Постанова 4815 № 569/10066/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2020 року м. Рівне Справа № 569/10066/15-ц Провадження № 22-ц/4815/796/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С., секретар судового засідання - Пиляй І.С., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2019 року у складі судді Денисюка П. Д., ухвалене в м. Рівне о 15 годині 50 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 14 липня 2005 року між сторонами укладений кредитний договір № ROH0GF00000486, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 20 000,00 доларів США на купівлю житла та 5 600,00 доларів США на оплату страхових платежів. Позичальник, неодноразово порушував строки внесення платежів, у зв`язку з чим для реструктуризації боргів укладено додаткові угоди від 17 січня 2012 року № 1, від 08 листопада 2012 року № 1 та від 28 травня 2013 року № 2 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486. Додаткові угоди містили графік погашення кредиту, в якому вказані всі суми, які повинен сплатити споживач за весь час кредиту. Із січня 2015 року ОСОБА_1 припинив вносити щомісячні платежі. Останній платіж на погашення кредиту здійснив 22 травня 2015 року у сумі 10,66 доларів США. Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, станом на 01 липня 2015 року у загальній сумі суму 23 989,60 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 22 816,95 доларів США, заборгованості за процентами - 1 036,23 доларів США, заборгованості за пенею та комісією - 136,42 доларів США. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486, який згодом уточнив та остаточно просив визнати недійсними з дати укладення додаткові угоди від 17 січня 2012 року № 1, від 08 листопада 2012 року № 1, від 28 травня 2013 року № 2 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486. Зустрічний позов мотивовано тим, що додаткові угоди до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486 є такими, що укладені з суттєвим порушенням істотних умов договору встановлених законодавством України, з використанням елементів нечесної підприємницької діяльності, всупереч існуючих норм і вимог чинного законодавства України та грубо порушують охоронювані Конституцією і Законами права та інтереси споживача фінансових послуг і водночас завдають значної шкоди. Вважає, що позичальник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту договору кредиту та додаткових угод щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Банк не надав позичальнику повної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення спірного договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів та могли суттєво вплинути на його волевиявлення. Вказує, що сторонами спірного договору кредиту та додаткових угод до нього не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а отже, і додаткові угоди до кредитного договору є недійсними. Експертним економічно-правовим дослідженням від 25 вересня 2017 року № 2328, проведеним судовим експертом Віхляєвим О. К., встановлено невідповідність умов кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 10 травня 2007 року №

168. Умови кредитного договору щодо реальної вартості кредитного договору відповідач не повідомив ОСОБА_1 з метою введення його в оману. Додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені з недодержанням письмової форми, при укладенні цих угод використане факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними друкованими пристроями. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2019 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 852,60 доларів США заборгованості за кредитним договором від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486, яка складається із: 22 816,95 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 036,23 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, що за курсом НБУ на день винесення рішення складає 667 385,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Судом взято до уваги, що ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором, що призвело до настання правових наслідків, визначених у статті 611ЦК України, та стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та відсотками, розмір якої підтверджується розрахунком позивача, правильність якого позичальником не спростовано. Судом також враховано, що нарахування комісії та пені є неправомірним, оскільки умови договору кредиту про сплату комісії відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними, а пеня нарахована Банком із порушенням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Рішення суду першої інстанції в цій частині ніким не оскаржено, а тому, в силу вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними з дати укладення додаткової угоди від 17 січня 2012 року № 1, додаткової угоди від 08 листопада 2012 року № 1, додаткової угоди від 28 травня 2013 року № 2 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову вмотивоване відсутністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження недійсності укладених із Банком додаткових угод, оскільки вони укладені відповідно до норм чинного законодавства, сторони дійшли згоди щодо всіх їх умов, а тому підстави для визнання додаткових угод до кредитного договору недійсними за статтею 230 ЦК України та статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні. Постановою Рівненського апеляційного суду від 4 червня 2019 року рішення суду Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2019 року скасовано, в задоволенні позову банку відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року скасовано постанову Рівненського апеляційного суду від 4 червня 2019 року, справу направлено на новий апеляційний розгляд. Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених первісних позовних вимог та в частині відхиленого зустрічного позову незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Суд, підходячи до вирішення даного спору, однобоко та безпідставно визнав доведеними всі обставини на яких ґрунтується первісний позов, без дослідження цих обставин. Судом першої інстанції не було взято до уваги його доводів про встановлену ч.2 ст.19 ЗУ «Про іпотечні облігації» нікчемність договору викупу від 13.10.2011 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі», за яким Банк повернув своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними із ОСОБА_1 . Поза увагою суду залишилась обставина, що подані представником банку копії Договору викупу прав вимоги від 13.10.2011 року та Додаток № 1 до нього під назвою «Перелік активів» є імперативно недопустимими доказами, які не відповідають вимогам ст. ст. 78, 80 ЦПК України. Ухвали суду від 11.01.2016 року про витребування доказів у справі АТ КБ «Приватбанк» не виконало, суд не застосував правових наслідків за невиконання ухвали, а тому судом допущено порушення норм ЦПК України та ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод щодо необхідності дослідження судом витребовуваних ним доказів. За відсутності належних та допустимих доказів судом безпідставно визнано факт наявності заборгованості за кредитним договором. Банком здійснено нарахування заборгованості за період, починаючи з дати видачі кредиту та до липня 2015 року, включаючи період з 19.02.2007 року. З цієї дати жодних цивільно-правових обов`язків між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» не існувало, оскільки Банк відступив компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .. Поза увагою суду залишилося те, що при укладені кредитного договору Банк порушив вимоги ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що є однією з елементів нечесної практики та підстав для визнання додаткових угод до кредитного договору недійсними. Зазначає, що доводи позовної заяви повністю підтверджуються Висновком судово-економічної експертизи від 13 січня 2016 року. Доводить нікчемність додаткових угод через використання при їх укладенні відтвореної технічними пристроями та факсимільного відтворення підпису, голови правління Банку та відбитків печатки Банку. З наведених міркувань просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та в частині відхиленого зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Банку та задовольнити його зустрічний позовні вимоги. У поданому на апеляційну скаргу відзиві АТ КБ «ПриватБанк» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено: 17 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ROH0GF00000486, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 25600 доларів США, з яких: на придбання нерухомості в сумі 20 000 дол. США, на оплату страхових платежів на нерухомість в сумі 5600 дол. США, зі сплатою 0,92% в місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в розмірі 0,18% від суми наданого кредиту щомісячно, з терміном повернення до 14 липня 2025 року. 17 січня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до умов п.3 якої внесено зміни до кредитного договору № ROH0GF00000486 від 14 липня 2005 року, його пункт 1.1 викладено в наступній редакції: «банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти в строк з 14.07.2005р. по 14.07.2025 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 24 796,85 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості, а також у розмірі 12 338,73 долара США на сплату страхових платежів у випадку на в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Період сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплат, починаючи з 13.01.2012 року, позичальник повинен надавати банку кошти(щомісячний платіж) у сумі 341,23 долара США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення кредиту провадиться у строки відповідно до графіка погашення кредиту(додаток №1)». Сторони погодили додаткові умови: «1. Суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 412,64 доларів США.

2. Згідно зі статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 412,64 доларів США, а саме пеню у розмірі 412,64 доларів США.

4. Додаток № 1 (графік погашення кредиту) викласти у новій редакції, який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

5. Погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до цієї додаткової угоди).

6. У разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених у договорі, згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України сторони узгодили протягом періоду неналежного виконання позичальником зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом та винагород, передбачених договором, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактично сплаченої позичальником. При цьому, позичальник за весь період неналежного виконання зобов`язань зі сплати за кредитом сплачує банку неустойку: - у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом; - у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором. Сплата позичальником штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання позичальником зобов`язання по сплаті плати за кредитом. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у графіку погашення кредиту, за цим договором понад 1460 днів, щодо зобов`язань, строк яких не настав, сторони погодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день із моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою. Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років. 8 листопада 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено одну Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до умов п.3, якої сторони внесли зміни до кредитного договору № ROH0GF00000486 від 14 липня 2005 року, його пункт 1.1 викладено в редакції: «банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти в строк з 14.07.2005р. по 14.07.2025року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 24 619,72 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості, а також у розмірі 5988,97долара США на сплату страхових платежів у випадку на в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Період сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплат, позичальник повинен надавати банку кошти(щомісячний платіж) у сумі 347,43 долара США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення кредиту провадиться у строки відповідно до графіка погашення кредиту(додаток №1)» Доповнено такими умовами: П.1.Суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 95,95доларів США, а саме пеня у розмірі 95,95доларів США . П.2. Згідно зі ст.ст.212,651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку погашення кредиту(додаток №1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 95,95доларів США. 28 травня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору з такими умовами: П.

1. Суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 205,89доларів США, а саме пеня у розмірі 205,89 доларів США . П.

2. Згідно зі ст.ст.212,651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку погашення кредиту(додаток №1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 205,89 доларів США. П.

3. Викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції: «банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти в строк з 14.07.2005р. по 14.07.2025року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 25988,97доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості, а також у розмірі 6325,95 доларів США на сплату страхових платежів у випадку на в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Період сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплат, позичальник повинен надавати банку кошти(щомісячний платіж) у сумі 344,88 долара США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення кредиту провадиться у строки відповідно до графіка погашення кредиту(додаток №1)» Інші пункти Додаткової угоди №2 від 28 травня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 відповідають умовам Додаткової угоди №1 від 17.01.2012 року. В Додаткових угодах до Кредитного договору сторони також погодили про використання банком факсимільного відтворення підпису голови правління та відтворення відбитку печатки банку технічними друкованими пристроями. З січня 2015 року ОСОБА_1 припинив вносити щомісячні платежі для погашення кредиту, останній платіж здійснив 22 травня 2015 року у розмірі 10,66 доларів США. Позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором є законними, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах. Так, до позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» долучив розрахунок заборгованості за кредитом станом на 16 липня 2015 року, яка становить: 23 989,60 доларів США, із яких: 22 816,95 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 1 036,23 доларів США - відсотки за користування кредитом, 94,30 доларів США - комісійна винагорода, 42,12 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Правильність зазначеного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не спростував і суд першої інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками, розмір якої підтверджується розрахунком позивача. Саме такий висновок вказав Верховний Суд у своїй постанові від 29 квітня 2020 року, переглядаючи справу за касаційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк». Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Викладені в апеляційній скарзі аргументи, не спростовують висновків суду першої інстанції. а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором є законним. У висновках за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд зазначив, що пункти під номером 3 додаткових угод, якими викладався у новій редакції пункт 1.1 кредитного договору, а саме у частині, яка встановлює сплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісячно у період сплати, є недійсними оскільки такі умови додаткових угод суперечать пункту 3 частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». В пункті 6 Додаткової угоди від 17 січня 2012 року, пунктах 7 Додаткових угод від 08 листопада 2012 року та від 28 травня 2013 року, передбачено, що позичальник за весь період неналежного виконання зобов`язань по сплаті Плати за кредитом сплачує Банку неустойку: - у розмірі 100 % розміру неналежно сплачених відсотків за користування Кредитом; - у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених Договором. Разом з тим, пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено сплату пені у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу кожного із зобов`язань, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 цих договорів, тобто умовами кредитного договору вже передбачена відповідальність за порушення будь-якого зобов`язання за договором, у тому числі і за прострочення сплати відсотків, а тому, встановлення додатковими угодами ще відповідальності у вигляді сплати неустойки у розмірі 100 % розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом та сплату неустойки у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород - є встановленням подвійної відповідальності за порушення умов договору щодо сплати відсотків за кредитом, що суперечить положенням статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Вимоги у Додаткових угодах про щомісячну сплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту сама по собі є недійсною, а встановлення відповідальності за невиконання такої недійсної умови кредитного договору у вигляді сплати неустойки у розмірі 100 % суперечить положенням пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яким встановлено, що несправедливими є умови щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. З огляду на зазначене, вимоги зустрічної позовної заяви про визнання недійсними пункту 2 додаткової угоди від 17 січня 2012 року, 08 листопада 2012 року та від 28 травня 2013 року, яким встановлено сплату неустойки: у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, та неустойки у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором, є законними. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України). Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України). У своїх зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 просив визнати недійсними Додаткові угоди до Кредитного договору, укладені 17 січня 2012 року, 08 листопада 2012 року та 28 травня 2013 року. З умовами оспорюваних договорів ОСОБА_2 був ознайомлений у день їх підписання, підписував особисто.Перебіг позовної давності у даному спорі починається від дня, коли позивач був ознайомлений з умовами Додаткових угод до Кредитного договору, тобто з дня їх складання і підписання. З вимогами про визнання недійсними Додаткових угод ОСОБА_1 звернувся до суду у жовтні 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності. Позивачем не надано доказів того, що його звернення до суду з позовом поза межами строку позовної давності обумовлено поважними причинами, або початок перебігу строку позовної давності є іншим. З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним: п. 3 Додаткової угоди від 17 січня 2012 року № 1 до Кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486; п.3 Додаткової угоди від 08 листопада 2012 року № 1 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486; п.3 Додаткової угоди від 28 травня 2013 року № 2 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486 грунтуються на вимогах закону. Однак за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся поза межами строку позовної давності, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити за пропуском строку позовної давності. Решта вимог зустрічної позовної заяви є не обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні за безпідставністю є законним. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання недійсним: -п. 3 Додаткової угоди від 17 січня 2012 року № 1 до Кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486; -п.3 Додаткової угоди від 08 листопада 2012 року № 1 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486; -п.3 Додаткової угоди від 28 травня 2013 року № 2 до кредитного договору від 14 липня 2005 року № ROH0GF00000486 скасувати та у задоволенні цих позовних вимог відмовити за пропуском строку позовної давності. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 серпня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Боймиструк С. В. Шимків С. С.