Постанова 4821 № 712/11174/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1405/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/11174/19 Категорія: на ухвалу Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу - представник відповідача - адвокат Давигора Світлана Анатоліївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Давигори Світлани Анатоліївни на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и л а: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. 05 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 . Заява мотивована тим, що на даний час у позивача є підстави вважати, що даний транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю сторін у справі, відповідачем без її згоди може бути вивезено за кордон, про що він повідомив позивача у телефонній розмові, а тому є підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2020 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт на автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . Постановлено, що застосовані за цією ухвалою заходи забезпечення позову не перешкоджають користуванню об`єктом рухомого майна. Ухвала мотивована тим, що з урахуванням суті спору про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , є достатні підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем до вирішення судом спору вказаного рухомого майна, що в свою чергу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 , Давигора С.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2020 рокута прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не наведено мотивів, яким чином ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про поділ майна подружжя може бути невиконане саме через дії відповідача, як теперішнього власника рухомого майна. Звертає увагу суду, що позивачем до заяви про забезпечення позову не надано доказів вчинення перешкод зі сторони відповідача, які б свідчили про вірогідність невиконання рішення суду у разі задоволення її позовних вимог. Крім того, вказує на порушення судом норм процесуального права при розгляді зазначеної заяви позивача, що полягали у не здійсненні судом виклику сторін у судове засідання для надання пояснень та додаткових доказів, а також не вирішення судом питання зустрічного забезпечення. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та встановив, що між сторонами дійсно виник спір з приводу автомобіля KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , який був придбаний у шлюбі та зареєстрований за відповідачем - ОСОБА_2 , а тому враховуючи суть та предмет спору, який виник між сторонами, судом вірно враховано, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Що стосується порядку розгляду заяви про забезпечення позову, то ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції дотримано порядку розгляду заяви про забезпечення позову, передбаченого статтею 153 ЦПК України. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. У поданій позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину вказаного автомобіля за рахунок коштів внесених на депозитний рахунок суду та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 . Вважаючи, що відповідач може вивезти спірний автомобіль за межі України для неможливості здійснення його реального поділу як спільного майна подружжя, ОСОБА_1 у поданій заяві про забезпечення позову, просила накласти на автомобіль арешт, оскільки вказувала, що невжиття таких заходів у разі задоволення її вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому. Згідно інформації, яка міститься у довідці РСЦ МВС в Черкаській області від 19 червня 2020 року № 31/23/1-1057, відповідно до НАІС (Єдиний державний реєстр МВС) станом на 17 червня 2020 року автомобіль KIA SPORTAGE, 2008 року випуску, номерні знаки НОМЕР_1 зареєстровано за гр. ОСОБА_2 (а.с. 15). Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України). Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до частини 5 статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає, як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Як роз`яснено в пунктах 1 та 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і колегія суддів, дійшов правильного висновку про забезпечення позову про поділ майна подружжя до вирішення спору між сторонами,оскільки автомобіль придбаний у період перебування сторін у шлюбі, зареєстрований за відповідачем, тому є предметом позову про поділ майна подружжя. Щодо посилань відповідачем в апеляційній скарзі на недотримання судом норм процесуального права, які полягали у нездійсненні виклику сторін у судове засідання та не вжиття заходів зустрічного забезпечення, то колегія суддів перевіривши дані доводи доходить наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3 статті 153 ЦПК України). Згідно з частиною 4 статті 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Отже, процесуальне законодавство не містить норм, які б зобов`язували суд здійснювати розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін у справі, а лише надають право суду проводити її розгляд в такому порядку в разі наявності для цього, на думку суду, обґрунтованих підстав. Щодо тверджень апеляційної скарги, що в ухвалі суду не вирішено питання зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). З аналізу вказаної норми слідує, що суд має право, втім він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача. Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Проте, жодна із обставин, перерахованих у частині третій статті 154 ЦПК України, скаржником не наведена та судом апеляційної інстанції не встановлена. Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, які збитки він може понести у зв`язку із забезпеченням позову та в якому розмірі, а тому колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_2 безпідставними. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Давигори С.А.слід залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2020 року- без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2020 року про забезпечення позову у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 та пунктом 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складений 19 серпня 2020 року