Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8524/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8524/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 160/8524/19 (суддя І інстанції - Кадникова Г.В.) за позовом виконуючої обов`язки начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Єремєєвої Олени Олександрівни до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 22 серпня 2019 року № 33/2019 про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволений. Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке є правонаступником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування скарги зазначає, що 22 серпня 2019 року ним за результатами скарги Управління патрульної поліції в Полтавській області винесено постанову, якою скасовано постанову позивача від 19 червня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження № 58391292. Вважає постанову законною, оскільки позивачем помилково здійснені висновки про відсутність порушень з боку державного виконавця норм чинного законодавства при здійсненні виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні, оскільки державним виконавцем при виконанні постанови про накладення адміністративного стягнення порушені приписи статей 307 та 308 КУпАП та не стягнуто штраф у подвійному розмірі. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відповідач Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області замінений на правонаступника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) У відзиві позивач, яка на теперішній час займає посаду заступника начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ ПРАВОВІДНОСИНИ На примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 58391292 з примусового виконання постанови НК № 430054 від 01.10.2018, винесеної інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Макаровим Д.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 22) 15.02.2019 державним виконавцем Пономаренко Ю.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та стягнення виконавчого збору у розмірі 25грн. 50коп. (а.с. 24) У зв`язку зі сплатою боржником суми штрафу у розмірі 255 грн, а також інших витрат виконавчого провадження, державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Пономаренко Ю.В. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 11 березня 2019 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. (а.с. 34 зворотний бік). У зв`язку з надходженням скарги начальника Управління патрульної поліції в Полтавській області Мельничука В.В. (а.с. 46-49) позивачем здійснено перевірку виконавчого провадження № 58391292 та прийнято постанову від 19.06.2019 року, якою дії державного виконавця Пономаренко Ю.В. , вчинені в рамках зазначеного виконавчого провадження визнано такими, що відповідають вимогам законодавства України. (а.с. 52-54). Вказану постанову Управлінням патрульної поліції в Полтавській області оскаржено до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яке за результатами розгляду скарги прийняло постанову від 22 серпня 2019 року № 33/2019, якою, зокрема: дії позивача визнані такими, що вчинені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», скасовано постанову позивача від 19 червня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження № 58391292 та зобов`язано позивача вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження до відповідності вимог законодавства України. (а.с. 16-18, 55-56). Протиправність, на думку позивача, постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 22 серпня 2019 року № 33/2019 стала підставою звернення останнього до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем здійснювалися заходи щодо примусового виконання постанови НК № 430054 від 01.10.2018 ДПП УПП в Полтавській області в межах суми, визначеної виконавчим документом, а боржником вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі у зв`язку зі сплатою суми штрафу у розмірі 255 грн, у зв`язку з чим доводи відповідача, що вимоги виконавчого документу виконані боржником не у повному обсязі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду матеріалів справи. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Згідно з ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно зі статтею 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (1); - публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2); - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7); - індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19). Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її права чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм права особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на моменту звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право шляхом покладання на цю особу будь-якого обов`язку. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Позивач звернулась до суду як суб`єкт владних повноважень - виконуюча обов`язки начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до іншого суб`єкта владних повноважень - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п. 3), а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом (п. 5). Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду. Як зазначено вище, спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем, як вищим органом державної виконавчої служби, постанови, якою скасовано постанову позивача від 19 червня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження № 58391292. Позивач звернулась до суду з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, який за скаргою стягувача у виконавчому провадженні скасував її постанову, якою раніше було вирішено первісну скаргу цього ж стягувача, тобто позивач не згодна з постановою відповідача як вищестоящого органу Державної виконавчої служби по суті розгляду скарги. Апеляційний суд вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між позивачем як виконуючою обов`язки начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зазначені скарги Управлінням патрульної поліції в Полтавській області подавались в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII). Частиною 1 статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону № 1404, згідно з ч. 2 якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), крім виконання судового рішення, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини 3 статті 74 Закону № 1404 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Отже, Закон № 1404 не наділяє нижчестоящий орган ДВС правом оскаржувати рішення вищестоящого органу за наслідками перевірки виконавчого провадження, а тому позивач у цій справі не має права на звернення до суду. Аналогічні висновки щодо застосування зазначених вище норм права в подібних спорах між суб`єктами владних повноважень висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 листопада 2019 року (справа № 826/3115/17) та від 4 грудня 2019 року (справа № 826/6233/17). Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що цей спір не є також спором фізичної особи щодо оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень (п. 1ч. 1 ст. 19 КАС України), оскільки оскарженою постановою вирішено скаргу учасника виконавчого провадження стосовно правомірності дій державного виконавця, який підпорядкований позивачу, і не стосується жодним чином прав та інтересів позивача як фізичної особи, а також не є і спором з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України), оскільки не стосується проходження такої служби позивачем, а направлений виключно на виконання контролюючих функцій вищестоящим органом ДВС по відношенню до нижчестоящого, що прямо передбачено ч. 3 статті 74 Закону № 1404. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Зазначений спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України, а тому позивач у цій справі не має права на звернення до суду, що залишилось поза увагою суду першої інстанції та призвело до неправильного вирішення спору. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. За приписами частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, справу розглянуто за позовною заявою особи (суб`єкта владних повноважень), яка не має права на звернення до суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від від 25 листопада 2019 року у справі № 160/8524/19 скасувати. Провадження в адміністративній справі № 160/8524/19 за позовом виконуючої обов`язки начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Єремєєвої Олени Олександрівни до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з того ж часу. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко