Постанова Кропивницький апеляційний суд № 388/1126/18

ПОСТАНОВА Іменем України 13 серпня 2020 року м. Кропивницький справа № 388/1126/18 провадження № 22-ц/4809/1012/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2020 року, суддя Степанов С.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 11.03.2008 року згідно якої отримала кредит у розмірі 4500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею і Банком договір. Зазначено, що щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де передбачено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Власник карткового рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору. Відносини між банком і клієнтом , які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформаціє узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через електронні ресурси банку. При укладені договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Зазначено, що позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, станом на 21.06.2018 року за відповідачем склалася заборгованість - 11336,02 грн., яка складається з наступного: 4898.84 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 6546.28 грн. - нараховано пені, 250.00 грн. - штраф (фіксована частина), 527.91 грн. - штраф (процентна складова), яку просив стягнути із відповідача на свою користь. Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2020 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2020 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що суд не прийняв до уваги на який саме рахунок чи платіжну картку був встановлений кредитний ліміт та саме коли вона отримала вказану суму коштів. Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява не містить ніяких даних, крім прізвища, крім того, підпис на анкеті-заяві не її. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані Банком у позовній заяві та в рішенні суду. В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредиту. Доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум (процентів та штрафних санкцій) не підтверджені належними доказами. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять її підпису, а в заяві відсутня домовленість щодо розміру відсоткової ставки, сплати пені та штрафів за невиконання договору. Крім того, відповідач не надавала письмової згоди на збільшення процентної ставки, а також відсутні докази належного повідомлення відповідача про зміну тарифів Банку. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.06.2020 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.06.2020 справу призначено до розгляду. До суду відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що Згідно копії Банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зареєстровано Національним банком України 19.03.1992 року за номером 92, має право здійснювати банківські операції та копією виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21.04.2017 (а.с. 33-34). Анкетою - заявою підтверджується наявність договірних відносин між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Згідно розрахунку заборгованості станом на 21.06.2018 року за відповідачем рахується заборгованість за договором № б/н від 11.03.2008 р., яка складає 11336,02 грн.(а.с. 11-12). Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони перебувають в договірних відносинах, відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань перед позивачем за договором № б/н від 11.03.2008 року, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись в суд із позовом позивач надав на підтвердження позову, копію анкети-заяву №б/н, згідно якої ОСОБА_1 підписала зазначену анкету та отримала кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач посилається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначено, що згідно п.2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах , що діють на дату нарахування, що викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. (в еквіваленті 250 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) +5% від суми позову. Зазначено, що відповідно до частини другої статті 1054, частини другої статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є правом заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Позивач зазначив, що оскільки відповідач не виконав умови договору станом на 21.06.2018 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 11336,02 грн., яка складається з наступного: 4898.84 грн. - відсотки за користування кредитом; 6546.28 грн. - пеня, 250.00 грн. - штраф (фіксована частина), 527.91 грн. - штраф (процентна складова). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позову позивач посилається, як на належні та допустимі докази: розрахунок заборгованості, Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, копію анкети - заяви, довідку про умови кредитування та документ, що посвідчує особу відповідача. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи знаходиться копія заяви від імені ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 11.03.2008. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З матеріалів справи вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувались відповідачу у розмірі , встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 11.03.2008 року згідно якої отримала кредит у розмірі 4500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження, що відповідачу була видана платіжна картка з зазначенням терміну дії картки. З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається, як належний та допустимий доказ на підтвердження позову на розрахунок заборгованості за договором №б/з від 11.03.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження, що кредитний ліміт який зазначено в позові був використаний відповідачем по справі. Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини. З матеріалів справи вбачається, що позивач не ставить питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту, а тільки просить стягнути заборгованість по нарахованих відсотках , пені та штрафних санкціях. Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження позову в частині заборгованості по відсотках, пені за користування кредитом та штрафних санкцій Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Повний текст постанови складено 17.08.2020. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: