Постанова 4810 № 433/1618/19

Справа № 433/1618/19 Провадження № 22-ц/810/418/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м.Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. (суддя-доповідач) суддів - Кострицького В.В., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 27 квітня 2020 року, ухваленого судом у складі: судді Суського О.І. в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 23826,75 грн, який мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 вересня 2016 року відповідач від позивача отримав кредит у розмірі 4500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач в порушення умов кредитного договору не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Оскільки відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2016 року в сумі 23826,75 грн, з яких: 6850,22 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13565,73 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1800 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн - штраф фіксована складова та 1110,80 грн - штраф процентна складова. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 27 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним догвором, а також про те,що відповідачем не були підписані Умови та Правила надання банківських послуг. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у задоволенні вимог банку. На підтвердження позовних вимог скаржником додано нові докази, які просить апеляційну інстанцію взяти до уваги. Правом відзиву відповідач не скористався. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17 виходив з того, що відсутні підстави вважати, що під час укладення договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Відповідач шляхом сплати в рахунок погашення заборгованості свій обов`язок щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів виконав. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що 20.09.2016 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що дійсно ця анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між відповідачем та позивачем договір про надання банківських послуг. Проте, відомості про бажаний кредитний ліміт, розмір процентної ставки, умови відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язань у вказаній анкеті - заяві відсутні. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачем. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування, неустойки. Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач виконав взятий на себе обов`язок по поверненню позивачу фактично отриманої суми грошових коштів шляхом сплати заборгованості за кредитом. Вказане підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Надані позивачем суду апеляційної інстанції докази не приймаються з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. В позовній заяві позивач зазначає, що у разі неявки його представника в судове засідання не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку. До позовної заяви позивачем додано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Заявляючи клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання. За вимогами ст. 13 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України, зокрема частиною першою якої встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. При цьому, позивачем в порушення зазначених вимог процесуального законодавства не надано обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції у визначений цивільним процесуальним законодавством строк з причин, що не залежали від нього, тобто не зазначені причини, які унеможливлювали подання позивачем до суду першої інстанції копії виписки по картрахунку, довідки про зміну умов кредитування, довідки про строк дії карти, так і не надано доказів, які б підтверджували поважність їх неподання до суду першої інстанції у встановлені ЦПК України строки. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 27 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В.Кострицький М.В.Назарова