Постанова Полтавський апеляційний суд № 547/884/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/884/19 Номер провадження 33/814/73/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Гонтар А. А. Категорія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Гонтар А.А. з секретарем судового засідання Гринь А.В. за участі: захисника Шквир С.В. апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого: АДРЕСА_1 , на постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 22.10.2019 року в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 14.08.2019 року о 23.30 год. у с. Крива Руда Семенівського району Полтавської області по вул. Центральна керував автомобілем АЗЛК 2140, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у присутності свідків, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. В обґрунтування апеляції вказує, що судом неповно з`ясовано усі фактичні обставини справи. Апелянт стверджує, що не керував автомобілем за обставин, які зазначено в постанові, від керування автомобілем він не був відсторонений. Крім того, вказує на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема на те, що в ньому не вказано прізвища, адреси свідків, відсутні їх підписи , як це передбачено ст.256 КУпАП. Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вважаю, що вона не підлягає задоволенню виходячи з такого. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч.6 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), вбачається, що огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; -лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо. Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею та наведених в постанові доказів. Зокрема, такі висновки ґрунтуються на даних, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від 15.08.2019 року серія БД № 271125 Доводи апелянта про те, що цей протокол не може бути доказом оскільки в ньому не зазначені прізвища та адреси свідків правопорушення, вважаю непереконливими, оскільки ця обставина не спотворює зміст протоколу про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків, а також зазначено, що до протоколу додаються пояснення водія та свідків. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, разом з протоколом в ній дійсно містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , а також свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням анкетних даних кожного з них. До того ж у своєму поясненні ОСОБА_1 власноручно написав про те, що після вживання алкогольного пива він керував транспортним засобом та у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. З огляду на вище наведене вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення від 15.08.2019 року серія БД № 271125 відносно ОСОБА_1 правильно прийнятий до уваги судом, як належний та допустимий доказ. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були допитані безпосередньо судом першої інстанції. Відтак, суддя передчасно поклав в основу постанови їх письмові пояснення . Проте, під час апеляційного перегляду за клопотанням захисника був допитаний ряд свідків, в тому числі й свідок ОСОБА_2 , який повністю спростував доводи апелянта. Зокрема, свідок ОСОБА_2 пояснив, що в його присутності поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння й роз`яснювали про відповідальність в разі відмови від проходження огляду. Проте, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, без пояснення причини такої поведінки. При цьому ОСОБА_1 від якого було чутно запах алкоголю, в присутності свідка, повідомив, що випив 1 літр пива. ОСОБА_1 не казав про те, що автомобілем керував не він, а інша особа. Пасажирів авто чи будь-яких інших осіб біля автомобіля ОСОБА_1 свідок не помітив. Також свідок пояснив, що крім нього, поліцейські зупинити трактор, а тракториста також запросили бути свідком відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння. Свідок ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду в судове засідання жодного разу не з`явився, в телефонному режимі повідомляв про різні причини своєї неявки, в тому числі пов`язані з його роботою. Таким чином, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості безпосередньо сприймати показання свідка ОСОБА_3 , відтак і посилатися на його письмові пояснення. Проте, показання свідка ОСОБА_2 об`єктивно узгоджуються не тільки зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а й з показаннями допитаного під час апеляційного розгляду інспектора СРПП №1 Семенівського ВП Шевченка С.О.. Зокрема, ОСОБА_4 пояснив, що безпосередньо він зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .. За зовнішніми ознаками водій був в стані алкогольного сп`яніння. Від нього був різкий запах алкоголю, тремтіли руки, було почервоніння обличчя, нечітка мова. Водію було запропоновано пройти на місці огляд за допомогою алкотестеру Драгер, але ОСОБА_1 відмовився проходити огляд оскільки визнавав, що керував автомобілем будучи в нетверезому стані. ОСОБА_1 було роз`яснено про наслідки відмови від проходження огляду, запропоновано пройти огляд в лікарні, але він відмовився. Після цього були запрошені свідки і їх в присутності ОСОБА_1 знову відмовився від проходження огляду про що власноручно написав пояснення. Доводи апелянта про те, що транспортним засобом керував не він, а неповнолітній ОСОБА_5 , який за словами апелянта проживає у сусідньому селі вважаю неспроможними оскільки вони нічим об`єктивно не підтверджуються. Крім того, вважаю, що слід критично відноситись до показань допитаного за клопотанням захисника свідка ОСОБА_6 про те, що влітку минулого року він бачив як близько 23 год. біля клубу місцевий хлопець-учень 7-8 класу сідав за кермо в автомобілі ОСОБА_1 .. В цей час свідок зачиняв клуб, бо збирався додому. При цьому свідок ОСОБА_6 заявив, що не бачив як поліцейські зупиняли транспортний засіб в якій сіли хлопець та ОСОБА_1 і взагалі стверджує, що того вечора він не бачив ніяких поліцейських. Свої показання мотивував чутками про те, поліцейські піймали за кермом хлопця, а збоку від нього сидів ОСОБА_1 . Такі показання свідка ОСОБА_6 суперечать твердженням самого апелянта, який під час апеляційного перегляду пояснив, що поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням неповнолітнього хлопця, коли він проїхав лише 200-300 м від клубу. З огляду на вище викладене вважаю, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні повністю доведена сукупністю досліджених належних, допустимих, взаємоузгоджених та достатніх доказів, а доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не знайшли свого підтвердження. З огляду на вище наведене, вважаю безпідставними доводи апелянта щодо незаконності судового рішення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею суду першої інстанції повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. До того ж під час апеляційного перегляду, було досліджено всі обставини, які на думку апелянта, могли вплинути на законність судового рішення. Таким чином, суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином обґрунтувавши своє рішення правильно кваліфікував дії правопорушника за ч.1 ст.130 КУпАП й наклав на нього адміністративне стягнення, яке відповідає вимогам цього Кодексу. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 22.10.2019 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: А.А.Гонтар