Постанова 4818 № 635/7029/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 13 серпня 2020 року м. Харків справа № 635/7029/19 провадження № 22-ц/818/2330/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Кругової С.С., Маміної О.В. за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: заявник - Національна академія аграрних наук України, заінтересована особа - старший державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криницька Тетяна Олександрівна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року в складі судді Березовської І.В., у с т а н о в и в : 31 січня 2020 року Національна академії аграрних наук України звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криницької Т.О. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60319917, відкритого на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2019 року № 635/7029/19 про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою Національної академії аграрних наук України на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криницької Т.О. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60319917 на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені Національною академією аграрних наук України вимоги не мають цивільно - правового характеру, що виключає можливість вирішення справи у порядку ЦПК України. 28 лютого 2020 року Національна академія аграрних наук України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документу, у порядку, передбаченому законом. Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував частину другу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ця норма закону регламентує порядок оскарження в адміністративному суді постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів. Отже, Національна академія аграрних наук України має право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства. Старший державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криницька Т.О. ухвалу суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що на виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває ухвала Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2019 року, видана цим судом по справі № 635/7029/19 про зупинення дії рішення конкурсної комісії про затвердження результатів конкурсу на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Пантелеймонівське» Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України» до вирішення справи по суті. Зі змісту скарги вбачається, що Національна академія аграрних наук України фактично оскаржує постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Криницької Т. О. про накладення штрафу від 23 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60319917 під час примусового виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову, тобто оскаржує дії державного виконавця не з приводу виконання ним судового рішення, а з приводу винесення вищевказаної постанови державного виконавця щодо накладення штрафу. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Згідно зі статтею 1 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18). З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки Національна академія аграрних наук України оскаржує дії державного виконавця не з приводу виконання ним судового рішення, а з приводу винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 23 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60319917, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання представника Національної академії аграрних наук України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року, якою була зупинена дія рішення конкурсної комісії на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Пантелеймонівське» Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України», не можуть бути прийняті до уваги з урахуванням вказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року стосується інших фактичних обставин, які є відмінними від обставин, що є предметом розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року. Головуючий - А.В. Котелевець Судді - С.С. Кругова О.В. Маміна