Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/13405/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13405/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 р. (суддя Тулянцева І.В.) в справі № 160/13405/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії з 12.08.2019 р., зобов`язання включити до стажу, що дає право на призначення пенсії, періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.08.1994 р. по 31.12.2003 р., зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12.08.2019 р. з урахуванням висновків суду, призначити та виплачувати пенсію за віком з 12.08.2019 р. в порядку статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зараховуванні періодів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.1998 р. по 31.12.2001 р. та 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлене листом від 11.11.2019 р. №7178/03-05/12; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.1998 р. по 31.12.2001 р. та 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в тій частині, що до 01.01.2004 р. стаж вимірювався часом роботи, а після цієї дати - сумою фактично сплачених страхових внесків. На думку апелянта, діюче законодавство передбачає підтвердження періодів здійснення підприємницької діяльності для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, довідками з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; торговим патентом, свідоцтвом про сплату єдиного внеску тощо. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено про неможливість надання інформації щодо системи оподаткування у зв`язку з відсутністю в базах даних ДФС. Разом з тим, вважає, що відомості про сплату внесків відповідно до картки особового рахунку за період з 26.08.1996 р. по 31.12.1998 р. мають знаходитися у відповідача, яким не надано довідки про підтвердження сплати страхових внесків. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.08.2019 р. звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, свідоцтво про народження дитини, свідоцтва про шлюб, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 НОМЕР_3, свідоцтво платника єдиного податку серія А НОМЕР_2, витяг з реєстру платників єдиного податку. 12.08.2019 р. Центральним відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ініційовано запит №5533/024-52 щодо надання інформації, на якій системі оподаткування з 1994 р. по 2018 р. знаходиться приватний підприємець ОСОБА_1 та чи сплачувались податки і в якому розмірі. Листом від 30.08.2019 р. №10026/04-36-52-50-15 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на запит від 12.08.2019 р. №5533/024-52 повідомило відповідачу, що громадянка ОСОБА_1 за період з 26.08.1994 року по 11.03.2015 року перебувала на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. З 11.03.2015 року має « 11» стан - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). За період з 28.11.2017 року по теперішній час перебуває на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. За період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року перебувала на загальній системі оподаткування, 01.01.2006 року по 31.12.2011 року перебувала на загальній системі оподаткування, за період з 01.01.2012 року по 31.05.2015 року перебувала на спрощеній системі, за період з 28.11.2017 р. по 30.11.2017 року на загальній системі оподаткування, за період з 01.12.2017 року по теперішній перебуває на спрощеній системі оподаткування. Інформацію щодо системи оподаткування за період з 26.08.1994 року по 31.12.2001 року та за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року не має можливості надати, у зв`язку з її відсутністю в базах даних ДФС. Листом від 11.11.2019 р. за вих. №7178/03-05/12 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж становить 20 років 19 днів (зараховано період навчання, дані трудової книжки і дані індивідуальних відомостей про застраховану особу). Згідно з протоколом призначення від 05.12.2019 р. страховий стаж позивача становить 20 років 19 місяців, в тому числі 14 років 8 днів до 01.01.2004 р., 6 років 11 днів після 01.01.2004 р., відповідно до розрахунку страхового стражу не зараховано період з серпень 1994 по грудень 2003 включно. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, яке видане виконкомом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №0001850, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 НОМЕР_3 (дата проведення державної реєстрації 26.03.1994 р., номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР - 2 224 017 0000 018346) позивач з 26.03.1994 р. набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності та зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності. Відповідні дані містить і Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Згідно із відомостями з ЄДР ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 26.03.1994 р., про що 17.10.2005 р. вчинено запис 2 224 017 0000 018346 про проведення державної реєстрації. З 26.08.1994 р. по 11.03.2015 р. перебувала на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області., з 18.03.1998 року - взята на облік як платник єдиного внеску. Відповідно до листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.08.2019 р. №10026/04-36-52-50-15 ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період з 26.08.1994 року по 11.03.2015 року перебувала на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. За період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року перебувала на загальній системі оподаткування. Інформація щодо системи оподаткування за період з 26.08.1994 року по 31.12.2001 року та за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року відсутня у зв`язку з її відсутністю в базах даних ДФС. Враховуючи приведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1998 року по 31.12.2001 року та 01.01.2003 по 31.12.2003 року має бути врахований відповідачем до трудового стажу для призначення пенсії. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що зарахувати у страховий стаж період здійснення підприємницької діяльності з 26.08.1994 по 31.12.1997 з наявних матеріалів не є можливим, оскільки відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків за цей період, не надано і доказів реєстрації позивача в органах Пенсійного фонду як платника страхових внесків, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у зараховуванні періодів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.1998 року по 31.12.2001 року та 01.01.2003 року по 31.12.2003 року до трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та скасував рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, оформлене листом від 11.11.2019 р. №7178/03-05/12, як протиправне. З урахуванням дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції вважав належним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.08.2019 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки обставинам, наданої судом у цьому судовому рішенні. Також суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного призначення та нарахування пенсійним органом. До того ж, захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 КАС України. Позивачем оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача у зарахуванні періодів здійснення підприємницької діяльності з 26.08.1994 р. по 31.12.1997 р. та з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р. до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та про зарахування до трудового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 26.08.1994 р. по 31.12.1997 р. та з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, періодів здійснення підприємницької діяльності з 26.08.1994 р. по 31.12.1997 р. та з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., а також про відмову у зобов`язанні відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, обґрунтованим. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.08.2019 р. звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, свідоцтво про народження дитини, свідоцтва про шлюб, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 НОМЕР_3, свідоцтво платника єдиного податку серії А НОМЕР_2, витяг з реєстру платників єдиного податку. 12.08.2019 р. Центральним відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ініційовано запит №5533/024-52 щодо надання інформації, на якій системі оподаткування з 1994 р. по 2018 р. знаходилась приватний підприємець ОСОБА_1 та чи сплачувались податки і в якому розмірі. Листом від 30.08.2019 р. №10026/04-36-52-50-15 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило, що ОСОБА_1 за період з 26.08.1994 р. по 11.03.2015 р. перебувала на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. З 11.03.2015 р. має « 11» стан - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). За період з 28.11.2017 р. по теперішній час перебуває на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. За період з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р. перебувала на загальній системі оподаткування, 01.01.2006 р. по 31.12.2011 р. перебувала на загальній системі оподаткування, за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2015 р. перебувала на спрощеній системі, за період з 28.11.2017 р. по 30.11.2017 р. - на загальній системі оподаткування, за період з 01.12.2017 р. по теперішній перебуває на спрощеній системі оподаткування. Інформація щодо системи оподаткування за період з 26.08.1994 р. по 31.12.2001 р. та за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. відсутня в базах даних ДФС. Листом від 11.11.2019 р. вих. №7178/03-05/12 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно з наданими документами загальний стаж становить 20 років 19 днів (зараховано період навчання, дані трудової книжки і дані індивідуальних відомостей про застраховану особу). Згідно з протоколом призначення від 05.12.2019 р. страховий стаж позивача становить 20 років 19 місяців, в тому числі 14 років 8 днів до 01.01.2004 р., 6 років 11 днів після 01.01.2004 р., відповідно до розрахунку страхового стражу не зараховано період з серпень 1994 р. по грудень 2003 р. включно. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, видане виконкомом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №0001850, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 НОМЕР_3 (дата проведення державної реєстрації 26.03.1994 р., номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР - 2 224 017 0000 018346) позивач з 26.03.1994 р. набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності та зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується записами в ЄДР. Згідно із відомостями з ЄДР ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 26.03.1994 р., про що 17.10.2005 р. вчинено запис 2 224 017 0000 018346 про проведення державної реєстрації. З 26.08.1994 р. по 11.03.2015 р. позивач перебувала на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області., з 18.03.1998 р. взята на облік як платника єдиного внеску. Як вказано вище, спірним під час апеляційного перегляду справи є питання зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, періодів здійснення підприємницької діяльності з 26.08.1994 р. по 31.12.1997 р. та з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., а також відмови у зобов`язанні відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання зазначених законів. Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу на наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. №793 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» пункт 4 Порядку № 637 доповнено абзацом другим, згідно з яким періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Абзацом 3 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Зважаючи на те, що позивачем при ініціюванні питання про призначення пенсії за віком органу Пенсійного фонду не надано ані спеціального торгового патенту, ані свідоцтва про сплату єдиного податку, ані патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, ані довідки про сплату страхових внесків, а органом ДФС та органом Пенсійного фонду не підтверджено сплату страхових внесків, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсі за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, періодів провадження позивачем підприємницької діяльності з 26.08.1994 р. по 31.12.1997 р. та з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р. Зважаючи на те, що до виключної компетенції органів Пенсійного фонду є обчислення страхового стажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком. Доводи апелянта про безпідставність неврахування відповідачем та судом першої інстанції зазначених періодів провадження підприємницької діяльності у складі страхового стажу спростовані приведеними вище висновками суду. Суд визнає необґрунтованим посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2020 р. в справі № 414/1864/16-а, зважаючи на те, що в справі № 414/1864/16-а були наявні докази на підтвердження сплати особою страхових внесків, що відсутнє в цьому випадку. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 р. в справі № 160/13405/19 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 р. в справі № 160/13405/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25.08.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 25.08.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко