Постанова 4857 № 464/1230/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 464/1230/20 пров. № А/857/5711/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П., за участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 16 березня 2020 року у справі № 464/1230/20 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Горбань О.Ю.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Львові про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 04.03.2020 звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Львові, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2068127 від 04.02.2020. В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови поліцейський УПП ДПП у Львівській області наклав на неї штраф за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП у розмірі 340 грн. Вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки вона намагалась пояснити інспектору, що не знала про вимкнений задній габарит, зазначає, що мабуть він перестав працювати під час руху автомобіля. Крім того, вказана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які передбачені ст. 251 КУпАП, на підставі яких грунтується висновок поліцейського про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 16 березня 2020 року позовну заяву задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕАК №2068127 від 04.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. В задоволені решти вимог - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Львові оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що подія і склад адміністративного правопорушення мали місце, це було встановлено і досліджено інспектором Управління на місці скоєння правопорушення. Апелянт наголошує, що позивач не заперечує факту керування транспортним засобом з несправним габаритом, натомість у своїй позовній заяві намагається довести процедурні порушення, яких представники управління не виявили під час складання оскаржуваної постанови. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою серії ЕАК №2068127 від 04.02.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 04 лютого 2020 року керувала автомобілем марки ""Skoda Fabia Classac 1.2" д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Пасічній в напрямку до вул. Зеленої у м.Львові, із вимкненим заднім правим габаритом, чим порушила п. 31.4.3 ПДР України. Не погоджуючись із вище вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено жодних доказів вчинення особою правопорушення, тому постанова не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не є доказом вчинення особою такого порушення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР). Пунктами 1.3 та 1.9.ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. п.31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме зовнішні світлові прилади Згідно з частиною першою статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наданий до суду апеляційної інстанції відеозапис з нагрудного відеореєстратора №01265@1020020500033510.mp4, №01265@2020020500143010. mp4 жодним чином не підтверджує того, що позивач керувала транспортним засобом без працюючого заднього габариту. Більше того, запис, наданий відповідачем, починається з моменту зупинки позивача та спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , з якого неможливо встановити правопорушення. При цьому, з наданих відеозаписів взагалі не видно візуально задні фари транспортного засобу. Інших доказів вини ОСОБА_1 , відповідачем не представлено. Позивач звертає увагу на те, що їй було не відомо, що задній габарит не працює, наголошуючи, що такий перестав працювати під час руху транспортного засобу, проте інспектор відмовився слухати її пояснення, забрав документи та пішов в патрульний автомобіль для винесення оскаржуваної постанови. У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП, не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не є доведеною та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відповідачем неправомірно винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду на підставі повного та всебічного з`ясуванням обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і дійшов правильного висновку про задоволення позову, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Львові залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 16 березня 2020 року у справі № 464/1230/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик