Постанова Полтавський апеляційний суд № 1622/15957/2012

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 1622/15957/2012 Номер провадження 22-ц/814/1857/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі Ачкасовій О.Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняОктябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року, ухвалене суддею Андрієнко Г.В., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення (кафетерій) розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 26.10.2010 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір завдатку, згідно з умовами якого відповідач зобов`язувалася укласти з нею договір купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомого майна у строк до 30.12.2010 року та нотаріально його посвідчити. Основний договір мав бути укладений на умовах, визначених договором завдатку, купівля об`єкта нерухомого майна була узгоджена сторонами за 24 720 грн. згідно з Висновком про оцінку майна, виготовленим на замовлення власника, також було досягнуто угоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу. В день укладення договору завдатку відповідач одержала від ОСОБА_2 кошти в сумі 12 000,00 грн. та згідно з власноручно нею складеною розпискою решту коштів в оплату вартості майна одержала при укладенні між ними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - 20.01.2011 року в сумі 12 720,00 грн. На підтвердження правочину ОСОБА_3 видала їй розписку, у якій пообіцяла нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу після отримання документів про право користування земельною ділянкою, без яких нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна неможливо. Документи на право користування або право власності на земельну ділянку відповідач до цього часу не оформила, відповідно нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося. Просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (кафетерій) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_3 таким, що відбувся і є дійсним, та визнати за нею право власності на вказане приміщення. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задоволено повністю. Визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (кафетерій) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що відбувся і є дійсним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення (кафетерій) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності у відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Кас`яненко Л.В. належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 без отримання земельної ділянки, виділення її в натурі на місцевості та державної реєстрації для будівництва та обслуговування вказаного нежитлового приміщення, без її письмової згоди самовільно здійснила прибудову до належного їй нежитлового приміщення, чим порушила її законні права, позбавивши її можливості належним чином користуватися вказаним приміщенням. Згодом їй стало відомо про рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.10.2007 р., яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на кафетерій, прибудований до її об`єкту нерухомого майна, яке у послідуючому рішенням апеляційного суду було скасоване. ОСОБА_4 повторно, порушуючи чинне законодавство, здійснила відчуження незаконної прибудови ОСОБА_2 шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нього. Суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 ст. 657 ЦК України, оскільки визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення (кафетерій) при наявності вимоги закону щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору та необхідності його державної реєстрації. Судом першої інстанції не було з`ясовано, які дійсно були об`єктивні перешкоди у здійсненні нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було досліджено факт грубого порушення відповідачем по справі її прав власника нежитлового приміщення, що призвело до фактичного позбавлення її права користування належним об`єктом нерухомого майна, право на яке зареєстровано в установленому порядку. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення (кафетерій), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8, 9-12). 26.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір завдатку, згідно з умовами якого відповідач зобов`язувалася укласти з позивачем договір купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомого майна у строк до 30.12.2010 року та нотаріально його посвідчити (а.с. 4). Основний договір мав бути укладений на умовах, визначених договором завдатку, купівля об`єкта нерухомого майна була узгоджена сторонами за 24 720 грн., згідно з висновком про оцінку майна, виготовленим на замовлення власника, також було досягнуто угоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу (а.с. 15). В день укладення договору завдатку відповідач одержала від ОСОБА_2 кошти в сумі 12 000,00 грн. та згідно з власноручно відповідачем складеною розпискою, решту коштів в оплату вартості майна одержала при укладенні між сторонами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - 20.01.2011 року - в сумі 12 720,00 грн. (а.с. 5,6). На підтвердження правочину ОСОБА_3 видала позивачу розписку, в якій пообіцяла нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу після отримання документів про право користування земельною ділянкою, без яких нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна неможливо. Документи на право користування або право власності на земельну ділянку відповідач до цього часу не оформила, відповідно нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося, що порушує права позивача. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Ухвалюючи судове рішення, судпершої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно - нежитлове приміщення (кафетерій), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно ст. 657 ЦК України (у редакції, яка була чинною на час укладення договору 20.01.2011 р.) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки за змістом ст. 640 цього Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув увагу на зазначені вимоги закону, не визначився щодо характеру спірних правовідносин, не врахував, що договір купівлі-продажу, укладений 20.01.2011 р.., відповідно до ст. 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а отже, відсутні підстави для визнання права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за № -1288цс17 та у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі № 665/2266/16-ц. Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. По справі вбачається, що ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року є власником нежитлового приміщення загальною площею 61,40 кв.м., що становить 33/500 ідеальних долей будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 71-73). 04.10.2012 р. між Полтавською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого останній в оренду передана земельна ділянка площею 74 кв.м. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:015 (а.с. 74-77). ОСОБА_1 зазначає на порушеннї її прав як власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 шляхом здійснення ОСОБА_3 самовільної незаконної добудови без отримання земельної ділянки, без виділення її в натурі на місцевості, без державної реєстрації для будівництва та обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , що дійсно вказує на порушення прав ОСОБА_1 як власника сусіднього нежитлового приміщення. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. По справі вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 370,90 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги (а.с. 111,114), ця сума підлягає стягненню з позивача та відповідача в рівних частках на користь ОСОБА_1 . Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 185,45 грн. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 серпня 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов Згідно з оригіналом. Виготовлено з АСДС . Помічник судді Полтавського апеляційного суду Н.В.Сидоренко