Постанова Одеський апеляційний суд № 522/6473/20

Номер провадження: 33/813/954/20 Номер справи місцевого суду: 522/6473/20 Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д. Доповідач Джулай О. Б. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: головуючий суддя Джулай О.Б. за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П. захисника Дмітрієва Р.Б. розглянувши апеляційну скаргу захисника Дмітрієва Р.Б., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси, від 03 липня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- встановив: Зміст оскарженого судового рішення. Зазначеною постановою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави України у розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнутий судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Відповідно до оскарженої постанови судом першої інстанції було встановлено, що 04.04.2020 року ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом марки Mercedes Benz С 280, державний номерний знак НОМЕР_1 водію ОСОБА_2 , котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Захисник Дмітрієв Р.Б., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що апелянт не згоден із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з нижченаведеного: - розгляд справи відбувався без участі ОСОБА_1 та його захисника, не зважаючи на те, що завчасно було подала клопотання про відкладення такого розгляду; - в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки останньому не було відомо, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, адже, він не бачив щоб останній вживав алкоголь. Крім того зазначає, що ОСОБА_2 не заводячи двигун, шляхом фізичних зусиль допомагав ОСОБА_1 перепаркувати його автомобіль, тобто не керував транспортним засобом. Також зазначає, що з 01.07.2020 року правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП втратила чинність, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.6 ст.247 КУпАП через скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Позиції учасників судового розгляду. В судовому засіданні захисник Дмітрієв Р.Б., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Разом з тим, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як вбачається з матеріалів судового провадження, 10.06.2020 року протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП було передана головуючому судді і призначена останнім до розгляду на 03.07.2020 року. Дана справа розглянута у відсутність ОСОБА_1 та його захисника Дмітрієва Р.Б., при цьому захисник завчасно, а саме 02.07.2020 року звернувся до суду з клопотанням про відкладання розгляду справи, призначеного на 03.07.2020. у зв`язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні, явка в яке була обов`язкова, у зв`язку з здійсненням захисту обвинуваченого в особливо тяжкому злочині. (а.с.26-27;32-33) Однак, незважаючи на вказану заяву, суд розгляд справи не відклав, та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Дмітрієва Р.Б. Апеляційний суд погоджується з твердження суду першої інстанції про те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, на зловживання своїм правом на участь у судовому засіданні та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що у конкретному випадку підстави для висновку про зловживання ОСОБА_1 та його захисника Дмітрієва Р.Б. наданими їм процесуальними правами відсутні. Таким чином, відмова судді уперенесенні засідання за клопотанням захисника, що брав участь у іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушення ст. 6 Конвенції, право на справедливий суд. Крім того було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки останній був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені ст.268 КУпАП права, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, тощо. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Проте суддя суду першої інстанції, ухваливши рішення про відмову у задоволені клопотання про виклик та допит свідків у судовому засіданні та витребування доказів, порушив загальні засади судового провадження - змагальності сторін, диспозитивності та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі. Як вбачається з матеріалів справи, суддя у достатній мірі не створив умови для реалізації особою, яка притягається до адміністративної відповідальності її процесуальних прав для на встановлення фактичних обставин справи. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.9 «г» ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння. Суб`єктом адміністративного правопорушення є особа, яка передала право керування транспортним засобом. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є передача керування транспортного засобу особі, яка перебуває в стані сп`яніння, тобто факт передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння є безумовною та обов`язковою частиною складу зазначеного правопорушення. В пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (частина 1 статті 130 КУпАП) настає за умови, що особі, що передає керування транспортним засобом, відомо про такий стан особи, якій передано керування. Про те, доказів того, що ОСОБА_1 під час передачі керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , було відомо про його перебування в стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять. За результатами перегляду відео запису апеляційним судом встановлено, що візуально неможливо встановити, а також однозначно та беззаперечно стверджувати що ОСОБА_2 перебуває у стані сп`яніння. Докази того, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_2 , або бачив, як ОСОБА_2 вживав алкогольні напої, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння заслуховуються на увагу, оскільки вони є обґрунтованими. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Враховуючи вище наведене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими, належними та достовірними доказами. Оскільки вина є одною з обов`язкових ознак суб`єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 невиконання ним вимог пункту 2.9 «г» ПДР України, що виключає його відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП та є підставою для скасування оскарженої постанови судді суду першої інстанції та закриття провадження по справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП . Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_2 не заводячи двигун, шляхом фізичних зусиль допомагав ОСОБА_1 перепаркувати його автомобіль, тобто не був водієм, апеляційний суд вважає, що питання стосовного того чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом, не має юридичного значення за умови того, що ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що ОСОБА_2 перебуває у стані сп`яніння. Крім того, слід зазначити, що за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що з 01.07.2020 року правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП втратила чинність, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони грунтуються на суб`єктивному тлумаченні зазначеної норми, яке суперечить фактичним обставинам, зважаючи на те, що закон, яким правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, був скасований до введення його в дію. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст. 7, 8, 247, 268, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу захисника Дмітрієва Р.Б., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси, від 03 липня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати. Закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Б. Джулай