Постанова 4857 № 460/211/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/211/20 пров. № А/857/3292/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Коваля Р.Й., Онишкевича Т.В., секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Зозуля Д.П.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Рівне 18 лютого 2020 року, повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року, у справі №460/211/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: 15.01.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, просив, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0004481304 від 05.04.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 33297 грн. 96 коп., з яких 26638 грн. 37 коп. за податковим зобов`язанням та 6659 грн. 59 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004491304 від 05.04.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 15135грн. 45 коп., з яких 12108 грн. 36 коп. за податковим зобов`язанням та 3027 грн. 09 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Суд першої інстанції вказав, що невиконання вимог ч.4 ст.351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Суд першої інстанції зауважив, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами тому, що позивачем при ввезені на митну територію України автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, занижено митну вартість такого. Суд першої інстанції зазначив, що в Литовській Республіці здійснено саме лише декларування автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 на рівні 6100 євро на експорт, але самого експорту як такого не відбулося, виїзд такого транспортного засобу з території Литовської Республіки не зафіксований. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем жодними допустимими і належними доказами не спростовано факт придбання ОСОБА_1 автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 у компанії «Gagabil» за ціною 2400 євро та факт імпорту такого саме з Німеччини, а не з Литовської Республіки. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що жодних підстав для сумніву в дійсності експортної декларації немає. Скаржник вказує, що не є можливим, щоб товар з території країни відправлення експортувався за ціною 2400 євро, а прибув на територію країни призначення та імпортування за ціною 6100 євро. Скаржник зазначає, що декларацію країни відправлення позивач не надав, не підтвердив свою позицію щодо вартісних характеристик товару. Учасники справи в судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що з 11.03.2019 по 12.03.2019 ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 01.10.2018 №UA204010/2018/220793. За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2019 №604/17-00-13-04/ НОМЕР_2 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 : статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, частини 2 статті 53, статті 257, частин 1 і 2 статті 270, частини 1 статті 272, частини 2 статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України, в результаті занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на загальну суму 12108,36 грн.; статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, частини 2 статті 53, статті 257, частин 1 і 2 статті 270, статті 289 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 26638,37грн. На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0004481304 від 05.04.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 33297 грн. 96 коп., з яких 26638 грн. 37 коп. за податковим зобов`язанням та 6659 грн. 59 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004491304 від 05.04.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 15135 грн. 45 коп., з яких 12108 грн. 36 коп. за податковим зобов`язанням та 3027 грн. 09 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки. Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Статтею 352 МК України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. Таким чином, податкові органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. Підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. Так, листом ДФС України від 21.01.2019 Рівненську митницю ДФС повідомлено, що Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії отримано звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки по факту незакінченої процедури експорту транспортних засобів, в тому числі автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 та автомобіля марки «RENAULT», модель «TRAFIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_3 . У ході опрацювання вказаного звернення встановлено, що вказані вище транспортні засоби оформлені Рівненською митницею ДФС за МД №UA204010/2018/220793, №UA204010/2018/106636 та їх вартість заявлена митним органам України при їх оформленні не відповідає вартості, заявленій при їх вивезені. Направлено копії звернення для опрацювання та проведення відповідної перевірки (а.с.27). Листом Рівненської митниці ДФС від 12.02.2019 Головне управління ДФС у Рівненській області повідомлено, що за результатами опрацювання листа ДФС України від 21.01.2019 стосовно експорту з Литви автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , встановлено, що такий ідентифікується з оформленим у митному відношенні за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 01.10.2018 №UA204010/2018/220793. Митна вартість товару за митною декларацією від 01.10.2018 №UA204010/2018/220793 заявлена декларантом із застосуванням основного методу на рівні 83449,44 грн. (або еквівалент 2550,00 EUR), фактурна вартість становить 2400,00 EUR, що не відповідає відомостям щодо вартості товару, зазначеним у наданих митним органам Литовської Республіки (6100,00 EUR, еквівалент 199624,16 грн. на день подання митної декларації). Враховуючи встановлені розбіжності щодо вартості товару та витрат на транспортування (Довідка на транспортування 150,00 EUR), як це зазначено у листі, можливе виникнення податкових зобов`язань, орієнтовна сума яких без врахування штрафних санкцій та пені становитиме 38746,72 грн. Встановлено ряд ознак, що можуть свідчити про можливість вчинення порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена Митним кодексом України. Враховуючи вищевикладене, направлено інформацію для вирішення питання щодо проведення перевірки та вжиття відповідних заходів. Відповідно до Наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 27.02.2019 №616 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», проведена документальна невиїзна перевірка щодо позивача. Так, відповідно до положень статті 272 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з статтею 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частин 1, 2 статті 51 МК України). Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Згідно із частиною 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Як зазначено у акті перевірки від 22.03.2019 №604/17-00-13-04/ НОМЕР_2 за результатами порівняльного аналізу електронної копії митної декларації від 01.10.2018 №UA204010/2018/220793 та інформації, яка стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки щодо надання інформації про митне оформлення автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, встановлено невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованого в адресу громадянина України ОСОБА_1 транспортного засобу, а саме: в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» МД № UA204010/2018/220793 від 01.10.2018 зазначено суму 2400 євро (7854 грн. 65 коп. по курсу Національного банку /НБ/ України на день заявлення товару до митного оформлення); митна вартість задекларована позивачем в розмірі 78540 грн. 65 коп. (або 2550 євро), однак відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: митної декларації від 25.09.2018 №18LTКC0100EK108F37, відповідно до якої здійснено експорт транспортного засобу «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, рахунку-фактури від 25.09.2018 серії TDT № 03950, квитанції про отримання готівки TSC № 0218186 від 25.09. 2018, вартість автомобіля становить 6100 євро (199624 грн. 16 коп. на дату митного оформлення автомобіля). Відправником автомобіля виступала компанія UAB «TD TRANSPORT», отримувачем - ОСОБА_1 . Зазначено, що до митного оформлення громадянином ОСОБА_1 подано довідку від 01.10.2018, якою повідомлено, що витрати на доставку зазначеного автомобіля до кордону України складають 150 євро. За результатами аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого в адресу громадянина ОСОБА_1 транспортного засобу за МД від 01.10.2018 № UA204010/2018/220793. База оподаткування вищезазначеного транспортного засобу занижена на суму 121083,51 грн. Встановлені порушення призвели до висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 38746,73 грн., в тому числі: ввізне мито на суму 12108,36 грн., податок на додану вартість - 26638,37 грн. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що під час оформлення МД №UA204010/2018/220793 від 01.10.2018 декларантом позивача зазначено, що автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1, імпортується з Німеччини (графа 15 «країна відправлення»: Німеччина, графа 16 «Код країни відправлення» - DE). Одержувачем товару у графі 8 декларації № UA204010/2018/220793 від 01.10.2018 зазначено ОСОБА_1 , особою відповідальною за фінансове врегулювання відповідно до графи 9 задекларовано громадянина ОСОБА_1 , а декларантом відповідно до графи 14 - ПП «Імпекс Логістик». Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено за першим методом визначення митної вартості у розмірі 83449 грн. 44 коп., або 2550 євро та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та ПДВ з ввезених на територію України товарів. При цьому, до митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) № 5644 від 25.09.2018, виданий компанією «GAGABIL» Німеччина, відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 2400 євро. В свою чергу, відповідно до експортної декларації Литовської Республіки MRN №18LTКC0100EK108F37 від 25.09.2018 відправником транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 виступала компанія UAB «TD Transport», отримувачем - ОСОБА_1 , декларант - EKSPORTUOTOJAS, а вартість вищезазначеного автомобіля становила - 6100 EUR. Суд апеляційної інстанції зауважує, що експортна декларація - це загальноприйнятий міжнародний документ, який підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, підтверджує експорт товару та оформляється в момент експортного митного оформлення перед вивезенням товару. Залежно від умов поставки по Інкотермс експортну декларацію повинен оформити продавець товару або покупець (умова EXW). Експортна митна декларація ЕХ А оформляється при звичайному, стандартному експорті. У такій зазначаються дата продажу, номер шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), номер двигуна автомобіля, модель, рік виготовлення, а також ім`я та прізвище особи, якій продано автомобіль. Вказана вартість товару, який експортується, відповідає ціні, вказаній в інвойсі. Відповідно до долученої до матеріалів справи інформації з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) експортна декларація MRN №18LTКC0100EK108F37 від 25.09.2018, на час розгляду справи судом першої інстанції не закрита, наявні два записи: 25.09.2018 - «Released for Export», тобто «Випущено для експорту», і 11.05.2018 - «Movement Under Exit Confirmation Request», тобто «Рух під запитом на підтвердження виходу», і обидва стосуються Литовської Республіки. Запис «Еxport declaration closed» відсутній. В копії документа, наданого митними органами Литовської Республіки, який має назву PAZYMA-SASKAITA Serija TDT Nr.03950 від 25.09.2018, де вказано ціну автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 на рівні 6100 євро, і який виписаний на ім`я ОСОБА_1 , особою яка оформила документ вказано компанію UAB «TВ ТRANSPORT», що має місцезнаходження в Литовській республіці. При цьому, на вказаному документі відсутній підпис ОСОБА_1 , а вказана компанія, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 10.07.2014 ніколи не була власником даного транспортного засобу, і жодних доказів тому, що її на такі дії уповноважив власник, немає. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (частина 1 статті 295 МК України). Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Згідно з пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Отже, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, оскільки в Литовській республіці здійснено саме лише декларування автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN SCENIC», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 на рівні 6100 євро на експорт, але самого експорту, як такого не відбулося, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт придбання позивачем зазначеного автомобіля за ціною 2400 євро та факт імпорту такого саме з Німеччини, а не з Литовської Республіки, тоді як самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновки суду першої інстанції щодо безпідставності збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Скаржником не доведено, що при митному оформленні зазначеного автомобіля за митною декларацією №UA204010/2018/220793 від 01.10.2018 позивачем надані документи, які містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару, і як наслідок, до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом і податком на додану вартість з ввезення на територію України товарів. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №460/211/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. Й. Коваль Т. В. Онишкевич Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 27.08.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України