Постанова 4824 № 752/2014/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2020 року м. Київ справа №752/2014/19 провадження № 22-ц/824/10008/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач), суддів - Махлай Л.Д., Стрижеуса А.М. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року у складі судді Мазура Ю.Ю. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року представник позивача Гаренко Н.В. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 жовтня 2010 року у розмірі 57 245,34 грн та 1 921 грн судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 04 жовтня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Указувала, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в указаній заяві. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 28 грудня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 57 245, 34 грн, з яких: 22 926, 59 грн - тіло кредиту; 9 081, 14 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 22 035, 45 грн - нараховано пені; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 702, 16 грн - штраф (процентна складова). На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 жовтня 2010 року у сумі 22 926,59 грн та 768,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 20 березня 2020 рокупредставник позивача Крилова О.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача процентів за користування кредитом та неустойки є таким, що прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що останній не ознайомлений з вказаними документами та не спростовує наявності заборгованості та договірних правовідносин між сторонами. Стверджує, що підпис позичальника в анкеті-заяві №б/н від 04 жовтня 2010 року свідчить про згоду позичальника з умовами кредитування, запропонованими йому позивачем. Наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки даний висновок зроблений у справі з іншими обставинами та правовідносинами. Вважає, що оскільки відповідач заперечень проти позову не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, у тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, то рішення суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на припущеннях. Звертає увагу суду на довідку від 04 жовтня 2010 року про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами укладеного між сторонами кредитного договору. Стверджує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодних правових підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом з моменту його отримання. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки, а тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється. Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2010 року відповідачем підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої останній отримав кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно інформації, викладеної в анкеті-заяві ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився з вказаним договором про надання банківських послуг та погодився з його умовами. До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 грудня 2018 року становить 57 245, 34 грн, з яких: 22 926,59 грн - тіло кредиту; 9 081,14 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 22 035,45 грн - нараховано пені; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 702,16 грн - штраф (процентна складова). Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків. Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стороною позивача на підтвердження позовних вимог надано копію анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 04.10.2010 року станом на 31.05.2015 та 28.12.2018, а також копію паспорта відповідача. В анкеті-заяві зазначено персональні дані ОСОБА_1 , адреса його проживання та місце працевлаштування. При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, процентна ставка у даній заяві не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Разом з тим, згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова відсоткова ставка на місяць складає 2,5%, пеня нараховується за формулою: Пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = (базова відсоткова ставка по договору) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується один раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при виникнення прострочення на суму від 50 грн та більше; а також штраф 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що відсоткова ставка та розмір неустойки не погоджені сторонами є помилковим, оскільки з указаної довідки вбачається, що вона підписана відповідачем, а отже ОСОБА_1 погодився з умовами, визначеними цією довідкою, зокрема з розміром процентів за користування кредитом та пені, штрафів. Будь-яких заперечень стороною відповідача не заявлено ані в суді першої, ані апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, умови договору ОСОБА_1 належним чином не виконувались, кошти у рахунок погашення заборгованості відповідачем вносились частково. Отже, враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 не заперечував факт укладення кредитного договору, отримання ним кредитних коштів у АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 25 000 грн, а також свій підпис у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», колегія суддів доходить висновку, що договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25 000 грн між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 є укладеним та сторонами погоджено розмір відсотків і неустойки у разі порушення виконання зобов`язання за кредитним договором шляхом підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Разом з тим, як убачається з розрахунку заборгованості, наданого стороною позивача, відсоткова ставка у розмірі 30% річних нараховувалась відповідачеві з 04 жовтня 2010 року по 29 серпня 2014 року та розмір заборгованості по сплаті відсотків за вказаний період складає 380,25 грн. Проте, починаючи з 01 вересня 2014 року банком в односторонньому порядку неодноразово збільшувалась відсоткова ставка без погодження та попередження позичальника. Зважаючи на викладене, нарахування відсотків у збільшеному розмірі, починаючи з 01 вересня 2014 року є безпідставним, а тому позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після 01 вересня 2014 року задоволенню не підлягають. Іншого розрахунку банком не надано. Відповідно до положень статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Тобто неустойка належить до заходів цивільно-правової, договірної відповідальності. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. За змістом статей 550, 617 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 631/1348/16-ц. Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Разом з тим, звернувшись до суду, АТ КБ «Приватбанк» у позовній заяві просив стягнути як пеню, так і штрафи: фіксовану частину і процентну складову, що суперечить нормам статті 61 Конституції України. Таким чином, виходячи з того, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, з нього підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з боргу за процентами за користування кредитом у розмірі 380,25 грн та штрафу, розмір якого відповідає умовам договору та складає 3 202,16 грн, з яких 2 702,16 грн - штраф (процентна складова), 500 грн - фіксована складова. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення у відповідній частині. Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків та неустойки з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог частково. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 120,06 грн та апеляційної скарги у розмірі 180,09 грн, а всього 300,15 грн. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки - скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та неустойки - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками у розмірі 380,25 грн та штраф у розмірі 3 202,16 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 300,15 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.А. Кравець Судді Л.Д. Махлай А.М. Стрижеус