Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2770/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року справа №200/2770/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 200/2770/20-а (головуючий суддя І інстанції Арестова Л.В., складене у повному обсязі 15 травня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 11 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про: - визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29769-17 від 11 лютого 2020 року у сумі 46 796,27 грн.; - зобов`язання Головного управління ДПС в Донецькій області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн. - визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо застосування до ОСОБА_1 розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як до пенсіонера за віком, який не є платником єдиного внеску у зв`язку з відсутністю укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та утримуватися від вчинення таких дій (а.с. 1-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29769-17 від 11 лютого 2020 року у сумі 46 796,27 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС в Донецькій області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн. (а.с. 64-66). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у їх задоволені у повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до положень частини другої статті 6 Закону № 2464-VI зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Зазначив, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України №2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Відповідач зазначив, що підстав для коригування облікової картки платника податків не має, оскільки така процедура провадиться шляхом подання заяви про визнання податкового боргу безнадійним із відповідним сертифікатом ТПП (з посиланням на практику Верховного Суду) (а.с. 71-76). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково , з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11-14). Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 678831 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.10.2012; номер запису: 22710000000006793 (а.с. 9), є платником єдиного внеску з 22 жовтня 2012 року відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_2 (а.с. 8) 11 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою встановлено, що станом на 31 січня 2020 року в позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 46 796,27 грн., з яких недоїмка - 46 796,27 грн. (а.с. 16) Вказана вимога отримана позивачем 27 лютого 2020 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15). Прийняття податковим органом вищевказаної вимоги є спірним питанням даної справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції скасовуючи спірну вимогу, виходив з того, що вимога охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відповідно орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". Аналіз зазначеної норми свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 30 березня 2018 року Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Відтак, станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду попередньої інстанції, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку сплати внесків за вищевказаний період, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на суму 11 005,44 грн. Цієї ж думки дотримується Верховний Суд у постанові по справі № 812/505/17 від 30 січня 2018 року. При цьому, Закон №2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, а п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно. Суд вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону №2464-VІ, зокрема заходів впливу, якими є спірні вимоги. При цьому, п.9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ є чинним на час спірного періоду сплати єдиного внеску, зміни безпосередньо до Закону №2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо п.9-4 розділу VIII цього Закону не були внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З огляду на вищевикладене, апеляційним судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на час формування спірних вимог про сплату боргу (11 лютого 2020 року), пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, відтак посилання відповідача на зміну в законодавстві в частині виключення зазначено пункту є недоречними. Суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що позивач лише з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірних вимог містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону. Враховуючи те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є такою, що має бути скасована, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги. Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС в Донецькій області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн., суд зазначає наступне. Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №

422. За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Звертаючись до суду з вимогами щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн., позивач посилався на застосування розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як до пенсіонера за віком, який не є платником єдиного внеску у зв`язку з відсутністю укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та зобов`язання. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи зазначені вимоги не надав аналізу знаходження позивача на пенсії, що дає йому право , як пенсіонеру за віком, не сплачувати єдиний внесок. Як встановлено з матеріалів справи позивач має право на пенсію за вислугу років, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 05.07.2010 року (арк.справи 14). Стосовно звільнення позивача як пенсіонера від сплати ЄСВ, суд апеляційної інстанції зазначає, що в статті 4 Закону № 2464 наведено перелік осіб, що є платниками єдиного внеску. Статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06 серпня 2011 року. Так, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ. Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: - за віком; - по інвалідності; - в разі втрати годувальника; - за вислугу років; б) соціальні пенсії. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, як встановлено ст. 1 Закону України № 1058, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером за вислугу років МВС України, відповідно до паспорту на дату розгляду справи в суді першої інстанції мав 45 повних років, а тому доводи апеляційної скарги позивача на звільнення його від сплати єдиного внеску з підстав, визначених частиною 4 статті 4 Закону № 2464 є неприйнятними. Вказана норма закону звільняє від сплати ЄСВ лише пенсіонерів за віком, до яких позивач не відноситься. Вимоги щодо зобов`язання вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46796,27 гривень, визнання протиправними дій щодо застосування розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як до пенсіонера за віком, який не є платником єдиного внеску у зв`язку з відсутністю укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та зобов`язання утримуватися від вчинення таких дій не підлягають задоволенню, оскільки позивач не має статусу пенсіонера саме за віком. З огляду на зазначене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду у справі № 812/946/17, оскільки у даній справі позивачем не оскаржувалась вимога, а були заявлені вимоги про визнання безнадійним податкового боргу, що не є тотожним зі справою, що розглядається. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління ДПС в Донецькій області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн., оскільки суд неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з неповним додержанням норм матеріального і процесуального права . Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 200/2770/20-а - скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо «Зобов`язання Головне управління ДПС в Донецькій області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 46 796,27 грн.» та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 200/2770/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей А.В. Гайдар І.В. Геращенко