Постанова 4802 № 163/1103/20

Справа № 163/1103/20 Провадження №33/802/523/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ст.482, ч.1 ст.483 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А,, за участю ОСОБА_1 , його захисника Хомича Ю.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Даною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 4528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн., з конфіскацією в дохід держави 610 (шістсот десять) пачок сигарет загальною вартістю 4528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн., з конфіскацією в дохід держави автомобіля марки "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , вартістю 138 484 (сто тридцять вісім тисяч чотириста вісімсот чотири) грн. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил №0327/20500/20 щодо ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.482 МК України закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Волинської митниці Держмитслужби 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. витрат на залучення експерта, 31763 (тридцять одну тисячу сімсот шістдесят три) грн. витрат на зберігання товарів і транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 копійок судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за те, що він 25 лютого 2020 року слідуючи з Республіки Білорусь в Україну через пункт пропуску "Пулемець" митного поста "Піща" Волинської митниці Держмитслужби в якості водія автомобіля марки "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1 , перемістив через митний кордон з приховуванням від митного контролю в конструкційних порожнинах під обшивкою лівої панелі боковини автомобіля із використанням демонтажу і монтажу самої обшивки 610 пачок сигарет загальною вартістю 4528 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України. Не погодившись із таким судовим рішенням, особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність в частині накладення стягнення просить скасувати та прийняти нову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, а провадження у справі закрити. Вказує про те, що суд при накладенні на нього стягнення не врахував всіх обставин справи, які потрібно враховувати при застосуванні заходів впливу. Так, суд наклав на нього стягнення, яке не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника і є очевидно не співрозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності". Крім того, суд формально оцінив докази щодо стану здоров`я його матері та придбання ліків. Вважає, що є всі підстави для застосування щодо нього ст.22 КУпАП. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Хомича Ю.В., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 червня 2020 року в частині факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КУпАП перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає. Водночас, ОСОБА_1 , а також його захисник Хомич Ю.В. вказують про те, що є усі правові підстави для звільнення першого від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України на підставі ст.22 КУпАП, - у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення та закриття у зв`язку з цим провадження у справі. Проте таке твердження сторони захисту до уваги судом не приймається з врахуванням наступного. Стаття 489 МК України передбачає, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із положеннями ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкцією частини 1 статті 483 МК України передбачено такий вид стягнення, як - штраф в розмірі 100 відсотків вартості товарів (безпосередніх предметів порушення митних правил) з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Апеляційний суд вважає, що дані вимоги Закону суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі, оскільки застосоване щодо нього стягнення повністю відповідає санкції частини і статті інкримінованого йому правопорушення, і фактично є єдиним та безальтернативним видом стягнення. При цьому, слід також вказати, що доводи апелянта ОСОБА_1 щодо незадовільного стану здоров`я батьків пенсіонерів, його позитивної характеристики та відсутності будь-яких доходів в період з 01.01.2018 року по 31.03.2020 року, які ним підтверджені в ході апеляційного розгляду справи письмовими доказами, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП. Як вбачається із фактичних обставин справи, які не оспорюються, переміщення товарів через митний кордон України відбулося з приховуванням від митного контролю в конструктивних порожнинах під обшивкою лівої панелі боковини автомобіля із використанням демонтажу і монтажу самої обшивки. Санкцією ч.1 ст.483 МК України передбачено обов`язкову конфіскацію як товарів (безпосередніх предметів порушення митних правил) так і транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України, а ст.22 КУпАП, - передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого правопорушення, що в даному випадку, на думку апеляційного суду, відсутнє виходячи із способу та кількості незаконно переміщуваного товару. Беручи до уваги вищенаведене, законних підстав для скасування оскаржуваної постанови та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України, як це передбачено положеннями ст.33 КУпАП. Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення та можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, постанова судді Любомльського районного суду від 17.06.2020 року є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України та КУпАП, а тому підлягає залишенню без змін. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 червня 2020 року щодо нього, - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк