Постанова 4818 № 638/15336/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 серпня 2020 року м. Харків Справа № 638/15336/18 Провадження № 22-ц/818/3253/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Прокопчук І.В., Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 березня 2020 року, ухвалене суддею Цвірюка Д.В., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.12.2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.06.2013 року шлюб між сторонами розірвано. Зазначає, що з часу народження дитини та до теперішнього часу дитина проживає з позивачем. Відповідач з 2013 року дитину не відвідує, вихованням не займається, станом здоров`я не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися та бачитися з дитиною, участі у житті дитини не приймає. Дитина майже не знає ані батька, ані родичів з його сторони. Батько дитини не цікавиться її здібностями, вміннями, розвитком, досягненнями, не цікавиться справами дитини у школі, не спілкувався з вчителями, не забирав дитину додому, не брав участі у батьківських зборах. Відповідач не цікавиться здоров`ям дитини, процесом її лікування, не бажає брати участь у витратах на лікування. Позивач зазначає, що вказані обставини призвели до психологічної напруги у Софії. Кожне спілкування дитини з батьком пригнічує її, дитина стає знервованою, схвильованою, подекуди замикається у собі, вона фактично уникає спілкування з батьком. Вказує, що після розірвання шлюбу відповідач перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу, у зв`язку з чим в серпні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. При цьому зазначає, що будь-яких перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною не вчиняла. У зв`язку із чим просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути судові витрати. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин та доводів, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками про відношенню до малолітньої дитини є помилковими. Вказує, що було надано достатньо належних та допустимих доказів, які стосуються предмета доказування і підтверджують доводи позивача про усвідомлену поведінку відповідача, що проявляється у невиконанні ним батьківських обов`язків щодо піклування про здоров`я, фізичний, духовний і моральних розвиток доньки, нехтування інтересами, що мають тривалий характер, а також фактичну втрату ним інтересу до дитини та зв`язку із нею. Посилається на те, що судом першої інстанції в рішенні суду не було зазначено які саме докази були відхилені та мотиви їх відхилення. Вказує також, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що між відповідачем склалися неприязні відносини та мають місце конфліктні ситуації. Вказує, що докази, які були надані відповідачем жодним чином не свідчать про його бажання приймати участь у житті та вихованні дитини, а лише характеризують його як працівника та особу яка не є наркотично залежною. Окрім цього, судом першої інстанції необґрунтовано не надано оцінку та не взято до уваги покази свідків, які були допитані в судовому засіданні під час розгляду справи. ОСОБА_2 надав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відзив мотивований тим, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Із можливістю спілкуватися з дитиною дійсно має труднощі через неприязне ставлення позивача до нього. Посилається на те, що мав певні труднощі з грошовими коштами через скоєний відносно нього злочин, внаслідок якого отримав черепно-мозкову травму, випав із нормального ритму життя, вимушений був лікуватися та проходити тривалий реабілітаційний період. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи не містять в собі доказів, які б свідчили про винне, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а навпаки свідчать про його бажання бачити та спілкуватися з донькою, приймати участь у фізичному та духовному розвитку дитини, надавати необхідну матеріальну допомогу та підтримку для її виховання. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 грудня 2007 року уклали шлюб, від якого мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.06.2013 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09.08.2019 року малолітня ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю - позивачем по справі ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6 . Також встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає разом із позивачем. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 19.12.2018 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 у розмірі 4841,10 грн. Згідно копії акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 12.09.2018 року за адресою, де фактично проживає дитина разом з матір`ю, а саме: АДРЕСА_1 , умови проживання дитини задовільні, в квартирі гарний ремонт, облаштована сучасними меблями, кухонними та побутовими приладами, квартира складається з двох кімнат, для дитини виділена окрема кімната, є ліжко, сучасний телевізор, шафа-купе. (а.с.12). Згідно довідки №61\34-01 від 10.09.2018 року, наданої завідувачем ДНЗ №300 ОСОБА_4 , 2008 року народження відвідувала дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №300 Харківської міської ради групу №8 з 01.09.2011 року по 30.08.2014 року. Зі слів вихователя ОСОБА_7 за період відвідування дитиною дошкільного закладу, батько дитини 1 раз приходив до ДНЗ на свято, не спілкувався з вихователем, адміністрацією дошкільного закладу, не брав участь у батьківських зборах, не забирав дитину додому. Згідно довідки №133/02.1-30 від 10.08.2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 5-В класі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №102 Харківської міської ради Харківської області. Протягом всього навчання вихованням дитини займається мати. Батько за час навчання жодного разу не спілкувався з вчителями, не забирав дитину до свого дому, не брав участі у батьківських зборах. Згідно довідки №127/02.1-30 від 09.07.