Постанова Чернігівський апеляційний суд № 749/1218/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 серпня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 749/1218/19 Головуючий у першій інстанції - Шаповал З. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/852/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Висоцької Н.В., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2020 року (місце ухвалення - м. Сновськ, дата складання повного тексту - 10.04.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої одноразової грошової винагороди в розмірі посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої одноразової грошової винагороди в розмірі посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову посилався на те, що позивач з 03.05.1990 до 26.04.2019 працював на посаді ревізора руху відділу перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виповнилося 60 років, на підставі чого та п. 3.14 розділу 3 «Оплата праці» Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» передбачено працівникам залізниці за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку, (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки), проте відповідачем дані обставини проігноровано, у зв`язку з чим позивач звертався до адміністрації підприємства та інспекції праці ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України в дорожній профорганізації Південно-Західної залізниці. Проте, грошова винагорода керівництвом виплачена не була, така відмова була обґрунтована тим, що позивач не має право на таку виплату оскільки мав 2 дисциплінарні стягнення, та не був заохочений керівництвом дирекції за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку. Позивач зазначає, що наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення був оскаржений і відповідно до рішення суду скасований. Крім того, правові інспектори з праці Дорпрофсоюзу ПЗЗ прийшли до висновку про те, що дії Конотопської дирекції залізничних перевезень ДН-5 щодо невиплати одноразової допомоги позивачу у розмірі посадового окладу є такими, що порушують законодавство про працю. В позові ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошову винагороду з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку у розмірі його посадового окладу (ревізора руху відділу перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованим на 2006-2018 роки із змінами та доповненнями. Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2019 по день ухвалення рішення судом в даній справі. Рішенням Щорського районного суду від 10.04.2020 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про стягнення недоплаченої одноразової грошової винагороди в розмірі посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошову винагороду з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку у розмірі його посадового окладу (ревізора руху відділу перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») в сумі 8390, 00 грн, відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованим на 2006-2018 роки із змінами та доповненнями; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену суму судового збору в сумі 869,07 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 317,32 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 16,95 грн. Рішення суду обґрунтовано тим, що невиплата позивачу грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору з підстав віднесення вказаної винагороди як до заходу заохочення, а як наслідок розповсюдження на неї дії ч.3 ст. 151 КЗпП про заборону застосування до працівників заходів заохочень протягом строку дії дисциплінарного стягнення є незаконним, оскільки Колективним договором, яким визначено умови та розмір вказаної винагороди вказане не обумовлено, що цілком узгоджується з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Крім того, відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні, а не проведення своєчасного розрахунку з позивачем по виплаті йому грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку є порушенням ст. 116 КЗпП України, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення частково позовних вимог у цій частині за весь час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням статистичних усереднених показників, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду сторони подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, збільшивши стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 000,00 грн до 157 051, 68 грн. Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є необґрунтованим, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що місцевий суд при ухваленні рішення послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, проте при прийнятті рішення про зменшення до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, критерії, що визначені у вказаній постанові, судом першої інстанції не були враховані. Судом не враховано, що з грудня 2018 року по вересень 2019 року тривали суди щодо скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. 05.09.2019 апеляційним судом залишено без змін рішення суду першої інстанції від 17.05.2019, яким скасовано наказ від 06.11.2018 № 21 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на підставі чого позивач правомірно очікував на виплату недоплаченої винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку. Крім того, листом від 22.03.2019 Дорожня профспілкова організація Південно-Західної залізниці направила начальнику ДН-5 Конотоп відповідні пропозиції та конкретні результати переговорів про результати яких, станом на листопад 2019 року, позивача повідомлено не було. На запит адвоката відповідачем було надано відповідь лише 10.12.2019, на підставі чого 26.12.2019 було підготовлено позов та подано до суду. Таким чином, у позивача були об`єктивні причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою. В апеляційній скарзі представники АТ «Українська залізниця» Стоян М.М. та Помазанова М.В. просять скасувати рішення Щорського районного суду від 10.04.2020, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За доводами апеляційної скарги судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. У скарзі заявник посилається на те, що виплата згідно колективного договору працівникам залізниці за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відноситься до одноразового заохочення, не пов`язаного з конкретними результатами праці. Таке одноразове заохочення є додатковим видом заохочення, та виплачується на підставі наказу керівника, за відсутності такого наказу заохочення не нараховується. Крім того, враховуючи ч. 3 ст. 151 КЗпП України, позивач не мав права на зазначену виплату оскільки на час досягнення позивачем ювілейної дати 60-річчя він мав 2 дисциплінарні стягнення, а тому не був заохочений керівництвом Дирекції за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку. Накази позивачем не оскаржені, не скасовані та були діючими. В обґрунтування скарги АТ «Українська залізниця» зазначає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про що будо подано відповідну заяву. Так, позивач отримав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів з 29.11.2018, саме тоді, коли вимагав виплатити йому грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення Щорського районного суду від 10.04.2020 в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку у розмірі посадового окладу (ревізора руху відділу перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») в сумі 8390,00 грн відповідно до п. 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки із змінами та доповненнями залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Заявник зазначає, що майже 42 роки роботи ревізором виконував свою роботу відповідально та добросовісно, і заслужив на грошову винагороду до ювілейної дати. Вважає, що догани були винесені позивачу Адміністрацією з метою «вижити» його з підприємства, як тільки він оскаржував винесену догану, одразу з`являлась інша. За доводами відзиву посилання в апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» на пропуск позивачем строку позовної давності, який передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки винагорода з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відповідно до п. 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору є заохочувальною виплатою та відповідно є складовою структури заробітної плати, а тому та у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.05.1990 по 26.04.2019 працював на посаді ревізора руху перевезень Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 15-18). Відповідно до паспорта ОСОБА_1 він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилося 60 років (а.с. 12-14). 18.12.2018 року позивач звернувся до голови ОПК лінійних станцій виробничого підрозділу Конотопська дирекція регіональної філії П-З залізниці ПАТ «Укрзалізниця» Дзюби Н.Г. із заявою, в якій просив надати обґрунтовану відповідь щодо невиплати йому передбаченої пунктом 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору у зв`язку досягненням позивачем 60 років (а.с. 22). Листом від 26.12.2018 об`єднана профспілкова організація лінійних станцій Конотопської дирекції залізничних перевезень повідомила ОСОБА_1 про те, що профком не вбачає перешкод для виплати одноразової грошової винагороди, не пов`язаної з конкретними результатами праці, до ювілейної дати - 60-річчя (а.с. 23). Згідно Акту перевірки дотримання законодавства про працю від 13.03.2019, складеного головним правовим інспектором праці Дорпрофсожу ПЗЗ Воропаєвим В.Г., правовим інспектором праці Дорпрофсожу ПЗЗ Шевченко Ю.О. встановлено, що у керівництва дирекції відсутні законні підстави сприймати цю грошову винагороду як захід заохочення у розрізі норм ст. 143 КЗпП, та розповсюджувати на неї дію ч.3 ст. 151 КЗпП про заборону застосування до працівника заходів заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення. Рекомендовано начальнику дирекції поновити трудові права позивача на отримання згаданої винагороди та у строк до 03.04.2019, повідомити правову інспекцію праці Ради профспілки на Південно-Західній залізниці «Дорпрофсож» (а.с. 25, 26). З листа виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» від 06.05.2019 №174 вбачається, що оскільки, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 на час досягнення ОСОБА_1 ювілейної дати 60-річчя з дня народження, він мав 2 дисциплінарні стягнення відповідно до наказів начальника дирекції від 03.11.2017 № 32, від 26.06.2018 № 10, то відповідно він не має права на зазначену виплату і відповідно до вимог чинного законодавства України не був заохочений керівництвом дирекції за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку (а.с. 27). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції послався, що невиплата позивачу грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору з підстав віднесення вказаної винагороди як до заходу заохочення, а як наслідок розповсюдження на неї дії ч.3 ст. 151 КЗпП про заборону застосування до працівників заходів заохочень протягом строку дії дисциплінарного стягнення є незаконним, оскільки Колективним договором, яким визначено умови та розмір вказаної винагороди вказане не обумовлено, що цілком узгоджується з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Крім того, відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні, а не проведення своєчасного розрахунку з позивачем по виплаті йому грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку є порушенням статей 47 та 116 КзПП України у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення частково вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням статистичних усереднених показників, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оплату праці" госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників. Відповідно пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2018 роки, працівникам залізниці за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку, (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки). За змістом частини другої статті 2 цього Закону, у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Такий висновок висловлено також у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі N 6-1395цс16 та від 06 грудня 2017 року у справі N 6-331цс17. Таким чином, одноразова виплата при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію входить до фонду оплати праці, тому звернення до суду із такими вимогами не обмежується будь-яким строком в силу частини другої статті 233 КЗпП України. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником при звільненні є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З врахуванням наведеного є необґрунтованими доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки отримав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів з 29.11.2018, а стороною відповідача було подано відповідну заяву. Як і посилання в апеляційній скарзі, що виплата з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку не є гарантованою і відповідно її невиплата взагалі не може кваліфікуватися як порушення законодавства про оплату праці. Отже, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», що виплата згідно колективного договору працівникам залізниці за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відноситься до одноразового заохочення, не пов`язаного з конкретними результатами праці, враховуючи ч. 3 ст. 151 КЗпП України, позивач не мав права на зазначену виплату оскільки на час досягнення позивачем ювілейної дат 60-річчя він мав 2 дисциплінарні стягнення. Як вбачається, про наявність 2 дисциплінарних стягнень відповідачем зазначено у листі від 06.05.2019 з посиланням на накази дирекції від 03.11.2017 № 32 та від 26.06.2018 № 10 (а.с. 27). Згідно з вимогами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 Кодексу). Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина четверта статті 149 Кодексу). Відповідно до статті 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Згідно з частиною другою статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Відповідно до довідки від 08.04.2019 ОСОБА_1 , являється членом профспілки залізничників та транспортних будівельників України, перебуває на обліку в об`єднаній профспілковій організації лінійних станцій виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень ( а.с. 24). Згідно листа №28 від 26.12.2018 року голови ОПК лінійних станцій Дзюби Н.Г. , профком повідомив, що не вбачає перешкод для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, не пов`язаної з конкретними результатами праці, до ювілейної дати - 60-ти річчя (а.с.23). З врахуванням наведеного, обставини щодо наявності двох дисциплінарних стягнень не доведені належними та допустимими доказами, матеріали справи не містять наказів щодо оголошення догани позивачу. З врахуванням наведеного не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції посилання в апеляційній скарзі на наявність наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, які ним не оскаржені, як і посилання на застосування до даних правовідносин ст. 140, 151 КЗпП України, оскільки обставини якими відповідач обґрунтовує правомірність позбавлення виплати передбаченої колективним договором не доведено належними та допустимими доказами. У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Слід зазначити, що Актом перевірки дотримання законодавства про працю який складений 13.03.2019 року головним правовим інспектором праці Дорпрофсожу ПЗЗ Воропаєвим В.Г., правовим інспектором праці Дорпрофсожу ПЗЗ Шевченко Ю.О. встановлено, що у керівництва дирекції відсутні законні підстави сприймати цю грошову винагороду як захід заохочення у розрізі норм ст. 143 КЗпП, та розповсюджувати на неї дію ч.3 ст. 151 КЗпП про заборону застосування до працівника заходів заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення. Рекомендовано начальнику дирекції поновити трудові права позивача на отримання згаданої винагороди та у строк до 03.04.2019 року повідомити правову інспекцію праці Ради профспілки на Південно-Західній залізниці «Дорпрофсож» (а.с.25,26). Крім того, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, на спростування визначеного судом розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Разом з тим, не доведено і наявність підстав позивачем ОСОБА_1 для задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі. При визначенні суми до стягнення середнього заробітку на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовано послався на розмір недоплаченої позивачу відповідачем грошової винагороди з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку відповідно до пункту 3.14 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору, яка становить 8390,00 грн, врахував співмірність цієї суми відносно розміру середнього заробітку позивача, який складає 157 051,68 грн, встановив очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, та дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям буде відповідати розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 30 000,00 грн. Врахував, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильних висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують, оскільки скарга містить лише посилання на обставини, якими позивач обґрунтовує наявність підстав для задоволення позовних вимог та обставини звернення до адміністрації з приводу порушень прав позивача, які судом оцінені у сукупності та кожній обставині надана відповідна правова оцінка, проте позивач не погоджується саме з визначеною сумою судом першої інстанції, яку суд вважає обґрунтованою, з врахуванням тих доказів, які досліджував суд першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 18.08.2020. Головуючий Судді: