Постанова Київський апеляційний суд № 760/34062/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2020 року м. Київ Справа № 22-9281 Головуючий у1-й інстанції - Українець В. В. Унікальний № 760/34062/19 Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Пікуль А. А. суддів Гаращенка Д. Р. Невідомої Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнержи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - у с т а н о в и л а: У грудні 2019 року ДП «КиївГазЕнержи» пред`явило в суд позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів: 106 584 грн 73 коп. - основного боргу; 16 054 грн 09 коп. - інфляційного збільшення заборгованості; 5 302 грн 13 коп. - три проценти річних; 21 044 грн 32 коп. - пені (а.с.1-3). Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачі є споживачами природного газу, постачання якого з 01 липня 2015 року здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року. Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» № НОМЕР_1. Всі побутові споживачі, які продовжують після 30 червня 2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов`язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01 липня 2015 року, він є таким, що з 01 липня 2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання. На виконання вимог статей 12, 40 Закону України «Про ринок природного газу» Постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам». Цей типовий договір є договором приєднання, який укладається на невизначений строк шляхом приєднання споживачів до умов цього договору та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Фактом згоди на приєднання договору постачання природного газу є фактичне споживання природного газу та оплата за послуги постачання природного газу боржниками. Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку визначеному цим договором. Згідно п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 01 квітня 2015 року здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де вони користуються житлово-комунальними послугами, в тому числі послугами з постачання газу. У зв`язку з порушенням відповідачами порядку розрахунків, встановленого договором та Правилами, у останніх виникла заборгованість за надані послуги з постачання газу у сумі 106 584 грн 73 коп. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позов ДП «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість за послуги з постачання природного газу у розмірі 83 487 грн 52 коп., інфляційне збільшення заборгованості у сумі 14 271 грн 49 коп., три проценти річних у розмірі 5 302 грн 13 коп. та пеню в сумі 3 000 грн. Судові витрати позивача по сплаті судового збору віднесено за рахунок відповідачів у рівних частинах - по 480 грн 25 коп. з кожного. Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 та директор ДП «КиївГазЕнерджи» Титаренко А. О. подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення: ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (110-120); директор ДП «КиївГазЕнерджи» Титаренко А. О. просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ДП «КиївГазЕнерджи» задовольнити у повному обсязі (а.с.144- 145). У своєму відзиві на апеляційну скаргу ДП «КиївГазЕнерджи», ОСОБА_1 вказує, що стягувач ДП «КиївГазЕнерджи» не має права звертатися до суду з заявою з відповідними вимогами, оскільки стягувач не є учасником правовідносин зі споживачами у процесі надання та споживання природного газу, стягувач до цього часу не надавав доказів укладання договору зі споживачами, на підставі якого була направлена зазначена в апеляційній скарзі сума боргу. За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року розглядаються апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної з поданих апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга ДП «КиївГазЕнерджи» підлягає задоволенню, а скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з таких підстав. При розгляді справи районним судом були встановлені наступні обставини. ОСОБА_4 є власником 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 30/100 часток житлового будинку від 25 червня 2015 року (а.с.13-14). Відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів та Витягами з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.24-28). З відзиву на позовну заяву відповідачів убачається, що вони заперечують проти наявності у них заборгованості, оскільки жодного договору з ДП «КиївГазЕнерджи» вони не укладали, пропозицію про укладення договору вони не отримували, оскільки не є передплатниками газети «Сегодня». ДП «КиївГазЕнерджи» здійснює постачання природного газу з 01 липня 2015 року на підставі ліцензії АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року (а.с.9-10). Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» № НОМЕР_1 (а.с.11-12). Всі побутові споживачі, які продовжують після 30 червня 2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов`язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послугу з газопостачання т прийняли цю пропозицію повністю. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01 липня 2015 року, він є таким, що з 01 липня 2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання. Задовольняючи частково позов ДП «КиївГазЕнерджи» районний суд виходив із того, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми, належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачами суду не надано. Разом з тим, районний суд вважав за необхідне застосувати строк позовної давності, оскільки з матеріалів справи убачається, що ДП «КиївГазЕнерджи» звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою 16 грудня 2019 року, проте просило стягнути заборгованість з відповідачів за період з грудня 2015 року до листопада 2019 року, тобто без урахування трирічного строку позовної давності. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ДП «КиївГазЕнерджи» апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування позовної давності у даному спорі. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належить, зокрема, часткова сплата боржником, або з його згоди іншою особою, основного боргу та/або сум санкцій. У даній справі, дослідивши розрахунок боргу за надані послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , апеляційним судом встановлено таке. У липні 2017 року відповідачам до сплати було нараховано за поточним споживанням 182 грн 09 коп., плату внесено у розмірі 474 грн 65 коп., що свідчить про часткове погашення наявного боргу. У серпні 2017 року до сплати за поточним споживанням було нараховано 122 грн 92 коп., плату внесено у розмірі 1 623 грн 45 коп., що свідчить про часткове погашення наявного боргу. У травні 2018 року до сплати відповідачам було нараховано за поточним споживанням 549 грн 47 коп., плату внесено у розмірі 772 грн 33 коп., що свідчить про часткове погашення наявного боргу. У липні 2018 року до сплати нараховано за поточним споживанням 647 грн 43 коп., плату внесено у розмірі 953 грн 24 коп., що свідчить про часткове погашення наявного боргу. Указані обставини дають суду підстави вважати, що у даних правовідносинах має місце вчинення відповідачами дій, що свідчать про визнання боргу (а.с.33). З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі, частково сплативши заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали позовну давність. Останнє переривання відбулося у липні 2018 року. Тому строк позовної давності у даному спорі не є пропущеним. На виконання вимог ст.ст. 12, 40 Закону України «Про ринок природного газу» Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам». Відповідно до п. 1.3. Типового договору цей типовий Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього Договору). У даних правовідносинах відповідачами не заперечується факт того, що останні споживають природний газ, який надається ДП «КиївГазЕнерджи», та частково сплачують плату за його користування. Відповідно до п. 2.1 Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Позивачем було вчинено дії на користь відповідачів - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачами таких послуг. Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Судом безспірно встановлено, що позивачем надаються послуги з газопостачання відповідачам. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідачі мають заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком. Відповідно ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується щомісячно, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або формами, затвердженими в установленому порядку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розрахунок заборгованості складено буз урахування пільг відповідачів, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані виходячи з наступного. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україні від 06 серпня 2014 року № 409 з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для: 1) оплати користування житлом/утримання житла - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство; 2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство.

2. Установити громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для: 1) оплати користування житлом/утримання житла - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю; 2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей ветеранів війни, що складаються лише з непрацездатних осіб (статті 12, 13, 14 і 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у разі користування газопостачанням зазначена норма становить 42 кв. метри опалюваної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім`ю. Згідно з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. У даних правовідносинах матеріали справи свідчать, що за увесь час нарахування відповідачам заборгованості, тобто з грудня 2015 року до листопада 2019 року, за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані працездатні особи, зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла пенсійного віку принаймні з 01 квітня 2016 року, отже до цієї дати ОСОБА_2 була працездатною особою, оскільки доказів іншого суду не надано. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані з 01 липня 2015 року також є працездатними особами. Отже у суду немає підстав вважати, що в період, за який виставлена до стягнення заборгованість, сім`я відповідачів складалась лише з непрацездатних осіб. У матеріалах справи міститься лист-відповідь Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 грудня 2018 року на звернення ОСОБА_1 , з якого вбачається, що починаючи з 2004 року ОСОБА_1 користувалась 100-відсотковою знижкою з оплати за житлово-комунальні послуги, як член сім`ї пільговика ОСОБА_7 , який мав статус особи з інвалідністю І групи внаслідок війни. Згідно з витягу списків померлих громадян відділу реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції м. Києва пільговик ОСОБА_7 знятий з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, у зв`язку зі смертю - актовий запис про смерть № 17965 від 02 листопада 2018 року. Нарахування пільг з послуги газопостачання здійснювалося надавачем цієї послуги ДП «КиївГазЕнерджи», починаючи з 2011 року по березень 2018 року, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» з застосуванням норми споживання для сімей ветеранів війни, що складаються лише з непрацездатних осіб, а саме подвійний розмір нормативної опалювальної площі, яка складає 105 кв. м. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики у разі реєстрації за однією адресою пільговика та працездатної особи, пільга з урахуванням подвійного розміру нормативної опалювальної площі з оплати природного газу, який використовується для опалення житла не надається. Ураховуючи зазначене роз`яснення, постачальною організацією зроблено відповідний перерахунок за неправомірне нарахування пільги, що призвело до виставлення боргу в квитанціях з оплати послуги з газопостачання (борг станом на 18 липня 2018 року становить 66 655 гривень 68 копійок). За інформацією ДП «КиївГазЕнерджи» починаючи з квітня 2018 року домогосподарству за адресою: АДРЕСА_1 було припинено газопостачання та нарахування пільги (а.с.66). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачам не надсилалась заява-приєднання та до відповідачів не можуть бути застосовані положення про публічний договір, оскільки в цих положеннях для всіх однакові умови, а відповідачі є пільговиками, та доводи про те, що відповідачам не надходило повідомлення про заміну постачальника природного газу з ПАТ «Київгаз» на ДП «КиївГазЕнерджи», колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в 2015 році відбулося реформування газової сфери, яке зокрема полягало у відокремленні функцій з постачання від функцій розподілу природного газу. З 01 липня 2015 року послуги з газопостачання побутовим споживачам природного газу на території м. Києва здійснює ДП «КиївГазЕнерджи». Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за № НОМЕР_1. Всі побутові споживачі, які продовжують після 30 червня 2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно. Після 30 червня 2015 року отримання природного газу побутовим споживачем є момент укладення вказаного договору. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01 липня 2015 року, він є таким, що з 01 липня 2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання. Згідно із ч. 2 ст. 642 ЦК України , якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції. Постачання природного газу здійснюється у порядку передбаченому договором про надання послуг з газопостачання, опублікованого 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за № НОМЕР_1 з урахуванням вимог Правил постачання природного газу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачі не є членами сім`ї, а тому у ДП «КиївГазЕнерджи» були відсутні підстави для перерахування заборгованості за неправомірне нарахування пільг, колегія суддів відхиляє, оскільки указані особи зареєстровані у житловому приміщенні у якості членів сім`ї. Крім того, з наявних у розпорядженні суду письмових доказів убачається, що ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором дарування від 25 червня 2015 року отримала в дар від ОСОБА_7 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 із визначенням приміщень, які переходять у її користування (а.с.13-16), однак не здійснила розподіл особових рахунків та не уклала окремого договору щодо газопостачання. За правилами ч. 1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, оскільки районний суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування позовної давності у спорі, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. При ухваленні нового рішення про задоволення позову відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ДП «КиївГазЕнерджи» підлягає стягненню у рівних частинах 5 586 грн 96 коп. - по 1 862 грн. 32 коп. з кожного, на відшкодування судових витрат позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (2 234,78 + 3 352,18; а.с.4, 146). ОСОБА_1 є особою, звільненою від сплати судового збору (інвалід 2 групи). Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи». Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779) заборгованість за послуги з постачання природного газу у розмірі 106 584 (сто шість тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 73 коп., інфляційне збільшення заборгованості у сумі 16 054 (шістнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн 09 коп., три проценти річних у розмірі 5 302 (п`ять тисяч триста дві) грн 13 коп. та пеню в сумі 21 044 (двадцять одна тисяча сорок чотири) грн 32 коп., а всього: 148 985 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 27 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» 1 862 грн. 32 коп. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 32 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» 1 862 грн. 32 коп. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 32 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» 1 862 грн. 32 коп. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 32 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А. А. Пікуль Судді Д. Р. Гаращенко Т. О. Невідома