Постанова 4804 № 227/2684/20

Єдиний унікальний номер 227/2684/20 Номер провадження 33/804/432/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м.Бахмут Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Круподеря Д.О., при секретарі судового засідання Юрченко Т.С., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Карамян Е.Ф., прокурора Клименка М.С. розглянувши в режимі відеоконференції з Добропільським міськрайонним судом Донецької області в приміщенні Донецького апеляційного суду у м.Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2020 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок. Також стягнуто 420,40 грн. судового збору. Згідно постанови судом встановлено, що відповідно до протоколу № 292 про адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, складеного 24.06.2020 року, вказано, що ОСОБА_1 порушила вимоги абзацу 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», тим самим вчинила адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність згідно з вимогами ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до наказу Добропільського міжрайонного прокурора від 15.10.2012 року гр. ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Добропільської міжрайонної прокуратури. Відповідно до наказу Прокурора Донецької області від 23.05.2017 року головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Добропільської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням з 23.05.2017 року. гр. ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзацу 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме звільнившись з посади головного спеціаліста з питань захисту державної таємниці Добропільської міжрайонної прокуратури Донецької області, згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 зазначеного Закону будучи суб`єктом на якого поширюється дія вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин 19.10.2018 року о 15:56 год. подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік «після звільнення» до Єдиного державного реєстру декларацій. Дії останньої кваліфікуються, як адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вважає, постанову прийняту з порушенням вимог чинного законодавства, не вірним встановленням всіх обставин у справі. Вказує, що в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення зазначено, що вона зобов`язана подати декларацію у строк до 01.04.2019 проте, декларація подана нею 19.10.2018. Зазначає, що в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення зазначено, що її звільнено з посади на підставі наказу прокурора Донецької області за №973-к від 23.05.2017 хоча, її звільнено наказом №975-к. Вказує, що суд мав отримати докази того, що вона усвідомлювала суспільну небезпечність несвоєчасного подання декларації, передбачала можливість настання негативних наслідків. Вказує, що вона не знала про передбачену законом необхідність подання декларації через рік після звільнення, та матеріалами справи цього не спростовані. Вважає, що протокол складений з порушеннями «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», оскільки в графі «до протоколу додається» взагалі не зазначено докази, не зазначено чим саме підтверджується факт правопорушення. Вважає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився 30.10.2019 року. Вказує, що суд не врахував, що на момент розгляду адміністративного матеріалу, строк притягнення особи до адміністративної відповідальності сплив та провадження по справі підлягало закриттю. Просить скасувати постанову та закрити справу щодо притягнення її до відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП. В судовому засіданні захисник Карамян Е.Ф. підтримав вимоги апеляційної скарги, вказавши, що у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повинна подати декларацію до 2019 року, а вона подала її ще у 2018 році. Вказує, що у протоколі невірно зазначений номер наказу 973-к замість 975-к. Зазначає, що умисел ОСОБА_1 не доведений, оскільки вона не знала, що їй потрібно подавати декларацію. Вказує, що строки притягнення до відповідальності пройшли. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свого захисника та пояснила, що вона не знала, що їй потрібно подати декларацію через рік після звільнення та після надходження повідомлення з обласної прокуратури вона одразу, протягом десяти днів подала декларацію про доходи. Умислу скривати дохід не було. Прокурор у судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважав безпідставними та просив залишити рішення суду без змін. Зазначив, що не знання закону не звільняє ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Вказав, що ОСОБА_1 звільнена у 2017 році та повинна була подати декларацію до 01.04.2018 рік. Також вказав, що у судовому засіданні першої інстанції з`ясовувалося, щодо технічної помилки у протоколі про те, що в ньому замість вірної дати 01.04.2018, зазначено помилково 01.04.2019. Дослідивши докази, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.7ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, спрощений підхід до розгляду справ про адміністративне правопорушення з боку судів є неприпустимим. Суд першої інстанції дотримався вищенаведених норм права та перевірив доведеність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до наказу Добропільського міжрайонного прокурора від 15.10.2012 року гр. ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Добропільської міжрайонної прокуратури.(а.с.34) Відповідно до наказу Прокурора Донецької області № 975-к від 23.05.2017 року головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Добропільської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням з 23.05.2017 року.(а.с.33) Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій гр. ОСОБА_1 подала декларацію «після звільнення» 19.10.2018 року о 15:56 год. Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом. Згідно з пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2,п. 5 ч. 1 ст. 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому ч. 1 цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. На підставі викладено апеляційний суд вважає, обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 зобов`язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування «після звільнення» до 00:00 год. 01.04.2018 року, та порушуючи вимоги абзацу 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме звільнившись з посади головного спеціаліста з питань захисту державної таємниці Добропільської міжрайонної прокуратури Донецької області, згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 зазначеного Закону будучи суб`єктом на якого поширюється дія вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин 19.10.2018 року о 15:56 год. подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік «після звільнення» до Єдиного державного реєстру декларацій. Чим скоїла адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до вимог ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Разом з тим, статтею 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, крім іншого, необхідно враховувати наявність чи відсутність поважних причин щодо несвоєчасного подання декларації. Враховуючи організацію в якій працювала ОСОБА_1 , наявність зобов`язань щодо подачі річної декларації, які вона успішно виконувала впродовж усього часу своєї роботи, а також положення Конституції України, пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не знала про необхідність подання декларації після звільнення, є непереконливими, Та судом не встановлено поважних причин щодо несвоєчасного подання декларації які б підтверджувались фактичними даними та доказами, які містяться в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги, що протокол складений з порушеннями, оскільки не зазначено докази та чим саме підтверджується факт правопорушення, безпідставний та спростовується самим протоколом про адміністративне правопорушення № 292 від 24.06.2020 року у якому в його описовий частині вказана суть адміністративного правопорушення із зазначенням відповідних фактів підтверджуючих вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та в матеріалах справи наявні докази які вказані у цьому протоколі про адміністративне правопорушення. Щодо доводів апеляційної скарги про не вірне зазначення в протоколі строку до якого ОСОБА_1 повинна була подати декларацію «після звільнення», а саме 01.04.2019 року та не вірне зазначення наказу прокурора Донецької області за №973-к від 23.05.2017, данні доводи є безпідставними виходячи з наступного. У судовому засіданні першої інстанції встановлено, що вказана дата є технічною помилкою при складанні протоколу, судом першої інстанції встановлено та зазначено у своєму рішенні, що ОСОБА_1 звільнена у 2017 році та повинна була подати декларацію саме до 01.04.2018 року, з цим ствердженням погоджується і апеляційний суд. Також апеляційний суд вважає технічною помилкою номер наказу №973-к, оскільки наказ Прокурора Донецької області № 975-к від 23.05.2017 року яким ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням з 23.05.2017 року наявний у матеріалах справи, та у суду не виникає сумнівів, що ОСОБА_1 було звільнено вказаним наказом 23.05.2017, та ОСОБА_1 не заперечувала у суді апеляційної інстанції факт її звільнення 23.05.2017 з посади головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Добропільської міжрайонної прокуратури. Щодо доводів апеляційної скарги про закінчення строку накладання адміністративного стягнення, апеляційний суд знаходить за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Датою виявлення адміністративного правопорушення є дата зібрання матеріалів та закінчення проведення повної перевірки обставин несвоєчасного подання декларації, в тому числі і поважності причин пропуску встановленого законом строку. З матеріалів справи вбачається що, з приводу виявленого факту несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 , Прокуратурою Донецької області було направлено відповідне повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції. Після чого керівником Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя 19.04.2019 направлено лист до управління захисту економіки Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, згідно якого вони направляють витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» щодо послідовності дій вказаного суб`єкта декларування при поданні декларації та інші документи для вжиття заходів з перевірки цього факту та, у разі встановлення підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення. Після цього, обставини вчинення адміністративного правопорушення перевірялися та збиралися відповідні документи. Вже після проведеної перевірки та зібрання відповідних документів, необхідних для складання протоколу, 24.06.2020 року був складений протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, вважаю, що суд першої інстанції, з огляду на матеріали адміністративного провадження, обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та врахувавши вимоги ст. 33 КУпАП, в передбачений законом строк ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміни чи скасування постанови суду першої інстанції, вважає її законною, обґрунтованої та вмотивованої, та залишає апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2020 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя