Постанова 4803 № 214/2730/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7381/20 Справа № 214/2730/19 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/2730/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року, яка ухвалена суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 січня 2020 року, - ВСТАНОВИВ : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Богдана Валеріївна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю та визнання майна особистою власністю. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року зазначена позовна заява залишена без руху, та вказано, що позивачкою не додано до позовної заяви документів на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру, оскільки нею заявлено дві вимоги, а сплачено судовий збір тільки за одну. Крім того, в порушення вимог п.9 ст.175 ЦПК України, позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Всупереч вимогам п.2 ст.95 ЦПК України, позивачкою додані до заяви документи не завірені належним чином. Надано позивачці строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що вона ніякої кореспонденції від суду не одержувала, з вересня 2019 року дуже тяжко хворіє, з 10.01.2020 року по 07.02.2020 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, їй було зроблено операцію. В ухвалі суду першої інстанції про повернення позовної заяви вбачається, що представницею позивачки - ОСОБА_2 нібито подано заяву про ознайомлення зі справою. Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 це чоловік та він у жодному разі не може бути її представником, бо він по справі є відповідачем. Більш того, дата 25.10.2010 року не може мати чинність, оскільки на цю дату ОСОБА_3 був ще живий, а в ухвалі суду вказано, що в цей день представник позивачки ознайомився з матеріалами справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.04.2019 року, не усунула недоліки зазначені в вищевказаній ухвалі. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 17 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано останній строк на усунення недоліків заяви - десять днів з дня отримання нею копії цієї ухвали (а.с. 18-20). Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Аналогічним чином вручається й інші процесуальні документи суду, у тому числі й ухвали про залишення заяви без руху. Матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою кореспонденції суду, що повністю підтверджують доводи апеляційної скарги позивачки про те, що вона не отримувала копії цієї ухвали суду та не могла у термін, встановлений в ухвалі суду, усунути недоліки позовної заяви. Крім того, посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що зазначена судом першої інстанції дата ознайомлення, нібито її представником, з матеріалами справи - 25.10.2010 року, не може мати чинність, оскільки на цю дату ОСОБА_3 був ще живий, колегією суддів вважаються прийнятними, оскільки у матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , згідно якого він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.6). Більш того, в матеріалах справи є заява ОСОБА_4 , як представника позивача ОСОБА_2 , а не від ОСОБА_1 ( а.с. 25). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивачки на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2020 рокускасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Богдана Валеріївна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю та визнання майна особистою власністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: