Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1157/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" серпня 2020 р. Справа№ 925/1157/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Кульчицької І.А., представників сторін: позивача: Пахомова О.А., відповідача: Татаринов О.С., третьої особи: Пясецький Д.В., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 (повний текст складено 11.03.2020) у справі № 925/1157/19 (суддя Васянович А.В.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання повернути майно та стягнення 363.470,03 грн, - В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №925/1157/19 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+" про: - зобов`язання повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 54,391 тис. куб. м, - стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 363.470,03 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 54,391 тис. куб. м. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що постачальником спожитого відповідачем у січні 2017 року природного газу в кількості 54,391 тис. куб. м за ціною, визначеною договором, слід вважати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" незалежно від того, що воно не підписало з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року, а тому таке споживання відповідачем природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований та безпідставний відбір природного газу у позивача. Не погодившись із прийнятим рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі № 925/1157/19, розгляд справи призначено на 18.05.2020. 29.04.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкладено судове засідання на 10.06.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відкладено судове засідання на 13.07.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкладено судове засідання на 17.08.2020. Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що у січні 2017 року відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи 54,391 тис. куб. м природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", оскільки відповідач не мав постачальника відповідних обсягів природного газу. Оскільки відповідачу в січні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 54,391 тис. куб. м природного газу відповідач здійснив з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін. У судовому засіданні 17.08.2020 представник позивач надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. У судовому засіданні представники позивача та третьої особи надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача також надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №925/358/18 за позовом ПАТ "Укртансгаз" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000718 від 17.12.2015 встановлено таке. Постачальником споживачам - виробникам теплової енергії та ОСББ, зокрема, у січні 2017 року є ПАТ "НАК "Нафтогаз України", про що свідчать наявні в матеріалах справи договори постачання природного газу, в т. ч. Договір №2644/1617-ТЕ-36 від 11.11.2016, укладений між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Престиж+". Зазначені договори були укладені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01 жовтня 2015 року "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)". Умовами договорів передбачалося постачання природного газу у періоди: IV квартал 2016 року - I квартал 2017 року; IV квартал 2017 року - I квартал 2018 року. Окрім того, пунктом 2.1 (договорів) визначався обсяг постачання газу помісячно у вказаному періоді. В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі газу, зокрема за січень 2017 року відповідно до договору №2644/1617-ТЕ-36 від 11.11.2016, укладеного між ОСББ "Престиж+" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", із зазначенням об`єму спожитого природного газу у розмірі 54,391 тис. куб. м, які підписані ОСББ "Престиж+" та направлялися на підпис постачальнику - ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Однак ПАТ "НАК "Нафтогаз України" повернув вказані вище акти та відмовився від їх підписання, пославшись на відсутність підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу у вказаному періоді. Статтею 10 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України. Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Положенням "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), покладено на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та в порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Постачання природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 17 Положення). Окрім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (п. п. 1, 2) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016, № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації. Операторам газорозподільних систем доручено до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій. Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 № 904/5621/17. Таким чином виникнення в точці виходу до газорозподільної системи відповідача (оператора ГРМ) неврегульованого негативного небалансу обсягів природного газу за січень - березень 2017 року відбулося внаслідок дій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання споживачам - виробника теплової енергії та ОСББ номінації на плановий обсяг газу на вказаний період. Проте вказана обставина не звільняла ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від обов`язку постачати природний газ зазначеним споживачам за укладеними між ними договорами постачання природного газу. Оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наділене спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами/організаціями, є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, то на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, Правила постачання природного газу та вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язане постачати природний газ, у тому числі зазначеним споживачам - виробникам теплової енергії та ОСББ як виробникам теплової енергії шляхом своєчасної видачі номінацій, і це є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17. З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу можливість відбору споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Тому невидача або несвоєчасна видача номінацій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання відповідачем послуг з розподілу природного разу у зв`язку з неотриманням від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальника газу підтверджених обсягів природного газу для споживачів - виробників теплової енергії та ОСББ. Наведені обставини у їх сукупності свідчать про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС, оператором якої є ПАТ «Укртрансгаз», споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ у січні - березні 2017 року та, як наслідок, неправомірності віднесення на ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (оператора ГРМ) негативного небалансу у вказаних об`ємах та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування у розмірі 546.616, 50 грн за січень 2017 року, 25.789.055,76 грн за лютий 2017 року та 15.264.579,62 грн за березень 2017 року. Постановою Верховного Суду від 10.03.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №925/358/18 залишено без змін. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Під час розгляду справи №925/358/18 судом апеляційної інстанції було встановлено обставини стосовно споживачів газу, в тому числі - ОСББ "Престиж+", тобто особи, яка бере участь у цій справі в якості відповідача. Отже, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, що встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №925/358/18 про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС в січні 2017 року ОСББ "Престиж+" не підлягають доказуванню при розгляді даної справи №925/1157/19. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (покупець) уклали договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати покупцеві у січні-квітні 2017 року газ природний в загальному обсязі 1.600.000 тис. куб. м, у тому числі у січні - 610.000 тис. куб. м, у лютому - 490.000 тис. куб. м, у березні - 310.000 тис. куб. м та у квітні - 190.000 тис. куб. м природного газу. Згідно з підписаним між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання договору про закупівлю природного газу від 31 січня 2017 №1701001564-ВТВ у січні 2017 року передало Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз", а останнє прийняло 731.439,744 тис. куб. м природного газу. В 2019 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" були перейменовані на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" відповідно. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підтвердило обсяг природного газу, що підлягав поставці Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+" у січні 2017 року, шляхом надання відповідної номінації, а тому за твердженням Акціонерного товариства "Укртрансгаз" саме із одержаного ним у січні 2017 року від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором від 31.01.2017 №1701001564-ВТВ природного газу для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб позивача і для забезпечення балансування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж+" здійснило безпідставний відбір 54,391 тис. куб. м природного газу, який відповідно до вимог статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України має повернути позивачу та оплатити його вартість. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Зі змісту статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, (кондикційні зобов`язання) виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Кондикція є позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, для вирішення цього спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав для споживання відповідачем у січні 2017 року 54,391 тис. куб. м природного газу. Правові засади функціонування в Україні ринку природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу". Поміж встановлених ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" принципів, за якими функціонує ринок природного газу на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, є зокрема і такі: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб. Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила) підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу. Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Згідно з п. 13 розділу II Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування. Відповідно до п. 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС. Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у пункті 5 глави 1 розділу І дає визначення, зокрема, таких термінів: місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника; Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 01.10.2015 №758 затвердив "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (далі - Положення), яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин. Підпунктом 4 пункту 3 Положення на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення. Пунктом 17 Положення (на час виникнення спірних правовідносин) були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії: постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації. обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 року природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо). 05.10.2016 Кабінет Міністрів України видав розпорядження №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким наказав для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор у своєму листі від 18.07.2018 №6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками. Даний лист має рекомендаційний характер, а також стосується положень абз. 5 п. 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС (в редакції яка не була чинною в січні 2017 року). У спірний період питання щодо алокації фактичних обсягів споживача було врегульовано п. 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №826/16107/18 визнано протиправним та нечинним пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", а саме: "Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації". Проте станом на час прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення (04.3.2020) дане рішення адміністративного суду не набрало законної сили, а тому місцевим судом підставо не взято до уваги. Постачальником газу для відповідача у січні 2017 року було Акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України". Позивач не заперечує факт існування в спірний період між позивачем та НАК "Нафтогаз України" також чинного договору на транспортування газу. Отже, у спірний період НАК "Нафтогаз України" була не лише "постачальником газу", а ще і виконувала обов`язки "замовника послуг транспортування газу". Пунктом 6 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГТС (в редакції, яка була чинною в січні 2017 року) визначено, що у випадку, коли замовник послуг транспортування не подасть оператору газотранспортної системи місячну номінацію згідно з положеннями пункту 2 цієї глави або номінацію на наступну газову добу протягом часу, вказаного в пункті 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю) відносно замовленої точки входу/виходу. Водночас, відповідно до п. 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС (в редакції, яка була чинною в січні 2017 року) алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче. У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи. У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, оператор газорозподільної системи після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснює алокацію із зазначенням, що фактичні обсяги природного газу є обсягами оператора газорозподільної системи. З матеріалів справи не вбачається, що існувала письмова вимога замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи (позивача) до оператора газорозподільної системи (третьої особи) про припинення розподілу газу споживачу (відповідачу). Також не було несанкціонованого відбору газу споживачем, що встановлено під час розгляду справи №925/385/18, а тому в даному випадку алокацію фактичних обсягів споживача в січні 2017 року можливо було віднести тільки на постачальника - Акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України". З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Наявність укладеного між відповідачем як споживачем і Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником договору постачання природного газу № 2644/1617-ТЕ-36 від 11.11.2016 на січень 2017 року та встановленого п. 17 Положення умов для покладення на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язку постачати природний газ відповідачу для виробництва теплової енергії є обставинами, за яких Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в силу цього договору та згаданих вище Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України зобов`язане було виділити відповідачу відповідні номінації і поставляти йому природний газ у січні 2017 року. Однак Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язання щодо виділення відповідачу відповідних номінацій на січень 2017 року не виконало. Споживання відповідачем у січні 2017 року 54,391 тис. куб. м природного газу для виробництва теплової енергії відбулося не безпідставно, а на підставі договору постачання природного газу №2644/1617-ТЕ-36 від 11.11.2016 в межах передбачених цим договором обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства, а те, що таке споживання відбулося без виділення відповідачу відповідних номінацій на природний газ, є наслідком порушення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань (щодо виділення таких номінацій відповідачу), які виникли з вказаних договорів, Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року №742-р. У такому випадку постачальником спожитого відповідачем у січні 2017 року природного газу в кількості 54,391 тис. куб. м за ціною, визначеною договором, слід вважати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" незалежно від того, що воно не підписало з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року, а тому таке споживання відповідачем природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований та безпідставний відбір природного газу у позивача. Особою, відповідальною за негативний баланс природного газу у позивача за січень 2017 року, є не відповідач, а Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", і позивач не був позбавлений на підставі договору надати послуги балансування, натомість звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманого майна. Колегія суддів також враховує, що відповідач споживав природний газ протягом всього місяця (січня 2017 року), водночас позивач придбав газ, який нібито спожив відповідач, лише 31.01.2017 на підставі договору про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ. Таким чином доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем у січні 2017 року природного газу позивача в кількості 54,391 тис. куб. м не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Крім того згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними. Відповідно й вимоги щодо виконання цих зобов`язань можуть бути лише альтернативними. Отже, пред`явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України, а задоволення вимог в повному обсязі призведе до подвійного стягнення з відповідача боргу, що не допускається. Враховуючи викладене, місцевий суд підставно відмовив у задоволенні позову повністю. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №925/1157/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №925/1157/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1157/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України. Повний текст постанови складений 19.08.2020. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак