 червня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем. 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаного з правом вимоги. Згідно Акта прийму-передачі від 31 липня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) передав, а ПАТ «Комерційний індустріальний банк» (новий кредитор) прийняв документацію у складі оригіналу кредитного договору № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року. В подальшому, 31 липня 2017 року між АТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» було укладено договір відступлення прав вимоги № 31072017 за договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 31 липня 2017 року між АТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Авістар» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 15 листопада 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» було укладено договір № 15112017 купівлі-продажу прав вимоги за договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 15 листопада 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» було укладено договір № 15112017 купівлі-продажу прав вимоги за договором іпотеки № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Крім того, судом установлено, що постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року та постановлену нову ухвалу, якою у задоволенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Судом установлено, що виконавчий лист № 2-3274/2010, виданий 3 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, був повернутий стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача, що відповідно до положень п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не допускає подальшого пред`явлення такого виконавчого листа для примусового виконання. Враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позбавлений права пред`явлення виконавчого листа № 2-3274/2010, виданого 3 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області для примусового виконання, а тому питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню. З моменту набранням рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року у справі № 2-3274/2010 законної сили договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , припинилися. Ухвалюючи рішення про визнання договору про відступлення права вимоги, укладеного 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Комерційний індустріальний банк» недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , був розірваний та договірні зобов`язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором припинилися, а отже сторони договору заздалегідь знали, що такий договір не буде виконаний, що дає підстави для визнання такого договору недійсним. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 на даний час заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року не погасив, зобов`язання ОСОБА_1 за договором іпотеки від 12 червня 2007 року не виконано, договір іпотеки не розірваний, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Укладаючи договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який був укладений 31 червня 2017 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов оспорюваного договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 31 липня 2017 року. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного. Предметом спору у цій справі є недійсність оспорюваних ОСОБА_1 договорів , укладених 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Комерційний індустріальний банк», про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/1349 та про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 014/1179/74/1349 що укладені 12 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Судом установлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року розірвано кредитний договір № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 . На момент розірвання кредитного договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року, позичальник мав невиконані грошові зобов`язання. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються ( ч.2 ст.653 ЦК України) Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті). Оскільки розірвання кредитного договору не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання, у позичальника залишається обов`язок повернути кредиторові заборгованість, а у кредитора залишається право вимагати її повернення. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання договору забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року, у справі № 548/981/15-ц, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин що заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За умовами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ПАТ «Комерційний індустріальний банк» права вимоги - право грошової вимоги первісного кредитора до боржника щодо погашення заборгованості по кредиту. Процентів за користування кредитом та пенею, що виникло за кредитним договором згідно рішення Києо-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2010 року, справа № 2-3274/2010 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсязі цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин). За змістом ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, що предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторонни) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. При вирішенні позову про визнання недійсним оспрюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3,15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішуються питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке сааме право порушене, та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що право або цивільний інтерес третьої особи (позивача) порушено фактом вчинення оспорюваних правочинів, сам факт визнання судом договору про відступлення права вимоги за кредитним договором недійсним не є тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес позивача, а тому висновок суду першої інстанції про правомірність вимог ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, що був укладений 31 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та «Комерційний індустріальний банк», є помилковим. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, оскільки судом невірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні цих позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування в цій частині відсутні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, є безпідставними , оскільки обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в цій частині, не дають підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Викладена апеляційним судом у судовому рішенні від 15 січня 2019 року, яке прийняте за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року про поновлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, правова оцінка факту повернення виконавчого документа за заявою стягувача, та висновок суду про еможливість у такому разі пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, не може бути підставою для визнання договору про відступлення права вимоги , укладеному 31 липня 3017 року, недійсними. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Судові витрати ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» у вигляді судового збору за подання апеляційних скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Що стосуються вимог ТОВ «ФК «Авістар», викладених в апеляційній скарзі, про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки апелянтом вони не доведені. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар"- задовольнити частково, Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» про визнання договору від 31 липня 2017 року відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/1349 від 12 червня 2007 року недійсним скасувати і в цій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн.20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн.20 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 27 серпня 2020 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус