Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/1965/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4596/20 Справа № 182/1965/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 182/1965/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Голуб О.О. сторони: позивач - Нікопольська міська рада відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, яке ухвалено суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 27 січня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Нікопольська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , треті особаи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в належному йому будинку за адресою АДРЕСА_1 . За скаргою громадянки ОСОБА_2 про здійснення ОСОБА_1 на прилеглій до будинку території небезпечної для життя та здоров`я діяльності 10.08.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» був складений протокол у відношенні відповідача, яким встановлено факт утримання на території домоволодіння відповідача свиней більше 3-х голів. 22.08.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради, на підставі вказаного протоколу, у відношенні відповідача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн., що передбачено статтею 154 КУпАП. ОСОБА_1 добровільно був сплачений штраф, вказану постанову він не оскаржував. 14.09.2018 року робочою групою, на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687, було обстежено земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що з території домоволодіння відповідача відчувається запах свиней. Біля будівлі зі свинями знаходиться зливна яма, з якої розноситься сморід. Навпроти домоволодіння знаходиться земельна ділянка, вільна від забудов, яка належить територіальній громаді міста в особі Нікопольської міської ради. Фактично робочою групою встановлено: декілька вигрібних ям орієнтовними розмірами 3х3 метра, в яких знаходиться гній, ймовірно від свиней; по всій території мають місце насипи вищезазначеного гною; загальний ландшафт території нерівномірний ( є ями, насипи, пагорби тощо); в деяких ямах чітко видно чималу кількість нутрощів від тварин; на території багато сміття (побита цегла, шматки шиферу, пластмаси, кущі, сухостій тощо). 06.11.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 34 Правил благоустрою території міста Нікополя, а саме: виконання земляних робіт без дозволу. 21.11.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради, на підставі вказаного протоколу, у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляд штрафу в розмірі 1360 грн., що передбачено статтею 152 КУпАП, яка відповідачем оскаржена не була. ОСОБА_1 добровільно зазначений штраф оплатив. 06.12.2018 року міською комісією з розгляду скарг на утримання на приватних подвір`ях свійських тварин було організовано виїзд на місце за адресою: АДРЕСА_1 та оглянуто відповідну територію, про що складено відповідний акт. Комісією було запропоновано, зокрема, знайти компроміс, а саме: гр. ОСОБА_1 зобов`язався до березня 2019 року вивезти з території домоволодіння поголів`я свиней, але заявниця звернення гр. ОСОБА_2 не погодилась на таку пропозицію і вимагала негайного вивезення поголів`я свиней. Вище наведені обставини в сукупності, на думку позивача, свідчать про порушення ОСОБА_1 прав та законних інтересів власника землі територіальної громади міста в особі Нікопольської міської ради, що полягає у використанні земельної ділянки біля житлового будинку АДРЕСА_1 без наявності будь-яких правовстановлюючих документів, що є самовільним зайняттям, порушенні придатного (належного) для використання стану земельної ділянки (теперішнього або на майбутнє), що призводить до засмічення, зміну земельного покриву, екологічного забруднення. Отже, на думку позивача, ОСОБА_1 протиправно використовує земельну ділянку, що є комунальною власністю, для складування відходів тваринного походження (свиней), які виникають в результаті їх життєдіяльності та забою. На підставі наведеного вище позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 та за власний рахунок привести її у належний, придатний для використання, стан шляхом ліквідації вигрібних та інших ям, прибирання всього наявного сміття та відходів тваринного походження, а також заборонити ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку за зазначеною адресою для будь-яких цілей, в тому числі складування відходів тваринного походження, іншого сміття. Рішенням Нікопольської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, зокрема не враховано, що позивачем по справі доведено факт систематичного порушення відповідачем Правил благоустрою території міста Нікополя, зокрема: рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687, протоколом про адміністративне правопорушення передбачене пунктом 1 статті 34 Правил благоустрою території міста Нікополя від 06.11.2018 року, який складено інспектором КП «Муніципальна варта» відносно ОСОБА_1 , міською комісією з розгляду скарг на утримання на приватних подвір`ях свійських тварин, якою 06.12.2018 року було складено відповідний акт, тому як наслідок, не задоволено позовну вимогу позивач про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 для будь-яких цілей, в тому числі складування відходів тваринного походження, іншого сміття. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги лист КП «Муніципальна гвардія» від 17.05.2019 року, відповідно до якого, станом на 17.05.2019 року, факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, громадянином ОСОБА_1 не має місця, оскільки вказаний лист не є належним доказом по справі, оскільки викликає сумніви у його справжності. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Учасники справи, будучи належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.11). Прилегла до зазначеного будинку територія, згідно схеми планування кварталу під індивідуальну садибну забудову на території мікрорайону «Трубник-2» в м. Нікополі, значиться як міський парк (том 1 а.с.28 зворот). 09.07.2018 року до Нікопольської міської ради надійшло звернення мешканки будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_2 щодо нанесення шкоди навколишньому середовищу внаслідок діяльності ОСОБА_1 , який за адресою АДРЕСА_1 відкрив забійний цех на території своєї приватної ділянки, всі відходи від поголів`я свиней вивозить в поле, яке в ста метрах від її будинку.(том 1 а.с.13) 10.08.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» був складений протокол у відношенні відповідача, яким встановлено факт утримання на території домоволодіння останнього свиней більше 3-х голів та 22.08.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради, на підставі вказаного протоколу, у відношенні відповідача було винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 51 грн., що передбачено статтею 154 КУпАП.(том 1 а.с.14,16) ОСОБА_1 добровільно було сплачено штраф, вказану постанову він не оскаржував, що сторонами не оспорюється. 14.09.2018 року робочою групою, на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687, було обстежено земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що з території домоволодіння відчувався запах свиней. Біля будівлі зі свинями знаходиться зливна яма, з якої розноситься сморід. Навпроти домоволодіння знаходиться земельна ділянка, вільна від забудов, яка належить територіальній громаді міста в особі Нікопольської міської ради. Фактично робочою групою встановлено наявність декількох вигрібних ям орієнтовними розмірами 3х3 метра, в яких знаходиться гній, ймовірно від свиней, наявність по всій території насипів вищезазначеного гною, встанволено, що загальний ландшафт території нерівномірний ( є ями, насипи, пагорби тощо), в деяких ямах чітко видно чималу кількість нутрощів від тварин, на території багато сміття (побита цегла, шматки шиферу, пластмаси, кущі, сухостій тощо). (том 1 а.с.17-27) 06.11.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» відносно ОСОБА_1 було складено Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 34 Правил благоустрою території міста Нікополя, а саме: виконання земляних робіт без дозволу. В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначено, що йому невідомо ким вирита яма біля будинку, яку він накрив (том 1 а.с.29) 21.11.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради, на підставі вказаного Протоколу у відношенні ОСОБА_1 , було винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн., що передбачено статтею 152 КУпАП, яка відповідачем оскаржена не була та ним було добровільно оплачено зазначений штраф, що не заперечується сторонами по справі (а.с.30). 06.12.2018 року міською комісією з розгляду скарг на утримання на приватних подвір`ях свійських тварин було організовано виїзд на місце за адресою: АДРЕСА_1 та оглянуто відповідну територію, про що складено відповідний акт (а.с.31). Відповідно до вказаного Акту, ОСОБА_1 не допустив комісію на територію домоволодіння для візуального обстеження, йому було роз`яснено вимоги Закону України «Про ветеринарну медицину» за яких умов та при наявності яких документів він може утримувати поголів`я свиней на своєму подвір`ї. На пропозицію комісії знайти компроміс, а саме: гр. ОСОБА_1 зобов`язувався до березня 2019 року вивезти з території домоволодіння поголів`я свиней, але гр. ОСОБА_2 не погодилась на таку пропозицію і вимагала негайного вивезення поголів`я свиней (а.с.31). Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області, в жовтні 2018 року, було проведено позапланову перевірку за зверненням ОСОБА_2 про що був складений акт, відібрані проби ґрунту, матеріали перевірки направлено до правоохоронних органів (а.с.34). Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 22.03.2019 року фахівцями Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби 19.03.2019 року були проведені лабораторно-інструментальні дослідження атмосферного повітря на вміст сірководню та аміаку у 2-х точках: - район будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 ; - район будинку АДРЕСА_4 . За результатами проведених досліджень (протокол № 663-674 від 20.03.2019 року) за показниками, що досліджувались, проби атмосферного повіртя в районі будинку АДРЕСА_1 перевищують гранично допустимі концентрації по аміаку в 1,2 рази, сірководню в 1,1 раз (том 1 а.с.104). З відповіді КП «Муніципальна варта» на адвокатський запит від 17.05.2019 року № 08-04/0132, вбачається, що самовільне зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді громадянином ОСОБА_1 мало місце восени 2018 року, були вжиті профілактичні заходи та складено припис. Правопорушення було усунуто. Станом на 17.05.2019 року факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді громадянином ОСОБА_1 не має місця. 08.11.2018 року працівниками КП «Муніципальна варта» Нікопольської міської ради було складено протокол про адміністративне правопорушення по факту організації роботи зі звалювання відходів тваринного походження на території мікрорайону „Трубник-2. На теперішній час факт утворення звалища відходів тваринного походження та іншого сміття громадянином ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, місця не має. Факт викопування вигрібних ям громадянином ОСОБА_1 не встановлено. (том 1 а.с.108) 20.05.2019 року дільничним поліції за участю сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 , яким встановлено відсутність відходів тваринного походження, сміття та споруд (том 1 а.с.109) Відповідно до Акту, складеного квартальним комітетом 03.09.2019 року, ОСОБА_1 на придомовій ділянці утримує свиней, чим створює незручності , а саме їдкий запах, велику кількість мух, тим самим порушує санітарні норми та норми добросусідства (том 1 а.с.171). Звертаючись до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки позивач посилався на те, що відповідач порушує правила добросусідства, самовільно зайняв земельну ділянку, прилеглу до його домоволодіння, яку засмічує відходами тваринного походження, облаштував господарські будівлі, а саме споруди по утриманню свиней, де вирощує , утримує, здійснює забій цих свиней, чим створив для оточуючих незручності у вигляді постійного неприємного запаху, появою великої кількості мух. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незадовільного санітарного стану земельної ділянки, яка належить позивачу та доказів того, що відповідач продовжує самовільно використовувати земельну ділянку біля домоволодіння, яка належить територіальній громаді не за цільовим призначенням та не надано доказів, які б підтверджували факт наявності на даний час утримання свиней та забруднення прилеглої земельної ділянки відходами тваринного походження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Стаття 319 ЦК України визначає загальні засади здійснення права власності. Так, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обиратитакі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдастьсянайменше незручностей(затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше, що передбачено статтею 104 ЗК України. Стаття 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» встановлює, що підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати санітарного законодавства. Відповідно до статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє земельною ділянкою з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, ураховує характер порушення та дає можливість захистити таке право. Відповідно до 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Стаття 39 ЗК України також встановлює, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Згідно з вимогами Державних будівельних норм № 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об`єктів і комплексів до меж житлової забудови установлюються згідно з нормативами. Малі тваринницькі ферми (фермерські господарства) у селищах міського типу, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 250 голів, овець - до 500 голів, птиці - до 1 000 голів слід розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон, наведених у таблиці 4.2 цих норм. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається із матеріалів справи, позивачем по справі, на підтвердження позовних вимог щодо самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді громадянином ОСОБА_1 , надано складений 10.08.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» протокол у відношенні відповідача, яким встановлено факт утримання на території домоволодіння останнього свиней більше 3-х голів, Постанову по справі про адміністративне правопорушення 22.08.2018 року та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 51 грн., що передбачено статтею 154 КУпАП, Акт обстеження робочої групи від 14.09.2018 року, яким при обстеженні земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 встановлено, що з території домоволодіння відчувався запах свиней. Біля будівлі зі свинями знаходиться зливна яма, з якої розноситься сморід. Навпроти домоволодіння знаходиться земельна ділянка, вільна від забудов, яка належить територіальній громаді міста в особі Нікопольської міської ради. Фактично робочою групою встановлено наявність декількох вигрібних ям орієнтовними розмірами 3х3 метра, в яких знаходиться гній, ймовірно від свиней, наявність по всій території насипів вищезазначеного гною, встанволено, що загальний ландшафт території нерівномірний ( є ями, насипи, пагорби тощо), в деяких ямах чітко видно чималу кількість нутрощів від тварин, на території багато сміття (побита цегла, шматки шиферу, пластмаси, кущі, сухостій тощо). Також надано докази того, що 06.11.2018 року інспектором КП «Муніципальна варта» відносно ОСОБА_1 було складено Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 34 Правил благоустрою території міста Нікополя, а саме: виконання земляних робіт без дозволу. В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначено, що йому невідомо ким вирита яма біля будинку, яку він накрив. Крім того, надано докази того, що 21.11.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нікопольської міської ради, на підставі вказаного Протоколу у відношенні ОСОБА_1 , було винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн., що передбачено статтею 152 КУпАП, яка відповідачем оскаржена не була та ним було добровільно оплачено зазначений штраф, що не заперечується сторонами по справі (а.с.30). Однак, надані позивачем суду першої інстанції докази свідчить про те, що самовільне зайняття земельної ділянки, яка належить позивачу, мало місце восени 2018 року. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, згідно відповіді КП «Муніципальна варта» на адвокатський запит від 17.05.2019 року № 08-04/0132, 08.11.2018 року працівниками КП «Муніципальна варта» Нікопольської міської ради було складено протокол про адміністративне правопорушення по факту організації роботи зі звалювання відходів тваринного походження на території мікрорайону „Трубник-2. На теперішній час факт утворення звалища відходів тваринного походження та іншого сміття громадянином ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, місця не має. Факт викопування вигрібних ям громадянином ОСОБА_1 не встановлено. Правопорушення, яке мало місце восени 2018 року усунуто. Станом на 17.05.2019 року факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді громадянином ОСОБА_1 не має місця. Крім того, 20.05.2019 року дільничним поліції за участю сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 , яким встановлено відсутність відходів тваринного походження, мусора та споруд. Отже, правопорушення з боку відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки, яке мало місце восени 2018 року, було усунуто відповідачем по справі. Станом на 17.05.2019 року факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді громадянином ОСОБА_1 не має місця, докази, які б підтверджували факт наявності на даний час утримання свиней та забруднення прилеглої земельної ділянки відходами тваринного походження в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання позивачем по справі належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач продовжує самовільно використовувати земельну ділянку біля домоволодіння, яка належить територіальній громаді не за цільовим призначенням, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 та за власний рахунок привести її у належний, придатний для використання, стан шляхом ліквідації вигрібних та інших ям, прибирання всього наявного сміття та відходів тваринного походження, а також заборони ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку за зазначеною адресою для будь-яких цілей, в тому числі складування відходів тваринного походження, іншого сміття. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що позивачем по справі доведено факт систематичного порушення відповідачем Правил благоустрою території міста Нікополя, зокрема: рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.09.2018 року № 687, протоколом про адміністративне правопорушення передбачене пунктом 1 статті 34 Правил благоустрою території міста Нікополя від 06.11.2018 року, який складено інспектором КП «Муніципальна варта» відносно ОСОБА_1 , міською комісією з розгляду скарг на утримання на приватних подвір`ях свійських тварин, якою 06.12.2018 року було складено відповідний акт, тому як наслідок не задоволено позовну вимогу позивач про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 для будь-яких цілей, в тому числі складування відходів тваринного походження, іншого сміття, оскільки наведеними вище доказами встановлено факт порушення відповідачем Правил благоустрою території міста Нікополя станом на осінь 2018 року, однак позивачем по справі не доведено факту порушення відповідачем Правил благоустрою території міста Нікополя станом на момент звернення до суду з даним позовом 22 березня 2019 року. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги лист КП «Муніципальна гвардія» від 17.05.2019 року, відповідно до якого, станом на 17.05.2019 року, факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді, громадянином ОСОБА_1 не має місця, оскільки вказаний лист не є належним доказом по справі, оскільки викликає сумніви у його справжності, так як окрім вказаного листа в матеріалах справи наявний акт, який складений квартальним комітетом 03.09.2019 року, який не свідчить про вчинення відповідачем дій щодо засмічення тваринними відходами та іншим сміттям прилеглої до домоволодіння земельної ділянки, яка належить позивачу, який є належним та допустимим доказом того, що станом на 03.09.2019 року відповідачем не порушувались Правила благоустрою території міста Нікополя. Відповідно до вказаного Акту, складеного квартальним комітетом 03.09.2019 року, ОСОБА_1 на придомовій ділянці утримує свиней, чим створює незручності, а саме їдкий запах, велику кількість мух, тим самим порушує санітарні норми та норми добросусідства, при цьому доказів того, що відповідач використовує земельну ділянку, яка належить саме позивачу, вказаний акт не містить(том 1 а.с.174). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: