Постанова Львівський апеляційний суд № 447/1956/19

Справа № 447/1956/19 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/906/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О.М. Категорія:80 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М. суддів: Мельничук О.Я., Шеремети Н.О., розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" про стягнення заробітної плати, - ВСТАНОВИВ: 28 серпня 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому (урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив стягнути з ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» заборгованість по заробітній платі в розмірі 11016,30 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32521,25 гривень. В обгрунтування позову покликався на те, що між сторонами з 17.04.2013 до 19.06.2019 було укладено трудовий договір. 19.06.2019 позивача звільнили з роботи за власним бажанням. З 24.06.2019 позивач працює на ПП "Гарант Енерго М". Однак, заробітну плату при звільненні відповідач позивачу не виплатив в повному обсязі, заборгованість з заробітної плати становить 11016,30 гривень. Спір про розмір заборгованості відсутній. Тому, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, яка згідно з розрахунками позивача становить 32521,25 гривень. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 11016 гривень 30 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 32521 гривню 25 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень. У відстроченні виконання рішення відмовлено. Рішення суду оскаржило ТзОВ «Енергія - Новий Розділ». В апеляційній скарзі посилається на те, що частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що товариство не спроможне було своєчасно розрахуватися з позивачем з причин, що не залежали від нього, оскільки ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва накладено арешт на рахунки товариства.Вважає, що враховуючи накладення Солом`янським районним судом м. Києва арешту на грошові кошти на рахунках товариства та відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності встановленої ст. 117 КЗпП України.Звертає увагу на те, що після накладення арешту на грошові кошти були відкриті рахунки для виплати заробітної плати, але коштів, які надходили на рахунки було недостатньо для виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам. Посилається на те, що судом першої інстанції задоволено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, однак задоволена судом сума в користь позивача включає в себе сплату роботодавцем обов`язкових платежів. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 32 521, 25 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 11016 гривень 30 копійок не оскаржувалось, відтакколегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині таким вимогам відповідає. Судом встановлено наступні обставини справи. З 17.04.2013 до 19.06.2019 позивач працював на підприємстів ТзОВ "Енергія-Новий Розділ", що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та копією наказу від 19.06.2019 №88-К. (арк. спр. 5, 6) Згідно з довідкою від 08.08.2019 №87, залишок невиплаченої заробітної плати позивачу відповідачем становить 11116,30 гривень. (арк. спр. 4) Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19 на визначені в ухвалах рахунки відповідача, в межах суми 804892343,78 гривень, накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій. (арк. спр. 17, 18) Згідно з копією листа від 11.09.2019 №16-43/1805 та копіями платіжних доручень, банк відмовив відповідачу у виконанні платіжних доручень, у зв`язку з тим що на рахунки відповідача накладено арешт. (арк. спр. 19, 20-22) Позивач визнав, що 15.08.2019 відповідач виплатив позивачу ще 100,00 гривень. 29.08.2019 відповідач подав клопотання про скасування арешту майна, яке на підставі ухвали від 07.10.2019 знаходиться на розгляді у Вищому антикорупційному суд України. (арк. спр. 49-53) Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення. Згідно з ч. 2 ст. 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» компенсаційні виплати також входять до структури заробітної плати. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи те, що повного розрахунку з позивачем в день звільнення проведено не було і розмір заборгованих перед позивачем сум відповідачем не оспорювався (відсутній спір про розмір належних звільненому працівникові сум), тому в силу наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачеві належних в день звільнення сум колегія суддів відхиляє з огляду на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 17.12.2018 року арешт було накладено не на всі рахунки відповідача, а додаткова ухвала суду від 30.08.2019 року винесена вже після звільнення позивача з роботи, відтак, сама по собі відсутність у підприємства коштів не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалене згідно з вимогами чинного законодавства, належно обґрунтовано та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Ураховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в цій справі, є дата складення повного судового рішення - 18 серпня 2020 року. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 18 серпня 2020 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Мельничук О.Я. Шеремета Н.О.