Постанова КАС ВС № 576/145/17-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року м. Київ справа № 576/145/17-а адміністративне провадження № К/9901/45483/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шарапи В.М., суддів - Єзерова А.А., Желєзного І.В., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Глухівське об`єднане управління ПФУ Сумської області) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: П`янової Я.В. (головуючий), суддів: Чалого І.С., Зеленського В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об`єднаного управління ПФУ Сумської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У січні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила: 1.1 визнати дії Глухівського об`єднаного управління ПФУ Сумської області щодо обчислення розміру пенсії за віком неправомірними; 1.2 зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком у розмірі, не меншому, ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 25 липня 2016 року.

2. Глухівський міськрайонний суд Сумської області постановою від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовив. 2.1 Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що оскільки позивачці було призначено пенсію у відповідності до положень пунктів 7-2 статті 7 Закону №1058-IV внаслідок дострокового виходу на пенсію, то відповідачем правомірно зменшено обчислений з урахуванням статті 28 цього Закону розмір її пенсії на 17,5 % (0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію). При цьому, суд також вважає, що її право на соціальний захист, яке передбачено статтею 46 Конституції України, не порушено, бо пенсія за віком призначена згідно її заяви достроково, до досягнення передбаченого Законом пенсійного віку, якого вона не досягнула й на час звернення до суду з цим позовом.

3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив. 3.1 Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив із того, що імперативною нормою, яка підлягає застосуванню до спірних відносин - статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що: 4.1 Позивач перебуває на обліку в Глухівському об`єднаному управлінні ПФУ Сумської області та отримує пенсію за віком, розмір якої складає 1052,37 грн, загальний страховий стаж становить 35 років 11 місяців 8 днів. 4.2 12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі, не меншому, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на те, що пенсія є для неї основним джерелом існування, бо на даний час вона не працює та не має іншого доходу. 4.3 19 січня 2017 року Глухівське об`єднане управління ПФУ Сумської області листом за вих. №1/Г-1 повідомило позивачку про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. 4.4 Згідно зазначеного листа, пенсію позивача розраховано, виходячи з таких показників: загальний страховий стаж - 35 років 11 місяців 8 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,48488. Розмір пенсії станом на 1 січня 2017 року становить: 0,43668 - коефіцієнт заробітної плати, визначений за даними системи персоніфікованого обліку з 1 липня 2000 року 2700,98 грн - враховується для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 3 роки, що передують року виходу на пенсію. Відповідно, середньомісячна заробітна плата, з якої обчислюється розмір пенсії, складає 1179, 46 грн (2700,98 х 0,43668). Ураховуючи середній заробіток 1179,46 грн та коефіцієнт стажу 0,48488 (1179,46 х 0,48488) основний розмір пенсії склав 571,90 грн. Понаднормовий стаж роботи визначається як різниця між наявним страховим стажем та 30 роками роботи для жінок відповідно до чинного законодавства, тобто понаднормовий стаж позивача - 5 років. Відповідно до статті 28 Закону №1058-IV за кожний повний рік понаднормового стажу пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії за віком, але не більше розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (станом на 1 грудня 2016 року - 1247,00 грн). Доплата за понаднормовий стаж становить 28,60 грн (571,90 грн х 5%). 4.5 Крім того, у вказаному листі зазначено, що з 1 грудня 2016 року управлінням здійснено перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. Загальний розмір пенсії позивача складає 1052,37 грн - 571,90 грн, + 675,10 грн + 28,60 грн - 223,23 грн, де: 571,90 грн - основний розмір пенсії, 675,10 грн - доплата до прожиткового мінімуму 1247 грн, 28,60 грн - доплата за понаднормовий стаж, 223,23 грн - зменшення за достроковий вихід на пенсію на 17,5 %. 4.6 Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. У свою чергу суди не в повній мірі проаналізувавши імперативні норми, щодо спірного питання, норми матеріального права дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог. Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

7. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

8. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

9. Поряд із цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6).

10. Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами №1058-IV.

11. Статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

12. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

13. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 57 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років і пенсія їй була призначена у відповідності до положень пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, відповідно до якого до 1січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

15. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

16. У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

17. Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.

18. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір пенсії, призначеної внаслідок дострокового виходу на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначається у декілька етапів: перший - визначення розміру пенсії відповідно до статті 27 Закону №1058-IV; другий - визначення розміру пенсії згідно із статтею 28 Закону №1058-IV (йдеться про мінімальний розмір пенсії); третій - зменшення обчисленого відповідно до статті 27 та статті 28 Закону №1058-IV розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

19. Тобто, при достроковому виході на пенсію, зменшенню підлягає і розмір пенсії, обчислений у мінімальному розмірі згідно із статтею 28 Закону №1058-IV.

20. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи, що пенсію позивачу було призначено у відповідності до положень пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV внаслідок дострокового виходу на пенсію, відповідачем правомірно було зменшено обчислений з урахуванням положень статті 28 цього Закону розмір пенсії позивача на 17,5% (0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію).

21. При цьому, колегія суддів зазначає, що організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абзац другий частини першої статті 58 Закону №1058-IV), що базується на принципах, закріплених у статті 7 Закону №1058-IV, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

22. Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та розміром пенсійних виплат.

23. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

24. Частина третя статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Вказане положення повторюється у частині другій статті 7 Закону №1058-IV.

25. Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат («пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування»), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов`язань перед особою.

26. Таким чином, законодавством розмежовано поняття «пенсійні виплати» від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

27. Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

28. Виключно на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» тощо.

29. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать одна одній та частині третій статті 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивачки звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законами про Держбюджет України на відповідний рік.

30. Відповідно, підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи, відсутні.

31. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 8 травня, 31 жовтня, 20 грудня 2018 року, 20 березня, 17 квітня 2019 року (справи №№607/8511/17, 148/625/17, 576/802/17, 127/16981/17, 165/2676/16-а, відповідно).

32. Ураховуючи висновки Верховного Суду у зазначеній справі, підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи, відсутні.

33. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

34. Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасувати. Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2017 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді: А.А. Єзеров І.В. Желєзний