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 6-Б класі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №102 Харківської міської ради Харківської області. Батько за час навчання жодного разу не спілкувався з вчителями, не забирав дитину зі школи, не підтримував зв`язок зі школою, не брав участі у батьківських зборах. З наданих керівником ансамблю танцю «Weekend» характеристик вбачається, що ОСОБА_4 відвідує ансамбль танцю «Weekend» при загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №102 з вересня 2014 року по теперішній час. Дитину на заняття завжди приводить мати ОСОБА_1 . Батьківські збори, всі концерти та заходи, які проводять для батьків відвідує постійно. Вона спілкується з керівником колективу, дізнається про результати та успіхи на заняттях, приймає активну участь у житті колективу, входить до складу батьківської трійки. Батько дитини не з`являється та не приймає участі у заходах та житті колективу, адміністрація та керівник його ніколи не бачили. Софія про батька не згадує, не розповідає про нього. З листа №01-10/1806 від 29.09.2018 року, наданого головним лікарем КНП «Міська дитяча поліклініка №1», вбачається, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає по АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в закладі з народження. Дитина здорова, на хронічні захворювання не страждає. Станом здоров`я дитини та забезпечення їй належного догляду опікується мати ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 з питань, які стосуються здоров`я дитини до КНП «МДП №1» ХМР не звертався. З листа від 09.07.2019 року, наданого головним лікарем КНП «Міська дитяча поліклініка №1», вбачається, що з 2015 року дитячим хірургом у ОСОБА_4 діагностовано порушення постави; з приводу порушення зору спостерігається у офтальмолога в приватній клініці. Батько дитини ОСОБА_2 у здійсненні контролю за станом здоров`я доньки участі не приймав, до лікарів КНП «МДП №1» ХМР у період з 2018 року по теперішній час з питань відомостей про стан здоров`я доньки та за отриманням копій медичної документації з надання їй медичної допомоги не звертався. Відповідно до довідки лікаря-ортодонта від 15.08.2018 року на прийом до лікаря ОСОБА_4 приводить мати ОСОБА_1 або бабуся ОСОБА_6 .. Відповідно до листа директора Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №2527/0/202-18 від 14.09.2018 року в період з 2013-2018 років будь-яких заяв від ОСОБА_2 в Департамент служб та його структурні підрозділи не надходило. За висновком практичного психолога ОСОБА_8 від 08.08.2018 року у ОСОБА_4 виражено підвищення рівня тривоги по відношенню до поведінки батьків. Саме сварки в родині, відсутність спілкування з батьком викликає емоційну замкненість. Зафіксовано психологічний стрес у дитини, тілесний зажим у спині та обличчя. Також негативні фрази, які запам`ятала дитина, пригнічують когнітивні функції дитини, призводять до роздратованості, пониженню зосередження, підвищена боязливість. За висновком практичного психолога ОСОБА_8 від 31.08.2019 року у ОСОБА_4 виявлена психологічна напруга, тілесний зажим з`являється при розмові про батька. Також негативні ситуації пов`язані з розмовами з батьком телефоном (телефонні дзвінки були давно, дитина точно не може пригадати коли саме в останній раз розмовляла) пригнічують когнітивні функції дитини, призводять до роздратованості, зниженню зосередження, підвищенням сльозовості. Згідно висновку №151 від 13.02.2019 року, наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, який діє від імені органу опіки та піклування в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Частиною третьою статті 157 СК України визначено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, згідно з пунктом 2 якої ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками, враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з донькою, бажання та намагання змінити свою поведінку та необхідність виключно в інтересах дітей надати можливість батькові та доньці налагодити їх родинні стосунки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Крім того, суд першої інстанції правильно не погодився і висновком з №151 від 13.02.2019 року, наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, який діє від імені органу опіки та піклування в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей. При цьому суд врахував характер поведінки відповідача, наявність певних перешкод у спілкуванні з дитиною, саму особу ОСОБА_2 , його бажання виконувати обов`язки з виховання дитини, а тому не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно дитини, оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач свідомо ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї дитини, неврахування судом показань дитини та свідків безпідставні, висновків суду не спростовують, а направлені на переоцінку доказів. Крім того, вказаним доводам і доказам судом першої інстанції була надана відповідна правова оцінка. Із пояснень дитини та свідків судом і було встановлено, що між сторонами склалися конфліктні відносини, що не сприяє виконанню батьком своїх обов`язків. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П.Пилипчук Судді - С.С. Кругова О.В. Маміна