Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/624/20
від 17.08.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/624/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 17 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій", управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій", управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" та Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області; -зобов`язати відповідачів надати йому направлення в Житомирський обласний центр медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради на предмет зміни підстави інвалідності на професійне захворювання та для визначення відсотків втрати професійної працездатності. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням та вважаючи, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що другий відповідач у справі-управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області є суб`єктом владних повноважень, а відтак дану позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, скаржник просить звернути увагу на те, що по даній справі суддя-доповідач Черноліхов С.В. виніс зразу дві ухвали: одну про відкриття провадження у справі, а іншу про відмову у відкритті провадження у справі. Також апелянт послався на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 по даній справі, в якій судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості залучити до участі у справі ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" не пов`язаний із здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у зв`язку з чим даний спір не є публічно-правовим та не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів. Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Поряд з цим, положеннями ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги до двох відповідачів- ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області . Так, згідно з приписами п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 2 цієї ж частини публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пунктом 7 вказаної норми визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб, що належать до сфери управлінської діяльності. В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" не підпадає під наведене визначення суб`єкта владних повноважень, оскільки не являється органом державної влади чи місцевого самоврядування та не наділений публічно-владними управлінськими функціями. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги заявлені до ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження лише в частині позовних вимог, заявлених до ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій", а в частині позову до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, а саме-про визнання протиправною бездіяльності Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та зобов`язання надати направлення в Житомирський обласний центр медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради на предмет зміни підстави інвалідності на професійне захворювання та для визначення відсотків втрати професійної працездатності, ухвалою судді Черноліхова С.В. від 02.06.2020 відкрито провадження у справі. За вказаних обставин колегія суддів твердження позивача про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що один із відповідачів є суб`єктом владних повноважень, вважає необгрунтованими. Стосовно доводів ОСОБА_1 , що судом першої інстанції проігноровано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020, зокрема в частині, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості залучити до участі у справі ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів звертає увагу, що питання про залучення третіх осіб вирішуються судом до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, як з власної ініціативи, так і за заявами сторін. Однак, предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала про відмову у відкритті провадження, а отже у даному випадку колегія суддів не може надавати правову оцінку процесуальним діям судді щодо незалучення в якості третьої особи ПрАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" на стадії відкриття провадження у справі. Отже, враховуючи, що матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення свідчать про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання апеляційної скарги необґрунтованою. При цьому, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року в якому суд зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм процесуального права. В той же час, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст.317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2,4, 19, 170, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.