Постанова 4850 № 360/801/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року справа №360/801/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Блохіна А.А., Геращенка І.В., за участю секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката - Будника М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 360/801/20 (головуючий І інстанції Петросян К.Є. повний текст складений у м. Сєвєродонецьк Луганської області 04 червня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Куземівська сільська рада Сватівського району Луганської області, Сватівська районна державна адміністрація Луганської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 24 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Куземівська сільська рада Сватівського району Луганської області, Сватівська районна державна адміністрація Луганської області, в обґрунтування якої, з урахуванням уточнень, позивач просить про: - визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та скасування наказу №4028-сг від 16.12.2019 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Куземівській сільській раді Сватівського району Луганської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Луганській області виключити земельну ділянку, кадастровий номер №4424082500:12:011:0078, форма власності - державна, цільове призначення - 16.00 Землі запасу, з переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Сватівського району Луганської області для продажу права на них на земельних торгах окремими лотами відповідно до наказів; - зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Луганській області внести зміни до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відносно земельної ділянки, кадастровий номер №4424082500:12:011:0078, форма власності - державна, цільове призначення - 16.00 Землі запасу, змінивши форму власності з державної на - комунальну власність Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, та передати вище вказану земельну ділянку в розпорядження Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області для виділення в натурі шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в контурі 195 а, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 26.04.2006 року серії ЛГ №0173269 із земель КСП ім. Фрунзе, розташованої за межами населених пунктів, яка враховується на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області (а.с. 1-11, 57-66). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 210-215). Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що наказом відповідача №4028-сг від 16.12.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Куземівській сільській раді Сватівського району Луганської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з підстав невідповідності вимогам ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: зазначена земельна ділянка відноситься до сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15,8488 га, яка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та відповідно до вимог ч.3 ст. 136 ЗК України не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже, позивач вважає, що відповідач не провівши належним чином процедуру підготовки лотів до земельних торгів, включив спірну ділянку до складу земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами,не надав доказів на підтвердження виставлення спірної земельної ділянки на земельні торги, тобто процедура була проведена не в повному обсязі відповідно до вимог ч. 4 ст. 136 ЗК України, відтак вищевказаний наказ підлягає скасуванню. Зазначив, що земельна ділянка повинна бути виключена з переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Сватівського району Луганської області для продажу права на них на земельних торгах окремими лотами відповідно до наказів. Вважає, що до повноважень відповідача належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, відтак відмова відповідача у розгляді заяви про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень та включенням вказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с. 224-232). Позивач та його представник в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити. Представник відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. 24 липня 2020 року від третьої особи Сватівської районної державної адміністрації Луганської області надійшло письмове клопотання про розгляд справу у відсутність їх представника. 25 серпня 2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24.11.2005 визнано за ОСОБА_1 право на земельний пай в колективній власності КСП ім.Фрунзе Сватівського району Луганської області та зобов`язано комісію по реформуванню КСП ім.Фрунзе Сватівського району видати ОСОБА_1 сертифікат про право на земельний пай в колективній власності КСП ім.Фрунзе Сватівського району у розмірі 9.56 в умовних кадастрових гектарах вартістю 65353,51 грн (а.с.15). На виконання рішення суду Сватівською районною державною адміністрацією було видано розпорядження від 29.03.2006 №209 «Про додаткове отримання сертифікатів на земельну частку (пай) членам КСП ім.Фрунзе, яким ОСОБА_1 , колишнього члена КСП ім.Фрунзе, включено в списки на виділення земельних часток (паїв) з наданням йому земельної ділянки за рахунок земель запасу Куземівської сільської ради та доручено районному відділу земельних ресурсів додатково отримати сертифікати для громадян КСП ім.Фрунзе та зробити зміни в земельно-кадастрових документах (а.с.16). Відповідно до розпорядження Сватівської районної державної адміністрації від 29.03.2006 №209, ОСОБА_1 26.04.2006 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №01732269 у розмірі 9,56 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); вартість земельної частки (паю) становить 26512,57 грн. (а.с.17). Розпорядженням Сватівської районної державної адміністрації від 10.05.2017 №218 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в контурі 195 а, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 26.04.2006 серії ЛГ №0173269 із земель КСП ім.Фрунзе, розташованої за межами населених пунктів, яка враховується на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18). Заявою від 29.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області із проханням виділити в натурі (на місцевості) належну йому на підставі сертифікату земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім.Фрунзе розміром 9,56 в умовних кадастрових гектарах (а.с.19). Листом від 18.04.2019 № 02-25/412 ОСОБА_1 повідомлено, що до повноважень сільських рад не входить виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) власникам земельних часток (паїв) на підставі сертифікату із земель КСП ім.Фрунзе, оскільки прізвище позивача не було включено до основних списків пайщиків, а сертифікат ОСОБА_1 отримав після паювання земель КСП ім.Фрунзе, внаслідок чого земельну ділянку було виділено із земель запасу, які враховуються в Куземівській сільській раді (а.с.20). У зв`язку із цим, позивач 12.08.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 9,56 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В додатках до заяви позивачем зазначено копії: паспорта, ідентифікаційного коду, державного акта та рішення суду (а.с.134). Отже зазначене звернення позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 9,56 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є повторним. Листом від 05.09.2019 №Н-2882/0-1937/0/37-19 ГУ Держгеокадастру у Луганській області повідомлено ОСОБА_1 , що управління не має правових підстав для задоволення заяви позивача, оскільки з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування (а.с.21). 18.11.2019 позивач третій раз звернувся до відповідача із заявою та просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) контур 195 а, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 26.04.2006 серії ЛГ №0173269 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До заяви позивачем було додано, в тому числі викопіювання про місце розташування земельної ділянки (а.с.135). Наказом ГУ Держгеокадастру від 16.12.2019 № 4028-сг ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстав невідповідності вимогам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме зазначена земельна ділянка відноситься до сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15,8488 га, яка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та відповідно до вимог ч.3 ст.136 Земельного кодексу України не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с.29-33). Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ відповідача є правомірним, оскільки віднесення земельної ділянки до сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15,8488 га, яка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої ділянки. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій». Відповідно до частин першої-третьої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України). Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З системного аналізу наведених норм діючого законодавства слідує, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього є вичерпним. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України. При цьому, приписи статті 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Пунктом 4 частини четвертої статті 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19. Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просив позивач, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15,8488 га. Зазначена земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру від 15.10.2019 № 2793-СГ (а.с.136-139). Отже, станом на момент звернення позивача, з зазначенням даних на відповідну земельну ділянку з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15,8488 га., та прийняття оскаржуваного позивачем наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 16.12.2019 № 4028-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права на які виставлені на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при первісному зверненні ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації 12.08.2019, позивачем до заяви був долучений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №01732269 від 26.04.2006, без будь-яких графічних матеріалів, з чого неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки (а.с.134). В свою чергу, відповідно до матеріалів справи оспорювана земельна ділянка була сформована 29.08.2019 та виставлена на торги 15.10.2019, тобто до звернення позивача до відповідача із відповідною заявою від 18.11.2019, за наслідками розгляду якої винесено оскаржуваний наказ (а.с.135, 140). Тому доводи апелянта про те, що на час його звернення до відповідача, згідно довідки Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області від 12.11.2019 №02.25/2880, земельна ділянка враховувалась за Куземівською сільською радою та кадастровий номер присвоєний не був, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. У відомостях, що містяться у Публічній кадастровій карті України на офіційному веб-сайті(https://map.land.gov.ua/?cc=4260045.788160657,627279872&z=15&I=kadastr&bl=ortho10k_all), міститься інформація щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:12:011:0078, площею 15.8488 га, до земель державної власності із цільовим призначенням: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу. Одночасно суд зауважує, що предметом розгляду в даній справі є саме наказ відповідача. Процедура ж включення земельної ділянки на торги позивачем не оскаржується та не є предметом спору по даній справі. Крім того, згідно із розпорядженням Сватівської РДА від 29.03.2006 № 209 ОСОБА_1 включено в списки на виділення земельних часток (паїв) з наданням йому земельної ділянки за рахунок земель запасу Куземівської сільської ради. Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №01732269 від 26.04.2006 ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Фрунзе розміром 9,56 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Тобто, ОСОБА_1 земельна ділянка виділена саме із земель запасу Куземівської сільської ради. Спірна земельна ділянка контур 195 а (рілля) згідно проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Фрунзе Сватівського району Луганської області 1995 року, була передана саме до земель державної власності (сторінка 63 проекту) і до земель КСП ім.Фрунзе не увійшла (сторінка 91 проекту) (а.с.154-155). В той же час, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності є саме Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, яке і наділено повноваженнями надання інформації щодо таких земельних ділянок. Отже, довідка Куземівської сільської ради від 12.11.2019 № 0228/2880 не може слугувати належним доказом на підтвердження розташування земельної ділянки на землях запасу контур № 195 а, що враховується в Куземівській сільській раді. Крім того, суд зазначає наступне. Згідно з частиною шостою статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХГІ, площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Згідно з частиною 9 статті 25 ЗК України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Згідно з частиною 10 статті 25 ЗК України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Згідно з пунктом 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Згідно з частиною 2 статті 19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Згідно з абзацом третім пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Згідно з абзацом четвертим пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів; відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Відповідно до абзацу п`ятого листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 22 серпня 2001 року № 14-17-2-П1580/4251, який розміщений на веб-сайті Верховної Ради України, з огляду на вищевикладене, та враховуючи положення частини другої статті 3, частини четвертої і чотирнадцятої статті 5 Земельного кодексу України для забезпечення прав працюючих, як виняток землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян-членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю даного підприємства і на час його видачі були членами зазначеного підприємства. Згідно з пунктом «в» частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 2 травня 2003 року № 858-ІУ, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом). Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899-1V (в редакції 2017 року), сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ, у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 16.12.2019 № 4028-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», оскільки віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача виключити земельну ділянку з переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення та внести зміни до Державного земельного кадастру є похідними від вимоги щодо протиправності наказу відповідача від 16.12.2019 № 4028-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, про правомірність прийнятого відповідачем наказу від 16.12.2019 № 4028-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», підстави для задоволенні інших заявлених вимог ОСОБА_1 також відсутні. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до положень частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 360/801/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду 02 червня 2020 року по справі № 360/801/20 - залишити без змін. Вступну та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 26 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей А.А. Блохін І.В. Геращенко