Постанова 4824 № 359/7392/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 359/7392/15 Головуючий у першій інстанції - Борець Є.О. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1683/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки та частки в нежилих приміщеннях та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування часток в нежилих приміщеннях, визнання незаконними та скасування актів прийому-передачі земельних ділянок до статутного капіталу господарського товариства, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, поділ нежилих приміщень, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок та квартири, а також про стягнення компенсації вартості частки в автомобілі, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя : земельної ділянки та частки в нежилих приміщеннях. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що в період часу з 08 липня 1978 року до 06 листопада 2012 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем у справі. Під час шлюбу вони як подружжя придбали земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 , та 8/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Вважає, що це майно є спільною сумісною власністю сторін. Оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку поділу вказаного майна, просила в судовому порядку вирішити вказаний спір та в порядку поділу даного майна визнати за нею та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині вказаної земельної ділянки, та по 4/25 частин за кожним в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_3 не погоджуючись із поданим ОСОБА_1 позовом подав у вересня 2016 року зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Вишнева династія», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., який ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2016 року об`єднаний із первісним позовом. Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_3 посилався на те, що ОСОБА_1 при зверненні до суду визначено до поділу не весь обсяг спільного сумісного майна подружжя, яке було придбане ними за час перебування у шлюбу та щодо якого сторонами не досягнуто згоди щодо поділу. Крім того, неправильно визначено обсяг нежитлових приміщень в м. Києві, які підлягають поділу, замість всього обсягу в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 площею 220 кв.м., позивачка просить поділити тільки 8/25 частин його, вважаючи себе власником 17/25 частин. Також відповідач вважає, що позивачка приховала від поділу спірну квартиру, в селищі Ямпіль, Сумської області, яка була придбана ними в шлюбі. А також вважав, що з позивачки також необхідно стягнути 150000 грн, в якості компенсації за відчужений ОСОБА_1 автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , який також був придбаний під час шлюбу сторін, а відчужений після припинення шлюбу. З врахуванням викладеного та з урахування уточнених позовних вимог від 10 липня 2017 року відповідач просив : І . Визнати недійсними : - договір купівлі-продажу, укладений 04 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. про відчуження 17/25 частин нежилих приміщень з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 площею 149,7 кв.м. від загальної площі 220,2 кв.м.; - договір дарування зазначених нежилих приміщень, укладений 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кошевою В.О. ІІ. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним та ОСОБА_1 право власності : - на 1/2 частку в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 загальною площею 220,2 кв.м.; - на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 ; - на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області та на 1/2 частку в незавершеному будівництві садового будинку та гаражі на зазначеній земельній ділянці; - на 1/2 земельної ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області та на 1/2 частку в незавершеному будівництві житлового будинку на зазначеній земельній ділянці; - на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ІІІ. Визнати незаконними та скасувати : - акти прийому-передачі земельних ділянок площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 до статутного капіталу ТОВ «Вишнева династія» від 19 травня 2016 року; - рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С.М. №29779238 та №29778346 від 27 травня 2016 року про державну реєстрацію за ТОВ «Вишнева династія» права власності на вказані земельні ділянки, ІV. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 150000 гривень. Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що під час шлюбу ним та позивачкою як подружжям було придбано набагато більше майна ніж зазначено позивачкою у позові. Зокрема, це : нежилі приміщення з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , що було придбано у 2006 році за договором купівлі - продажу; земельна ділянка площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 ; незавершене будівництво садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району, а також зазначена земельна ділянка; незавершене будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району, а також зазначена земельна ділянка; квартира АДРЕСА_4 ; автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_3 вважає, що це майно є спільною сумісною власністю сторін, а тому підлягає поділу між сторону в рівних частках. Відповідач погоджувався із тим, що шлюб між позивачкою та ним розірваний 06 листопада 2012 року, після чого 04 квітня 2013 року він уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким він відчужив в її власність 17/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Проте, ОСОБА_3 вказує, що цей договір був укладений без наміру створення правових наслідків та є фіктивним правочином. Окрім того, ОСОБА_3 зазначав, що 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_4 договір дарування, за яким ОСОБА_1 відчужила у власність ОСОБА_4 17/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_3 вказував, що цей договір був вчинений без його згоди, а тому є недійсним. У вересні 2015 року позивачкою без його згоди всупереч вимогам Сімейного кодексу України було продано автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 у зв`язку з чим він вважає, що має право на компенсаціє вартості Ѕ частини вартості вказаного автомобіля, тобто 150000 грн. Крім того, щоб приховати майно від поділу, 19 травня 2016 року ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ «Вишнева династія» земельні ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Вишеньки Бориспільського району. 27 травня 2016 року приватний нотаріус Київської міської нотаріальної контори Турчак С.М. прийняла рішення №29779238 та №29778346 про державну реєстрацію за ТОВ «Вишнева династія» права власності на вказані земельні ділянки. З урахуванням викладеного відповідач просив задовольнити його зустрічний позов поділивши весь обсяг спільного сумісного майна подружжя, що залишилося не поділеним. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 . У задоволенні первісного позову в частині вимоги про поділ частки в нежилих приміщеннях ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 2199 гривень 20 копійок. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування часток в нежилих приміщеннях, визнання незаконними та скасування актів прийому-передачі земельних ділянок до статутного капіталу господарського товариства, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, поділ нежилих приміщень, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок та квартири, а також про стягнення компенсації вартості частки в автомобілі задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки нежилих приміщень, укладений 04 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за №954. Визнано недійсним договір дарування частки нежилих приміщень, укладений 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В,О. та зареєстрований в реєстрі за №2379. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництві садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в незавершеному будівництві садового будинку та гаражу на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в незавершеному будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в незавершеному будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано незаконним та скасовано акт прийому-передачі земельної ділянки до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району, була передана до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія». Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С.М. №29779238 від 27 травня 2016 року про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» права власності на земельну ділянку площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано незаконним та скасовано акт прийому-передачі земельної ділянки до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району, була передана до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія». Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак С.М. №29778346 від 27 травня 2016 року про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» права власності на земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 10365 гривень 90 копійок. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення компенсації вартості частки в автомобілі у більшому розмірі ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в розмірі 10560 гривень. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволення зустрічних позовних вимог - відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки посилається на підстави, що були вказані ОСОБА_3 як причини визнання договору купівлі-продажу, що укладений 04 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_1 фіктивним, а визнав вказаний договір недійсним з інших підстав. Окрім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що укладаючи договір купівлі-продажу від 04 квітня 2013 року, вона мала на меті реальне настання юридичних наслідків обумовлених цим договором, а також сторонами було обумовлено вартість майна, що відчужувалось і проведено розрахунок, що було посвідчено нотаріально. А тому вказаний договір не міг бути фіктивним та таким, що вчинений лише для приховування майна боржника від банку -стягувача. ОСОБА_1 зазначає, що судом не було надано оцінки договору купівлі-продажу, зокрема, оплатності такого договору, адже судом при визнанні такого договору недійсним не було застосовано двосторонньої реституції та не повернуто кошти, що були сплачені стороні. А також судом не було звернуто належної уваги на те, що сторони самостійно визначили розмір часток кожного у спільній сумісній власності за домовленістю, відповідно до якої 17/25 частин нежитлового приміщення належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, а отже, суд вийшов за межі своєї компетенції та визначив розмір часток в супереч нотаріально закріпленій домовленості сторін. Апелянт також вказує, що судом було прийнято рішення про недійсність договору дарування нежитлових приміщень, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 28 серпня 2015 року, проте апелянт вказує, що судом невірно застосовано ч. 1 ст. 216 ЦПК України, адже в даному випадку майно було відчужено на користь третьої особи, й майно може бути витребувано від особи, що не була стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в заперечення на доводи відповідача ОСОБА_3 щодо належності сторонам на праві спільної сумісної власності незавершених будівництвом споруд, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220881301:01:015:0027 та 3220881301:01:015:0665, адже вказані споруди нібито були зведені в період з 2006 по 2008 роки, зазначає наступне. Апелянт заперечує щодо готовності приміщень та їх тривалого використання, адже по суті у 2006-2008 роках була зведена «коробка», що обшита ззовні декоруючими матеріалами та з встановленими пластиковими вікнами, подальше будівництво не проводилось, й для життя така споруда не придатна. ОСОБА_1 зазначає, що фактично будівництво здійснювалось нею за власний кошт вже після розлучення із відповідачем, приблизно в кінці 2012 року, а в 2016 році були частково збудовані будинок та прилеглі споруди, у зв`язку із чим були виготовлені технічні паспорти на житловий та садовий будинки. А тому й покази свідка ОСОБА_5 про готовність будинку та проживання в ньому позивача та відповідача станом на 2010 рік, ОСОБА_1 вважає частково неправдивими та такими, що спростовуються фотографіями інтер`єру будинку, з яких видно, що будинок всередині не добудований. Окрім того, апелянт вважає, що поділити вказане майно не є можливим , адже між сторонами наявний конфлікт, а поділ вказаного майна внатурі є неможливим через відсутність можливості облаштування окремих входів, санвузлів та кухонь, проект будинку не передбачає такої можливості, теж саме стосується й садового будинку та гаражу. Посилаючись на правовий висновок ВСУ у справі №6-47цс16, апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення про поділ об`єктів незавершеного будівництва між сторонами по Ѕ кожному не було встановлено ступеню готовності будівництва, його технічних характеристик, відповідність будівельним нормам та не проведено експертиз для визначення таких, а тому передчасно зроблений висновок про завершення будівництва. Крім того, апелянт зазначає що дозвіл на зведення вказаних будівель на земельних ділянках цільове призначення яких відмінне від будівництва та обслуговування житлових споруд не отримувався, вказані будівлі в експлуатацію не вводилися, а тому фактично є самочинним будівництвом. Окрім того, ОСОБА_1 наголошує, що спір щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881301:01:015:0027 та 3220881301:01:015:0665 вже був вирішений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю та їх поділу між сторонами. Апелянт посилається на те, що квартира АДРЕСА_3 купувалась спільним сином сторін ОСОБА_6 для проживання в ній з дружиною та донькою, й лише номінально була оформлена на ОСОБА_1 07 вересня 2015 року, адже родина сина мала борги. Висновок суду про віднесення вказаної квартири до спільної сумісної власності подружжя зроблений судом без безпосереднього дослідження договору купівлі-продажу та не надано оцінку моменту набуття права власності та його державної реєстрації. ОСОБА_1 вважає рішення суду в частині стягнення грошової компенсації за половину вартості автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , що належав їй на праві особистої приватної власності незаконним, безпідставним та таким, що порушує майнове співвідношення інтересів сторін, адже ОСОБА_3 приховав власний автомобіль НІСАН ПАТРОЛ, яким продовжує користуватись. Окрім того, позивач вказує, що право особистої приватної власності на вказані автомобілі ніколи не заперечувалось сторонами. Також апелянт посилається на безпідставність визнання незаконним та скасування актів прийому-передачі земельних ділянок із кадастровими номерами 3220881301:01:015:0027 та 3220881301:01:015:0665, адже акти між фізичною та юридичною особою є правочинами та не можуть бути визнаними незаконними, а лише недійсними, або якщо такий правочин нікчемний - наслідки недійсності нікчемного правочину, вважає, що суд при ухвалені вказаного рішення вийшов за межі своїх повноважень та застосував невірний спосіб захисту права. Апелянт вказує на пропуск строку позовної давності ОСОБА_3 при пред`явленні зустрічних позовних вимог відповідно до ст. 72 СК України, та рахує, що якщо при розлученні сторін у 2012 році в рішенні вказано про відсутність у них майнових спорів, то таке є нічим іншим як визнанням ОСОБА_3 права особистої приватної власності на майно, що було наявне та зареєстроване за кожним із подружжя при припиненні шлюбу, а тому строк позовної давності щодо розподілу майна почався у 2012 році та закінчився у 2015 році. З урахуванням викладеного просила задовольнити апеляційну скаргу. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 , адвокат Мостовенко Ю.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, скасувати рішення місцевого суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, який укладений між позивачкою та відповідачем після розірвання шлюбу, в частині визнання недійсним договору дарування цих же приміщень, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а також в частині визнання за сторонами права власності на незавершені будівництвом житлові будинку на земельних ділянках в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області, та внесення вказаних земельних ділянок до статутного фонду ТОВ «Вишнева династія» вважаючи рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим. В частині поділу земельної ділянки в АДРЕСА_5 та стягнення коштів за проданий автомобіль також вважав незаконним, однак із тих підстав, що відповідач пропустив строк позовної давності на захист порушеного права, оскільки шлюб був розірваний між сторонами у 2012 року, а зустрічний позов ОСОБА_3 подав лише у вересні 2016 року. Представник ОСОБА_7 , адвокат Коновал О.В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та просила відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , оскільки порушень чинного законодавства при його укладенні та нотаріальному посвідченні не було. Крім того вважає, що відповідач, звертаючись до суду із позовними вимогами до ОСОБА_7 неправильно обрав спосіб захисту порушеного права. Так, якщо він вважає, що вказане майно вибуло із його власності поза його волею, то він повинен заявити віндикаційний позов до ОСОБА_7 , а не заявляти вимоги про визнання договору дарування недійсним, оскільки він не є стороною цього правочину. Представник ТОВ «Вишнева династія», адвокат Кондратов М.І. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, оскільки також вважає, що рішення місцевого суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права на підставі неповно встановлених обставин справи. Зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір належним чином не дав оцінки тим обставинам, що спір між відповідачем та позивачкою щодо двох земельних ділянок, які були внесені ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «Вишнева династія» був вирішений у 2015 році і відповідачу було відмовлено у задоволенні позову. Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір постановив у справі ухвалу про закриття провадження в цій частині зустрічних позовних вимог, однак в рішенні здійснив поділ незавершеного будівництва на вказаних земельних ділянках, і самих земельних ділянок, при цьому не врахувавши, що вказане будівництво є самочинним та не узаконеним, й що цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування житлових/садових будинків та господарських споруд. З врахуванням викладеного вважав рішення суду щодо ТОВ «Вишнева династія» ухвалено з порушенням норм матеріального права та просив його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., адвокат Коновал Д.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та просив її задовольнити, оскільки рішення місцевого суду постановлено з порушенням норм матеріального права та процесуального законодавства. Вважає, що нотаріус Турчак С.М. посвідчуючи договір купівлі продажу 17/25 частин нежитлових приміщень між позивачкою та відповідачем у справі дотрималася норм Цивільного та Сімейного кодексів України, якими врегульовано процедуру укладення та відчуження одним із подружжям на користь іншого подружжя частини майна, яке було придбано в шлюбі та яке за згодою сторін визначено як особисте майно ОСОБА_3 , і яке він вправі був продати іншому із подружжя. Тобто угода укладена з дотримання вимог ч.2 ст. 64 СК України та посвідчена з дотриманням норми Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з чим вважає, висновки місцевого суду щодо наявності підстав для визнання договору недійсними надуманими та безпідставними. Відповідач у справі ОСОБА_3 та його представник, адвокат Кузьменко В.О. заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення. При цьому зазначили, що місцевий суд, ухвалюючи рішення, дотримався принципу справедливості при вирішенні вказаного спору, оскільки весь обсяг спільного сумісного майна, що було правильно та справедливо поділено між ним та позивачкою. Заперечили щодо доводів позивачки про пропуск строку позовної давності на звернення із зустрічним позовом, оскільки після розірвання шлюбу позивачка не оспорювала його права на спільне майно і тільки після звернення до суду із вказаним позовом відповідач зрозумів, що позивачкою не визнаються його права щодо частини майна, а тому і відповідач подав зустрічний позов у вересні 2016 року. Також вважають, що місцевий суд правильно поділив спірні недобудовані житловий та садовий будинки у с. Вишеньки, Бориспільського району, Київського області, та земельні ділянки під ними оскільки зазначені будівлі були збудовані ще у 2008-2012 роках тобто в період шлюбу сторін та являються спільним сумісним майном подружжя. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 08 липня 1978 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 шлюб, зареєстрований Ленінським РВ РАЦС Ленінського району м. Грозного Чеченської РСР, про що був здійснений актовий запис за №330. Після укладення шлюбу вона обрала прізвище « ОСОБА_8 ». 14 квітня 2005 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області (а.с.11 т.1). 04 жовтня 2005 року ОСОБА_9 придбала автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 . Ця обставина підтверджується копією листа заступника начальника Регіонального сервісного центру в м. Києві №31/26-450аз від 19 липня 2017 року (а.с.90 т.3). 10 січня 2006 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбав нежилі приміщення з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв.м. 07 червня 2006 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.7 т.1). 13 грудня 2006 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_12 договір купівлі-продажу, за якими вона придбала земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області (а.с.9 т.1). У зв`язку з тим, що відбулось дублювання кадастрових номерів, цій земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 3220881301:01:015:0665, а також уточнено площу цього об`єкта нерухомого майна з 0,201 га до 0,2007 га. Ці обставини підтверджуються копіями листа державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Бориспільському районі №02-33/394 від 17 липня 2015 року (а.с.109 т.2, а.с.43 т.3) та копіями витягу з Державного земельного кадастру №НВ-3204760402015 від 17 липня 2015 року (а.с.110 т.2, а.с.44 т.3). 10 квітня 2008 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_13 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала квартиру АДРЕСА_3 , (а.с.26 т.2). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року (а.с.6 т.1) шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 був розірваний. Після розірвання шлюбу позивачу було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_14 ». Також судом встановлено, що після розірвання шлюбу, 04 квітня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким він відчужив в її власність 17/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 (а.с.213 т.3). 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_4 договір дарування, за яким вона відчужила у власність ОСОБА_4 17/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 (а.с.55-58 т.2). 19 травня 2016 року ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ «Вишнева династія» земельні ділянки площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 та площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Вишеньки Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копіями актів прийому-передачі (а.с.111-112, 128-129 т.3). 27 травня 2016 року приватний нотаріус Київської міської нотаріальної контори Турчак С.М. прийняла рішення №29779238 та №29778346 про державну реєстрацію за ТОВ «Вишнева династія» права власності на вказані земельні ділянки (а.с.123, 140 т.3). Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами у справі як подружжям в період шлюбу із 08 липня 1978 року по 06 листопада 2012 року було набуто у спільну сумісну власність : 1.) земельна ділянка площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області; 2.) автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 ; 3.) нежилі приміщення з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв.м; 4.) земельна ділянка площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 ; 5.) земельна ділянка площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області; 6.) квартира АДРЕСА_6 .) незавершений будівництвом житловий будинок на земельній ділянці площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району; 8.) незавершений будівництвом садовий будинок та гараж на земельній ділянці площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованій в с. Вишеньки Бориспільського району та з врахуванням положень ст. 69, 70 СК України визнав за кожним із колишнім подружжям право власності на Ѕ частину у спірному нерухомому майні, а також стягнув із позивачки на користь відповідача вартість Ѕ частини проданого автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 10365 грн. 90 коп. При цьому суд погодився із доводами щодо недійсності укладених позивачкою правочинів. Апеляційний суд не може повністю погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Так, відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України) Частиною першою статті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те що сторони як подружжя в період шлюбу набули у спільну сумісну власність наступне майно : 1. земельна ділянка площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області; 2. автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 ; 3. нежилі приміщення з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв.м; 4. земельна ділянка площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 ; 5. земельна ділянка площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області; 6. квартира АДРЕСА_3 . Зазначений факт - набуття у власність в період шлюбу вказаного обсягу майна визнаний сторонами та не оспорювався. Заперечення позивачки щодо віднесення до режиму спільного сумісного майна автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки позивачка вимог про визнання вказаного автомобіля особистою приватною власністю не заявляла і доказів на підтвердження набуття вказаного майна в особисту приватну власність не подавала, тому колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції. Щодо порядку поділу вказаного майна між подружжям то колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Згідно зі статтею 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. Так, із матеріалів справи вбачається, що після припинення шлюбу між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 04 квітня 2013 року ними між собою, як колишнім подружжям, було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 відчужив на користь та у власність ОСОБА_1 17/25 часток в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 . Вказаний договір укладений з дотриманням вимог ст. 64 ч.2 СК України, та ст. 657 ЦК України, та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо фіктивності вказаного договору та висновок суду першої інстанції щодо порушення норм ч.1 ст.203, ч.1 ст.319, ч.1 ст.655 ЦК України колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними. Із матеріалів справи вбачається, що вказаний договір вчинявся подружжям після припинення шлюбу з метою врегулювання спору щодо поділу спільного майна подружжя, вказаний договір був оплатний та мав на меті настання реальних наслідків, що підтверджується волевиявленням обох сторін. Так, при апеляційному розгляді справи відповідач підтвердив факт укладення вказаного договору з метою вирішення майнового спору між подружжям, а позивачка своїми діями щодо оплати вказаного договору та подальшого користування цим майном підтвердила реальність наслідків укладення вказаного правочину. Крім того, із матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що позивачка, набувши у власність вказане майно, в подальшому подарувала його ОСОБА_7 , тобто реалізувала свої права власника, передбачені ч.1 ст. 319 ЦК України. Обґрунтованими колегія суддів визнає доводи апелянта про незаконність рішення місцевого суду в частині визнання недійсним договору дарування нежилих приміщень, який укладений 28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. та зареєстрований в реєстрі за №2379. Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. Висновок суду щодо відсутності повноважень у сторін при укладенні договору купівлі-продажу та договору дарування таким, що суперечить ч.2 ст. 64 СК України , та ст. 41 Конституції України , ч. 1 ст. 319 ЦК України. З врахуванням викладеного колегія суддів вважає рішення місцевого суду в цій частині таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Обґрунтованим на думку колегії суддів є доводи апелянта про невідповідність нормам матеріального права рішення місцевого суду в частині визнання незаконним та скасування акт прийому-передачі земельної ділянки до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» від 19 травня 2016 року, на підставі якого земельна ділянка площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району, була передана до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія»; визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київської міської нотаріальної контори Турчак Світлани Миколаївни №29779238 від 27 травня 2016 року про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишнева династія» права власності на земельну ділянку площею 0,2007 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Вишеньки Бориспільського району, а також в частині визнання за ОСОБА_1 , Та ОСОБА_3 права власності по 1/2 частині незавершені будівництвом житловий будинок, садовий будинок, гараж а також земельні ділянки під вказаним об`єктами в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області. Так, відповідно до статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Так, із матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2005 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Вишеньки Бориспільського району, Київської області, а 13 грудня 2006 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_12 договір купівлі-продажу, за якими вона придбала земельну ділянку площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0140 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в селі Вишеньки Бориспільського району, Київської області. Таким чином, обидві земельні ділянки, які були придбанні в період шлюбу позивачкою не передбачали цільового призначення для будівництва житлового / садового будинку та його обслуговування. Крім того, відповідач у справі, звертаючись до суду із зустрічним позовом не надав до суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що уповноважений державою орган надавав подружжю дозвіл на здійснення будівництва житлового/садового будинку на зазначених вище земельних ділянках, а також, що вказане будівництво проведено з дотримання Державних будівельних норм. Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції, мотивував свій висновок тим, що вказані об`єкти нерухомого майна фактично закінченні будівництвом, однак не прийняті в експлуатацію. Даний висновок суд зробив на підставі показів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та наданих відповідачем фотокарток. Колегія суддів погодитися із вказаним висновком не може, оскільки об`єктом незавершеного будівництва може вважатися об`єкт нерухомості, що збудований або будується відповідно до вимог та порядку, передбачених законом, і не прийнятий в експлуатацію. Разом із тим, доказів на підтвердження того, що сторони розпочали вказане будівництво та здійснювали його відповідно до вимог та порядку визначеному Законом відповідач не подав, а тому колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що вказані об`єкти є самочинним будівництвом, а тому сторони у відповідності до положень ч.2 ст. 376 ЦК України не можуть набути на нього права власності. Підтвердженням того, що вказані об`єкти нерухомості є самочинним будівництвом підтверджується і технічними паспортами на вказані будівлі ( а.с.160-162 т.3). З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим і висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 та площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665 в порядку, визначеному ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України. Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції своєю ухвалою від 01 жовтня 2016 року закрив провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності по Ѕ частині на земельні ділянки площею 0,182 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0027 та площею 0,201 га з кадастровим номером 3220881301:01:015:0665, мотивувавши це тим, що спір між сторонами щодо вказаних об`єктів ( земельних ділянок) уже був вирішений у судовому порядку та рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі №359/12186/14, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у визнанні за ним права власності на Ѕ частини вказаних об`єктів нерухомості. Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалася ( а.с.36-44 т.2). Таким чином, вказані земельні ділянки не були самостійним предметом спору між сторонами, виходячи із постановленої 01 жовтня 2016 року ухвали. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у зв`язку із вирішенням у судовому порядку спору між сторонами щодо даних об`єктів спільного сумісного майна подружжя та набрання чинності рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі №359/12186/14, після його перегляду 17 вересня 2015 року Апеляційним судом Київської області, право власності ОСОБА_1 , як одного із подружжя, на це майно було підтверджено. А тому вона в порядку, визначеному ч.1 ст. 319 ЦК України, мала право на розпорядження вказаним майном на свій розсуд, в тому числі і вносити до статутного фонду ТОВ «Вишнева Династія», а тому доводи апелянтів щодо незаконності рішення місцевого суду в частині визнання незаконним акту прийому передачі, та рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ права власності на вказані земельні ділянки є обґрунтованим. Вирішуючи спір в частині зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ набутого подружжям у власність автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 ; 8/25 частин нежилих приміщень з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , загальною площею 220,2 кв.м; земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 ; та квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки про пропуск відповідачем строку позовної давності, оскільки як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом при розгляді справи, подружжя ОСОБА_8 після розірвання шлюбу у добровільному порядку вирішувало спори щодо поділу спільного майна подружжя, в тому числі, і шляхом укладення договору купівлі-продажу 17/25 частин нежитлових приміщень, і лише у грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся вперше до суду із позовом про поділ земельних ділянок, тому саме із вказаного часу у відповідача почався відлік перебігу строку позовної давності. Із зустрічним позовом ОСОБА_3 звернувся у трирічний строк, визначений ст. 257 ЦК України подавши його до Бориспільського міськрайонного суду Київської області у вересні 2016 року (а.с.18 -30 т.2), тому строк позовної давності ним не пропущений. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, неправильно застосував норми матеріального права, не повністю встановив обставини у справі та відповідні їм правовідносини, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, згідно до якого позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а позов ОСОБА_3 частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , необхідно визнати: за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 , та на 4/25 частин в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 ; за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 , та на 4/25 частин в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 . Підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь компенсація вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 10365 гривень 45 копійок ( 20730,90 :2) . Ухвалюючи рішення цій частині колегія суддів враховує положення ч.2 ст. 68 СК України. У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України. З урахуванням того, що вказаний автомобіль був придбаний в період шлюбу подружжя ОСОБА_3 також тих обставин, що позивачка у справі не зверталася до суду із вимогами про визнання вказаного автомобіля її особистою власністю, колегія суддів приходить до висновку про поширення на вказаний автомобіль права спільної сумісної власності, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення із позивачки вартості Ѕ частини є законними та обґрунтованими. Визначаючи вартість предмета спору, колегія суддів погоджується із наданими позивачкою у справі доказами, а саме : довідкою рахунком серії ААЕ №388280 від 18 вересня 2015 року та звітом про оцінку №RS48-150917-001, відповідно до яких вартість відчуженого ОСОБА_1 автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 складає 20730,90 грн, а тому відповідач має права на компенсацію вартості Ѕ частини даного автомобіля, що становитиме 10365,45 грн. При цьому заперечення відповідача щодо висновків про вартість автомобіля колегією суддів не приймаються, оскільки він не надав доказів на спростування наявного в матеріалах справи Звіту про вартість. Посилання на фото із інтернет сайтів щодо вартості аналогічних автомобілів не можуть бути прийняті колегією суддів на спростування вказаного Звіту про вартість автомобіля, оскільки не є належними доказами щодо конкретного предмета спору. Не приймаються колегією суддів і заперечення позивачки щодо поширення на придбану в період шлюбу квартиру АДРЕСА_3 принципу спільності майна подружжя, з посилання того що вказана квартира є власністю їх спільного сина, оскільки із матеріалів справи вбачається, що зазначений об`єкт нерухомості був придбаний ОСОБА_9 в період шлюбу із ОСОБА_3 , а тому на нього поширюється режим спільного сумісного майна подружжя, що визначено ч.2 ст. 60 СК України, оскільки позивачка зворотного не довела. З врахуванням викладеного відповідач відповідно до положень ч.1 ст. 70 СК України має право на Ѕ частину вказаної квартири, тому апеляційний суд в цій частині зустрічний позов задовольняє. У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у зв`язку із їх безпідставністю та недоведеністю. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Так, звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3654 грн (а.с.1 т.1), а при подачі апеляційної скарги 6597,15 грн. (а.с.12 т.4), а всього 10 251,15 грн. Відповідач подаючи уточнену позовну заяву сплатив 10560 грн (а.с.9 т.3). Разом з тим, вартість задоволених позовних вимог щодо позивачки становить 292868 грн, із яких вартість 8/25 частин нежитлових приміщень складає 235868 грн. ( 739000 - 503132 грн) (а.с.213 т.3), а вартість земельної ділянки 57000 грн. ( а.с.7 т.1), таким чином вона повинна була сплатити судовий збір до суду першої інстанції 2928,68 грн, та 4393,02 грн. при подачі апеляційної скарги, а всього 7321,70 грн., які підлягали стягненню із відповідача. Обґрунтованими вимогами відповідача колегія суддів визнала на суму 70903,90 грн, із яких 50173 грн, вартість квартири в селищі Ямпіль, Сумської області, та 20730,90 грн, вартість автомобіля. Таким чином, відповідач, пред`являючи обґрунтовані вимоги, повинен був сплатити 709,04 грн, які підлягали стягненню із позивачки. З врахуванням взаємозарахування коштів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору у розмірі 6912 грн. 66 коп. Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 64, 68 -71 СК України, ст.367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково . Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , визнати: - за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 , та на 4/25 частин в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 ; - за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220880901:01:015:0014 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій по АДРЕСА_1 , та на 4/25 частин в нежилих приміщеннях з №1 по №12, №IV (групи приміщень №60) в літері А по АДРЕСА_2 , на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Mitsubishi Pajero Sport 3.0», номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 10365 гривень 45 копійок. У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 ( прож. АДРЕСА_7 РНКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати понесені із сплатою судового збору в розмірі 6912 грн. 66 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв