Постанова 4857 № 460/3271/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3271/19 пров. № А/857/3498/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Кушнерика М.П., з участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Недашківська К.М., м. Рівне, повний текст складено 24.02.2020), В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.09.2019 №Ю-258-11 про сплату недоїмки по єдиному внеску в розмірі 76915826 грн. 84 коп. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» задоволено повністю. Визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 10 вересня 2019 року №Ю-258-11. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» суму судового збору у розмірі 19210 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Із таким судовим рішенням не погодився Офіс великих платників податків Державної податкової служби та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин справи, просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт, зокрема, зауважив, що суд безпідставно не врахував, що обліковими даними інформаційної системи органів доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31 серпня 2019 року становить 76915826, 84 грн. Саме на підставі цих даних сформована податкова вимога. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність вимог апелянта і законність висновків суду. Представник апелянта Палій М.В. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її з підстав, що у ній наведені. Представник позивача Поляк І.В. заперечила щодо доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, дослідивши доводи сторін та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» зареєстроване як юридична особа і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015 та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот», що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку відповідно до приписів частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, за період з червня по вересень 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» та Дочірнім підприємством «Хімік» ПАТ «Азот» укладено договір доручення №05.15 від 29.05.2015, відповідно до пункту 1.1 якого ДП «Хімік» ПАТ «Азот» взяло на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених договором за рахунок ПАТ «Рівнеазот» виконувати грошові зобов`язання, деталізований зміст яких визначається у додатках. На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем видано довіреність №748-юв від 11.06.2015, якою уповноважено ДП «Хімік» ПАТ «Азот» вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Рівнеазот»: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії. На виконання вимог договору доручення та у відповідності до повноважень згідно з довіреністю, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу «нарахована сума ЄВ» в загальному розмірі 20685499,01 грн. ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» на підставі Договору доручення №05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності. Як встановлено судом, перераховані в липні та вересні 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за дорученням ПАТ «Рівнеазот» грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем «суми єдиного внеску». У листопаді 2015 на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників №25588/10/28-10-20-4-20 від 18.11.2015, в якому зазначено, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 про порушення вимог Закону України №2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499 грн за ПАТ «Рівнеазот», а тому кошти сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перераховано з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез`ясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника ПАТ «Рівнеазот» виникла недоїмка у розмірі 11870891,55 грн. Фіскальним органом сформовано першу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 №Ю-258-11, та в подальшому були сформовані усі інші видаткові вимоги. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі №817/85/16 позовні вимоги ПАТ «Рівнеазот» про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 №Ю-258-11 (перша вимога) залишено без задоволення (а.с. 55-56 том 1). Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі №817/85/16, апеляційну скаргу ПАТ «Рівнеазот» задоволено; постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі №817/85/16 скасовано; прийнято нову постанову, якою позов ПАТ «Рівнеазот» задоволено повністю; визнано протиправною вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №Ю-258-11 від 07.12.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн (перша вимога) (а.с. 57-59 том 1). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 у справі №817/85/16 касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків залишено без задоволення; постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 без змін (а.с. 60-61 том 1). Постановою Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №817/85/16 (адміністративне провадження №К/9901/22068/18) у задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 відмовлено (а.с. 62-667 том 1). Таким чином, судами установлено протиправність першої сформованої за даним фактом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 №Ю-258-11. У подальшому, фіскальний орган формував нові вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за таким же порядковим номером Ю-258-11, які оскаржені у судовому порядку. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 у справі №817/110/16, яка набрала законної сили 22.12.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 12.01.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 10365195,00 грн (а.с. 68-76 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі №817/299/16, яка набрала законної сили 29.07.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 04.02.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 18176403,39 грн. (а.с. 77-82 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 у справі №817/902/16, яка набрала законної сили 17.01.2017, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників № Ю-258-11 від 07.05.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 20035875,98 грн (а.с. 83-91 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі №817/2117/16, яка набрала законної сили 16.05.2017, визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо перекидання з інтегрованої картки платника податків ПАТ «Рівнеазот» на інтегровану картку «Нез`ясовані платежі» грошових коштів в сумі 20685 499 грн, сплачених з червня по вересень 2015 року, повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахувати сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015 грошові кошти в сумі 20685499 грн в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Рівнеазот» в інтегрованій картці платника податків ПАТ «Рівнеазот»; визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зарахування поточних платежів ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснених у жовтні-грудні 2015 року та січні-листопаді 2016 року в рахунок погашення суми недоїмки визначеної у вимогах №Ю-258-11 від 07.12.2015; від 12.01.2016; від 04.02.2016 та від 07.05.2016; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок грошових зобов`язань ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску з урахуванням суми єдиного внеску сплаченого з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (а.с. 92-103 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №817/845/17, яка набрала законної сили, визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-258-11 від 05.05.2017 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 29214245,76 грн. (а.с.104-109 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 у справі №817/1135/17, яке набрала законної сили, визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-258-11 від 17.07.2017 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 10547515,40 грн (а.с. 110-115 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №817/1496/17, яке набрала законної сили, визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-258-11 від 14.09.2017 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 8898695,69 грн (а.с. 116-120 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №817/1671/17, яке набрало законної сили 20.11.2019, визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-258-11 від 12.10.2017 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 8376333,62 грн (а.с.121-125 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 у справі №817/1895/17, яке набрала законної сили, визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-258-11 від 14.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 8043269,06 грн (а.с. 126-132 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №817/2265/17, яка набрала законної сили 16.07.2019, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 14.12.2017 на суму єдиного внеску 7681149,51 грн (а.с. 133-138 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №817/1607/18 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2018 №Ю-258-11 на суму 12248796,16 грн (а.с. 145-151 том 1). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №1740/2312/18, яка набрала законної сили 30.10.2019, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ю-258-11 на суму 9 043 112, 36 грн (а.с. 163-170 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №460/98/19, яке набрало законної сили 25.06.2019, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ю-258-11 на суму 6548996,09 грн (а.с. 181-185 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі №460/626/19, яке набрало законної сили 29.10.2019, за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2019 №Ю-258-11 на суму 16694823,73 грн (а.с. 186-190 том 1). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі №460/741/19, яке набрало законної сили 15.08.2019, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ю-258-11 на суму 22275735,79 грн (а.с. 191-196 том 1). Судами встановлено, що всупереч положень п.4.1. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 452 від 09.09.2013, поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснені у жовтні грудні 2015 року та січні-квітні 2016 року Міжрегіональне ГУ ДФС Центральний офіс з ОВП відносило в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі №Ю-258-11 від 07.12.2015. При цьому, на підставі самостійно поданих товариством звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, відповідачем фіксувалось виникнення нової недоїмки за інший період. Тобто, попри спірність суми недоїмки визначеної у вимозі №Ю-258-11 від 07.12.2015 і незважаючи на те, що вказана вимога була оскаржена у передбачені законом строки і в адміністративному і у судовому порядку, в порушення положень Порядку, орган ДФС безпідставно змінював призначення здійснених ПАТ «Рівнеазот» платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов`язань зі сплати єдиного внеску (відображених у поданих Звітах) та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено судом, взагалі відсутня, оскільки зобов`язання зі сплати єдино внеску за червень-вересень 2015 року своєчасно та в повному обсязі виконані ПАТ «Рівнеазот». Внаслідок того, що поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зараховувались в рахунок погашення недоїмки визначеної у вищевказаних вимогах, виникала нова заборгованість по поточних зобов`язаннях. Не зважаючи на відповідні судові рішення, по особовому рахунку позивача на момент виникнення спірних правовідносин та на дату звернення до суду з даним позовом продовжувала обліковуватися недоїмка зі сплати єдиного внеску, що, зокрема, підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ПрАТ «Рівнеазот». 18.10.2018 постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області Гаврилюк О.Я. у ЗВП №55154344 про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти ПрАТ «Рівнеазот» (а.с. 221 том 1). Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2018 ВП №57556013 накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках ПрАТ «Рівнеазот» (а.с. 222 том 1). 18.02.2019 між ПрАТ «Рівнеазот» (далі - Довіритель) та ТОВ «Хім-Трейд» (далі - Повірений) укладено Договір доручення №134, згідно з п.1.1.- 1.2. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються Сторонами і додатках до Договору. Виконані грошові зобов`язання, вчиненні Повіреним на виконання цього Договору та/або прийняття Повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки Довірителя (а.с. 215-216 том 1). На виконання вказаного договору позивачем видано Довіреність №3723-ю від 20.02.2019, якою уповноважено ТОВ «Хім-Трейд» вчиняти від імені ПрАТ «Рівнеазот» дії згідно Договору доручення №134 від 18.02.2019, зокрема: сплачувати (перераховувати) єдиний соціальний внесок (а.с. 217 том 1). Тобто, внаслідок арешту рахунків позивача, сплата єдиного внеску за липень 2019 року здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ «Рівнеазот» його Повіреним відповідно до Договору доручення від 18.02.2019 №134 та довіреності від 20.02.2019 №3723-ю - ТОВ «Хім-Трейд», що підтверджується звітом ПрАТ «Рівнеазот» по єдиному внеску за липень 2019 року та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 213 том 1, а.с. 5-14 том 2). У графі «призначення платежу» у відповідних платіжних дорученнях вказано, що оплата здійснювалась від імені ПрАТ «Рівнеазот». При цьому, листом від 13.02.2018 №6807/10/28-10-41-03-10 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вимагав від позивача надання завірених копій документів по договорам доручення щодо сплати сум єдиного соціального внеску за період 2016-2017 роки та повідомив про необхідність надання аналогічних завірених копій документів в подальшому (а.с. 218 том 1). ПрАТ «Рівнеазот» листом від 10.09.2019 №2436 повідомив Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, що в липні 2019 року єдиний соціальний внесок сплачував через підприємство ТОВ «Хім-Трейд» згідно з договором доручення №134 від 18.02.2019 та довіреністю №3723-ю від 20.02.2019 на суму 9340221,89 грн (а.с. 219 том 1). Листом від 01.10.2019 №2682 позивач повідомив Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, що ПрАТ «Рівнеазот» в серпні 2019 року єдиний соціальний внесок сплачував через підприємство ТОВ «Хім-Трейд» згідно договору доручення №134 від 18.02.2019 та довіреністю №3723-ю від 20.02.2019 на суму 8385774,08 грн (а.с. 220 том 1). Доказів зарахування таких платежів в рахунок сплати єдиного внеску позивача матеріали справи не містять. При цьому, апелянт не спростував доводи позивача про не зарахування вказаних коштів на рахунок сплати податкових зобов`язань. 10 вересня 2019 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби виставлено ПрАТ «Рівнеазот» вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11, згідно з якою станом на 31.08.2019 у товариства існує заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 76915826,84 грн (а.с. 18 том 1). За результатами адміністративного оскарження Державна податкова служба України прийняла рішення від 30.10.2019 №7701/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, у якому зазначено, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості скаржника станом на 31.08.2019 становить 76915826,84 грн, на підставі чого сформовано оскаржувану вимогу. За таких обставин, вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 №Ю-258-11 залишити без змін, а скаргу ПрАТ «Рівнеазот» без задоволення (а.с. 24-25 том 1). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення з таких підстав. Підставою винесення вказаної вимоги став висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обумовлений тим, що сплата єдиного внеску здійснювалась не безпосередньо ПАТ «Рівнеазот», а третьою особою. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953. За приписами статті 1 вказаного Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною першою статті 4 цього Закону України №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У силу вимог абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Частиною сьомою статті 9 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. А частиною восьмою цієї статті, - що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Підпунктом 1 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 закріплено правило, згідно якого, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь). Згідно з підпунктом 4 пункту 2 цього ж розділу, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Аналогічне положення передбачене і частиною дванадцятою статті 9 Закону України №2464-VI. Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, у зв`язку з арештом коштів позивача, податкове зобов`язання ним було сплачено посередництвом іншої юридичної особи на підставі відповідних договорів доручення від 29.05.2015 №05.15 з ДП «Хімік» ПАТ «Азот», №134 від 18.02.2019 з ТОВ «Хім-Трейд» та оформлення довіреності №3723-ю від 20.02.2019. Суд першої інстанції правильно відхилив доводи контролюючого органу про те, що перерахування повіреними - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» та ТОВ «Хім-Трейд» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя - а саме позивача, суперечить положенням частини дев`ятої статті 25 Закону України №2464-VI. Згідно статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Договір доручення №134 від 18.02.2019 не може розглядатися, ні як угода про переведення боргу, ні як покладення ПрАТ «Рівнеазот» на ТОВ «Хім-Трейд» своїх обов`язків по сплаті єдиного внеску, позаяк ТОВ «Хім-Трейд» вчиняло певні юридичні дії не від свого імені, а від імені та за рахунок довірителя, тобто ПрАТ «Рівнеазот». А тому платником єдиного внеску як було так і залишилося ПрАТ «Рівнеазот». Так, відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. За частиною другою цієї статті, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. А згідно зі статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Відповідно до цього, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки не повіреного, а саме довірителя, а тому повірений жодних цивільних прав та обов`язків за правочинами, які він вчинив на виконання договору доручення, не набуває. З огляду на це, сплата єдиного внеску повіреним не є передачею платником єдиного внеску своїх зобов`язань по його сплаті третій особі. Окрім того, відповідно до п.6.1 договору, Довіритель - ПрАТ «Рівнеазот» відшкодовує Повіреному - ТОВ «Хім-Трейд» фактично підтверджені витрати, пов`язані з виконанням доручення згідно рахунків, виставлених Повіреним. Укладений договір поворотної фінансової допомоги підтверджує, що повірений вчиняв юридичні дії за рахунок довірителя - позивача у даній справі (а.с. 215-216 том 1). Отже, у даному випадку повірена особа, перераховуючи соціальний внесок, діяла від імені позивача, а не як самостійний платник. 25.01.2019 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 817/85/16, у якій зазначив, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті Законі № 2464-VI щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. У цій постанові Верховний Суд, виходячи із аналізу положень норм цивільного законодавства та Закону № 2464-VI, дійшов висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI. Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно застосував норми права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 812/15/17, від 25.05.2019 у справі №817/85/16 та від 06.04.2020 у справі № 817/110/16. Аналогічна позиція висвітлена і в ухвалі Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 817/386/18. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Пунктом 3 Розділу VІ цієї Інструкції визначено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). У пункті 4 розділу IV Інструкції зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу. Оскільки, сума єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року була сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, то обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно. Правомірність прийнятих на цих підставах рішень, неодноразово були предметом судових розглядів, за результатами яких, відповідні рішення контролюючого органу визнавалась протиправними та скасовувались судовими рішеннями, які набрали законної сили. Також, сума єдиного внеску у 2019 році була сплачена повіреним ТОВ «Хім-Трейд» у повному обсязі. Цей факт відповідачем не оспорюється. Отже, обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску у вищевказані періоди було виконано, а тому оскаржувана податкова вимога є протиправною. Також, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п. 4.1. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №452 від 09.09.2013, скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 2.3 розділу II та пунктом 3.1 розділу IІІ цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення органом доходів і зборів вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили. Аналогічні положення збереженні також і у Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1124 від 09.12.2015, що набрав чинності з 23.02.2016. Враховуючи те, що перша вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11 від 07.12.2015, як і усі наступні вимоги під тим самим порядковим номером були оскаржені у судовому порядку, орган ДФС безпідставно змінював призначення здійснених ПАТ «Рівнеазот» платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов`язань зі сплати єдиного внеску (відображених у поданих Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів) та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено судовими рішеннями по справах, зокрема, №817/85/16, №817/110/16, №817/299/16, № 817/902/16, №817/2117/16, №817/845/17 та №817/2265/17, відсутня. Як встановлено судом та не заперечувалося апелянтом, на момент формування оскаржуваної вимоги від 10.09.2019 №Ю-258-11, до останньої було включено заборгованість зі сплати єдиного внеску, на підставі яких формувалися попередні вимоги за тим самим номером і які вже були скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили, та вважалися відкликаними. Натомість вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2017, 15.01.2018, 14.02.2018, 15.05.2018, 13.06.2018, 12.07.2018, 13.08.2018, 13.09.2018, 11.10.2018, 16.01.2019, 06.03.2019, 02.04.2019, 08.05.2019, 04.06.2019, 03.07.2019, від 13.08.2019 є предметом судового оскарження в адміністративних справах №817/386/18, №817/1406/18, №1740/2036/18, №1740/2147/18, №460/2546/18, №460/3115/18, №460/1275/19, №460/1640/19, №460/1792/19, №460/2099/19 та №460/2590/19. При цьому, відповідно до п.6 розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства. Рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили, зокрема, по справах №817/85/16, №817/110/16, №817/299/16, №817/902/16, №817/845/17, №817/1135/17, №817/1895/17, №817/2265/17, №460/98/19, №460/741/19, №817/1496/17, №817/1671/17, №1740/2312/18, №460/2835/18, №460/626/19, №460/1054/19 підтверджено скасування частини з попередніх вимог про сплату (недоїмки) з єдиного внеску як протиправних та відсутність суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, що була включена до оскаржуваної у даній справі вимоги від 10.09.2019 №Ю-258-11. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування поточних платежів позивача в рахунок оплати суми недоїмки, визначеної за період з червня по вересень 2015 року, та, відповідно, для зарахування подальших поточних платежів в рахунок погашення недоїмки визначеної у наступних вимогах, а тому оскаржувана вимога №Ю-258-11 від 10.09.2019 є такою, що сформована протиправно, а саме за рахунок неправомірних дій відповідача по невірному відображенню в інтегрованій картці платника позивача, нарахованих та сплачених ним платежів зі сплати єдиного внеску. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Офіс великих платників податків Державної податкової служби не довів правомірність формування оскаржуваної вимоги і посилання в апеляційній скарзі на неповноту дослідження судом всіх обставин справи з огляду на підтвердження заборгованості даними інтегрованої картки є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено сплату позивачем єдиного внеску, а також неврахування цієї сплати відповідачем при здійсненні податкового обліку, а також включення визначених скасованими податковими вимогами сум до складу заборгованості. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський М. П. Кушнерик Повний текст постанови складено 21 серпня 2020 року.