Постанова 4852 № 160/5793/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5793/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 ( суддя першої інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/5793/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., з позовом , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 04.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61445858. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням приписів ст. 24 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем її проживання, перебування або знаходженням майна з порушенням правил територіальної діяльності, отже, підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов приватний виконавець вказує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Відповідач зазначає, що виконавче провадження відкрито на підставі даних, зазначених стягувачем, який в силу приписів ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VIII наділений правом вибору місця відкриття виконавчого провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Груп про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 04.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61445858. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі приватний виконавець, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує аналогічними доводами, що наведені нею у відзиві на позов. На час перегляду справи в суді апеляційної інстанції позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги приватного виконавця, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII). Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ). Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відповідно до частин 1, 2, 3, б статті 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Зі змісту наведеної норми убачається, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VІІІ). При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. За визначенням ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання (пункт 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207). Згідно із п. 7 Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (частина 1 статті 39 цього Закону), зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Важливо, що пп 5.1, 5.2 пункту 5 «Викладення виконавчого напису» глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій установлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (підпункт 5.1). Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2). Як встановлено за матеріалами справи, 03.03.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява ТОВ «ФК «Фактор групп» про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за № 2255 від 24.02.2020 року, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 48 521,03 грн. (а.с.49) Адреса місця реєстрації боржника у заяві зазначена: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . Матеріали ВП № 61445858 підтверджують ту обставину, що виконавчий напис № 2255 від 24.02.2020 року виконаний на спеціальному бланку нотаріальних документів та прикріплений до кредитного договору № 122031, що укладений 26.11.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ТЕРРА БАНК» (а.с. 49-54). Як убачається із договору, при його укладенні позивач ОСОБА_1 надавала паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 11.03.2004 року Ленінським РВ ДМУ УМВСУ в Дніпропетровській області, та повідомляла адресу своєї реєстрації - АДРЕСА_1 (а.с. 52,53). Відповідно до ст. 3 Закону № 1382-IV документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач надала копії сторінок паспорту серії НОМЕР_1 , виданий 11.03.2004 року Ленінським РВ ДМУ УМВСУ в Дніпропетровській області, і з якого вбачається, що з березня 2004 року місцем її проживання є АДРЕСА_1 (а.с. 6). Колегія суддів зазначає, що жодних даних, які підтверджують визначене приватним нотаріусом у виконавчому написі про те, що місцем проживання/перебування позивачки є АДРЕСА_2 суду як першої так і апеляційної інстанції не надано. Крім того не надано, доказів, які б посвідчували факт знаходження майна, у тому числі банківських рахунків, позивачки у межах виконавчого округу м. Києва. Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у даному випадку (за наявності двох адрес, одна із яких знаходиться в іншому виконавчому окрузі), приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження без з`ясування питання дійсного місця проживання/перебування боржника, приватний виконавець свідомо не виключає можливості порушення ним приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII. В свою чергу, таке рішення не відповідає критерію законності, визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України. Таким чином, наявні матеріали справи не містять жодного доказу щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: : АДРЕСА_2 . При цьому, відповідачем не надано до суду доказів проживання позивача у межах виконавчого округу, в якому провадить діяльність приватний виконавець. Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів ( АДРЕСА_1 ). Також в постанові відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця. Інші доводи апеляційної скарги приватного виконавця на висновки колегії суддів не впливають. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року в адміністративній справі №160/5793/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 17.08.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва