Постанова 4824 № 753/10636/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи:753/10636/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/6313/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Чобіток А.О., Ящук Т.І. секретарі - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Макєєва Євгена Юрійовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року встановив: у листопаді 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованість в сумі 404 992,96 доларів США та 92 922,32 грн. заборгованості за Кредитним договором від 12.09.2008 та просив звернути стягнення на предмет іпотеки: кв. АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_5 не сплачує заборгованість, яка виникла за Кредитним договором №204/2008, укладеним між ними 12.09.2008. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 456 904, 78 дол. США та 368 103,97 грн., яка утворилась станом на 08.10.2010. 16.02.2010 ОСОБА_5 подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними кредитний договір та договір поруки, посилаючись на те, що він не укладав вказані договори. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і до участі в справі в якості правонаступників ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року було залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року було відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року було скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року в задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов - задоволено. Визнано недійсним Кредитний договір №204/2008 від 12 версня 2008 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 , визнано недійсним Договір поруки №204/2008 від 12 вересня 2088 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Макєєв Є.Ю. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1., ОСОБА_2 , ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що між ВАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_5 12.09.2008 було укладено Кредитний договір №204/2008, за умовами якого позичальнику було надано кошти в сумі 350 000 дол. США на строк до 10.09.2038 зі сплатою 15,7% річних. Того ж дня на забезпечення виконання основного зобов`язання було укладено з позичальником Договір іпотеки, за умовами якого він на забезпечення свого зобов`язання передав належну йому кв. АДРЕСА_1 , а з позичальником та ОСОБА_3 - Договір поруки. Оскільки позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за Кредитним договором в сумі 404 992,96 дол. США та 92 922,32 грн. Під час розгляду справи банк збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 456 904,78 доларів США та 368 103,97 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_5 16.02.2010 подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними Кредитний договір та Договір поруки, посилаючись на те, що вказані договори він не укладав. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року було зупинено провадження по справі до завершення розгляду кримінальної справи. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року було відновлено провадження по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і в якості правонаступників відповідача ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року було залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.11.2014 банк подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що у зв`язку із неналежним виконанням кредитних зобов`язань станом на 08 жовтня 2010 року виникла заборгованість в розмірі 456 904,78 доларів США та 368 103 грн. 97 коп., яку позивач просив стягнути з правонаступників ОСОБА_5 16.04.2019 правонаступники ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали зустрічний позов, в якому просили визнати недійсними Кредитний договір та Договір поруки, посилаючись на те, що вказані правочини порушують публічний порядок, оскільки він імені ОСОБА_5 були укладені невстановленим особами за підробленими документами. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки до спільного розгляду з первісним позовом, замінено ОСОБА_5 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залучено в якості третьої особи по справі ОСОБА_4 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року в задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов задоволено - визнано недійсними Кредитний договір та Договір поруки, вирішено питання про судові витрати. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості і зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні Кредитного договору та Договору поруки невідома особа, скориставшись підробленими документами видала себе за ОСОБА_5 з метою отримання кредиту. При цьому суд першої інстанції посилався на положення стст. 203, 215, 216, 228, 526, 530, 546, 554, 575, 593, 611, 626, 629, 1218, 1282 ЦК України, Закон України «Про іпотеку». Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у статті 203 цього Кодексу в частинах третій та п`ятій визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом першої інстанції у досліджуваних правовідносинах було встановлено відсутність волевиявлення учасника правочину, яке б відповідало його внутрішній волі, яка мала бути спрямована на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені таким правочином. За відсутності відповідного волевиявлення учасника правочину - такий правочин не спричиняє виникнення у цієї особи як прав, так і обов`язків, обумовлених змістом такої домовленості, Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України). Відповідно до ч. 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Встановлено, що 12 вересня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 204/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 350 000 доларів США. за умовами якого позичальнику було надано кошти в сумі 350 000 дол. США на строк до 10.09.2038 зі сплатою 15,7% річних. На забезпечення виконання цього зобов`язанння 12 вересня 2008 року банк та ОСОБА_5 уклали Договір іпотеки № 204/2008, предметом якого була належна ОСОБА_5 кв АДРЕСА_1 . Цього ж дня між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 204/2008 на забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №204/2008. В рішенні суд першої інстанції правильно посилався відповідно до ст.263 ЦК України на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 (справа №759/2267/15-ц), згідно якого укладений правочин невстановленою особою від імені позичальника є недійсним, оскільки не відповідав внутрішній волі останнього та було відсутнє вільне волевиявлення на вчинення таких дій з його боку. Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що Кредитний договір та Договір поруки є недійсними, оскільки ОСОБА_5 не укладались, а були підписані від його імені невстановленою особою з використанням підробленого паспорту. Відтак відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором зі спадкоємців померлого ОСОБА_5 та звернення стягненя на предмет іпотеки. Посилання апелянта на те, що відповідачі не довели факт недійсності Кредитного договору та Договору поруки, як укладених за підробленими документами, є необґрунтованим, оскільки саме банк з`ясував цю обставину та звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи. Постановою заступника прокурора Дніпровського району м. Києва від 19.01.2009 було порушено кримінальну справу за фактом підроблення та використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах особою, яка надала документи на ім`я ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та присвоєно реєстраційний номер 54-2594 (а/с 216 т. 3). Відповідно до матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2018 №42018100000001055 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_4 , яка є власницею кв. АДРЕСА_1 , 19.11.2008 звернулась із заявою про заволодіння невстановленими особами належною їй квартирою. Кримінальна справа №50-5473 була порушена 05.03.2009 за фактом заволодіння групою невстановлених осіб грошовими коштами ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особливо великих розмірах, підроблення документів та їх використання, за ч. 2 та ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України та за фактом неналежного виконання службовими особами ВАТ «Райффайзен банк Аваль» своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки за ч. 2 ст. 367 КК України. В ході слідства із СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві витребувана кримінальна справа №54-2594, а також кримінальна справа з СВ Шевченківського РУГУ МВС України №10-16407, порушена за ч. 1 ст. 358 КК України. Вказані кримінальні справи були об`єднані в одне провадження з кримінальною справою №50-5473, що слідує з постанови Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2010 року. З матеріалів кримінальної справи №50-5473 було виділено та завершено розслідування відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,, ОСОБА_18 . Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2013 року вказані особи були визнанні винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України щодо заволодіння грошовими коштами ЗАТ «Кредит Європа банк», заволодіння грошовими коштами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заволодіння грошовими коштами родини Силенків, замах на заволодіння квартирами по АДРЕСА_2 , замах на заволодіння грошовим коштами ОСОБА_19 . Судом першої інстанції було досліджено матеріали кримінального провадження, з якого видно, що саме голова правління ВАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про злочин, відповідно до якої невстановлена особа, яка назвалась ОСОБА_5 , надала підроблені документи для отримання кредиту та заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах. Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2009 року в провадженні Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №54-2594, порушена прокуратурою Дніпровського району м. Києва 19.01.2009 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в ході розслідування якої було встановлено, що 12.09.2008 невстановлена особа звернулась до Дарницького відділення №51 ВАТ АБ «Укргазбанк», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Празька, 5 та надала документи на ім`я ОСОБА_5 із заявою про видачу кредиту на придбання кв. АДРЕСА_1 . На підставі цих документів було укладено кредитний договір. Крім того, особа, яка назвалась ОСОБА_20 , підробила та використала завідомо підроблений документ про придбання ним у ОСОБА_4 вказаної квартири, чим завдано останній матеріальної шкоди. Також в постанові вказується, що 18.11.2008 ОСОБА_4 зателефонували з банку та повідомили, що належну їй квартиру передано банку в заставу (а/с 33 т. 2). Як слідує з листа з Прокуратури м. Києва від 28.06.2015 кримінальна справа №54-2994, яка була раніше об`єднана з кримінальною справою №50-5473 була виділена в окреме провадження та того ж дня було зупинено слідство на підставі п. 3 ст.206 КПК України (1960 року) (а/с 199 т. 3). Висновок суду першої інстанції про визнання недійсними Кредитного договору та Договору поруки є вірним, однак судом першої інстанції було неправильно визначено в якості підстави для визнання недійсними договорів положення ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України та зроблено суперечливий висновок, що вказаниі договори є нікчемними і визнання їх недійсними судом не вимагається, задовольнивши вказану зустрічну позовну вимогу. В даному випадку встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що є в силу положень ч. 3 ст. 203 ЦК України підставою для визнання їх недійсними. Посилання апелянта на те, що не було проведено почеркознавчу експертизу на предмет визначення належності підпису ОСОБА_20 в Кредитному договорі та Договорі поруки та відсутній вирок по кримінальній справі, в якому було б встановлено факт укладення Кредитного договору та договору поруки з іншими особами, а не з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , є безпідставними, оскільки позивачу станом на листопад 2008 року вже було відомо про те, що ОСОБА_5 не укладав Кредитного договору та Договору іпотеки, а це зробила невстановлена особа за підробленими документами, а квартира, яка є предметом іпотеки, не належала ОСОБА_5 і фактично банк визнавав цю обставину в своїй заяві до Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Саме від працівників банку ОСОБА_4 дізналась про укладення від її імені Договору купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_1 , яка того ж дня була передана в іпотеку банку за Дговором, укладеним з ОСОБА_5 . За заявою ВАТ КБ «Укргазбанк» 19.01.2009 було порушено кримінальну справу №54-2594 за фактом підроблення та використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах особою, яка надала документи на ім`я ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України. 01.11.2011 було відкрито Третьою Київською державною нотаріальною конторою Спадкову справу після смерті ОСОБА_5 . Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_20 подали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.11.2014 банк подав до Спадкової справи Вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця ОСОБА_5 (а/с 128 т. 3). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належалм спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Враховуючи зроблений висновок щодо недійсності Кредитного договору до спадкоємців після смерті ОСОБА_5 у складі спадщини не входять обов`зки за вказаним договором. Третя особа по справі - ОСОБА_4 не заявляла в даній справі позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 12.09.2008 та про визнання недійсним Договору іпотеки від 12.09.2008, однак надала в матеріали справи Висновок №14707 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.10.2018, згідно якого підпис від імені ОСОБА_4 у технічній копії останньої сторінки Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Захарченко В.В., виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Відповідно до даних з Єдиного реєстру судових рішень ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року було задоволено скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_21 щодо клопотання у кримінальному провадженні № №42018100000001055, яке розслідується Дарницьким УП ГУ НП у м. Києві (кримінальна справа №54-2594 порушена 19.01.2009 за фактом підроблення та використання завідомо підробленого документа та заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах особою, яка надала документи на ім`я ОСОБА_5 ). Разом з тим, суд першої інстанції одночасно зробив помилковий висновок щодо припинення договору, оскільки визнання недійсним основного зобов`язання не є підставою для його припинення. В ст. 598 ЦК України закріплено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається (ч. 1, 2, 4 вказаної статті). Відповідно до чч. 4 і 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. З наведених вище обставин справи встановлено, що між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 12.09.2008 було укладено Договір іпотеки №204/2008 (без оформлення заставної). За вказаним договором предметом іпотеки є нерухоме майно - квратира під АДРЕСА_1 , загальною площею 212,20 кв.м., жилою площею 119 кв.м., та стане власністю іпотекодавця в майбутньому (з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу та реєстрації права власності) на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4 та іпотекодавцем, посвідченого 12.09.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., зареєстрованого в реєстрі за №1712. Однак ОСОБА_5 в майбутньому не здійснив державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно і заперечував факт укладення такого договору купівлі-продажу зі ОСОБА_4 , а отже не був її власником на час укладення договору. Тому зазначення судом першої інстанції в рішенні висновку про припинення іпотеки є невірним. Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову слід залишити без змін та виключити з мотивувальної частини рішення посилання на положення ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а такод вказівку про визнання договору іпотеки припиненим, а також слід зазначити в якості правової підстави ч. 3 ст. 203 ЦК України замість посилання на ст. 228 ЦК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - Макєєва Євгена Юрійовича задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року змінити та виключити з рішення посилання на положення статтей 228 та 593 ЦК України і статті 17 Закону України «Про іпотеку», вказівку про визнання договору іпотеки припиненим та зазначити в якості правової підстави посилання на положення ч. 3 ст. 203 ЦК України. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді