Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/635/20

Справа № 137/635/20 Провадження № 33/801/646/2020 Категорія: 190 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 грн. з конфіскацією тварини (собаки породи схожої на німецьку вівчарку). Не погодившись з цією постановою, 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та без належного повідомлення його про день та час розгляду справи, чим порушив його право на доступ до правосуддя. Водночас, місцевий суд залишив поза увагою, що працівниками поліції порушено вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП щодо строків складення протоколу про адміністративне правопорушення та ст. 256 КУпАП щодо зазначення об`єктивної сторони правопорушення. Крім того, додані до протоколу документи не містять жодних відомостей про огляд та вилучення тварини - собаки, місця та особи, у якої перебуває тварина, не зазначено ознак цієї тварини, за яким вона має бути ідентифікована при проведенні її обов`язкової конфіскації, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 154 КУпАП. Судом першої інстанції грубо порушено принцип змагальності, рівності та неупередженості, оскільки направляючи справу на доопрацювання з метою долучення нових доказів, він перебрав на себе функції обвинувачення. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 , зокрема медичний висновок ветеринара про те, якою саме твариною заподіянні пошкодження. Крім того, ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництвом будинку, який не прийнятий в експлуатацію та знаходиться по АДРЕСА_1 , яка є паралельною вулицею. В судове засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду скасувати з огляду на таке. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 327303 від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 03 червня 2020 року близько 18 год в АДРЕСА_2 , будучи власником собаки породи схожої на Німецьку вівчарку, яка заподіяла шкоди здоров`ю людини, а саме вкусила за руку громадянина ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП (а. с. 2). Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 03 червня 2020 року громадянин ОСОБА_2 просив прийняти міри до громадянина ОСОБА_3 , собака якого покусала йому руку (а. с. 3). ОСОБА_4 03 червня 2020 року надав пояснення про те, що він, разом зі своїм кумом ОСОБА_2 , пішли на рибалку на місцеву річку. Коли вони ловили рибу позаду них на території домогосподарства громадянина ОСОБА_3 по подвір`ї бігала собака породи Німецька вівчарка, яка перестрибнула паркан, підбігла до його кума та почала кусати. Кум закривався рукою та собака покусала йому праву руку, після чого вони викликали поліцію (а. с. 4). ОСОБА_2 03 червня 2020 року надав пояснення про те, що 03 червня 2020 року близько 17.00 год. він, спільно зі своїм кумом ОСОБА_4 , прийшли на місцеву річку. Через деякий час він побачив, що на нього біжить собака схожа на породу Німецька вівчарка, яка почала його кусати, через що він впав на землю і закрив обличчя руками, а собака продовжувала його кусати поки не підійшов його кум (а. с. 5). 09 червня 2020 року ОСОБА_1 по суті заданих йому запитань пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Літин та дійсно у АДРЕСА_2 у нього є дачна ділянка, розташована біля озера та йому дійсно належить собака породи Німецька вівчарка, яка ніколи не перестрибувала паркан, оскільки собака не агресивна, проте йому повідомили працівники поліції, що 03 червня 2020 року близько 18.00 год. його собака невідомо яким чином перелізла через паркан та покусала громадянина ОСОБА_2 . На його думку, собака вибіг через те, що хтось зі сторони річки міг відкрити хвіртку (а. с. 6). Відповідно до документів, долучених до апеляційної скарги ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництвом будинку, який не прийнятий в експлуатацію та знаходиться по АДРЕСА_1 , яка є паралельною вулицею (а. с. 25, 33). За правилами частини 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Доказів тривалого встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення протягом 24 годин з моменту встановлення особи правопорушеника, його виклику для розгляду справи про адміністративне правопорушення за три дні до визначеної дати, для забезпечення права на захист, матеріали справи не містять, а тому протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 327303 від 09 червня 2020 року, складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП. За приписами частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Диспозицією ст. 154 КУпАП передбачена відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях, при цьому ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Крім того, з метою забезпечення гуманного ставлення до тварин, додержання порядку та чистоти, запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах. В протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 327303 від 09 червня 2020 року відсутні будь-які посилання на вказаний закон, незважаючи на те, що диспозиція ст. 154 КУпАП є бланкетною, тобто для її застосування необхідно звертатись до інших нормативних актів, якими передбачена відповідальність саме за порушення правил тримання собак і котів, а тому обов`язковим є зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, й відповідної норми. Отже, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення суть пред`явленого обвинувачення викладено так, що вона не відповідає формулюванню об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, щодо порушення правил тримання собак і котів, що унеможливлює встановити об`єктивну сторону правопорушення та притягнути особу до адміністративної відповідальності. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». Проте, працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 знехтували вказаними вимогами закону, оскільки викладене ними формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення є неконкретним, внаслідок того, що не містить в собі конкретні ознаки об`єктивної сторони, тобто не відповідає диспозиції ст. 154 КУпАП. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, полягає в наступному: 1) триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами; 2) триманні собак і котів понад установлену кількість; 3) триманні незареєстрованих собак; 4) приведенні в громадські місця; 5) вигулюванні собак без повідків і намордників (окрім собак, у реєстраційних свідоцтвах яких зроблено спеціальну відмітку); 6) вигулюванні собак у не відведених для цього місцях. У ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їхньому майну, а також повторне упродовж року правопорушення з числа передбачених частиною першою цієї статті. Відсутність хоча б однієї з перерахованих ознак виключає склад правопорушення, а отже, й притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 154 КУпАП, в той час як посадовою особою, що складає протокол, повинно ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення як процесуальний документ є актом обвинувачення та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком. Нечітке, незрозуміле обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення є порушенням права особи на захист. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 2 статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Враховуючи наведене, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, апеляційний суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, тому вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити вказане провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Літинського районного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП закрити. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук