Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11527/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11527/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 12 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В., представника позивача: Товянської І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС, в якому просив: -визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA101070/2019/0000620; -визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA1010000/2019/200252/2 від 05.08.2019. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позов задоволено: -визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA101070/2019/00620 та рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA101000/2019/200252/2 від 05.08.2019. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що після реєстрації ЕМД в електронній базі даних Єдиної автоматизованої системи ДФС спрацювали ризики щодо контролю правильності визначення митної вартості товару за застереження щодо різниці у розмірі митної вартості товару та застереження щодо різниці у розмірі митної вартості порівняно з наявними митними вартостями. Після спрацювання ризиків АСАУР, посадовою особою митного посту "Житомир-центральний" направлено запит до Управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості. Відповідно до п.4.7 Порядку №631 від 30.05.2012 виконання митної формальності за МД передано до спеціалізованого підрозділу. При цьому, при здійсненні митних процедур, орган доходів і зборів витребовув від декларанта лише ті документи, перелік яких визначений ст.53 МК України. Так, підставами виникнення сумнівів щодо митної вартості транспортного засобу, заявленої позивачем слугувало те, що відповідно до довідки про транспортні витрати без дати і без номера витрати по доставці автомобіля з Німеччини до кордону України становили 30 євро. Згідно із відомостями, що містилися в рахунку-фактурі транспортний засіб проданий з пробігом 160000 км., однак на момент перетину митного кордону України пробіг транспортного засобу становив - 164653 км, акт про проведення огляду товару № UA205010/2019/232819 від 01.08.2019, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС під час перетину митного кордону України. Таким чином, транспортний засіб від місця продажу до митного кордону України подолав 4653 км. Вартість дизельного палива на митній території Німеччини становить близько 1.26 євро - www.lardi-trans.com, www.mv-trans.com. Витрати палива SKODA, модель- OCTAYIA, 2014 року в заміському режимі складають близько 3,5-3,9 л на 100 кілометрів, (www. skoda-octavia.infocar.ua). Таким чином, лише вартість палива для транспортування оцінюваного транспортного засобу на відстань 4653 км перевищує 30євро, що є підставою для сумніву у декларуванні митної вартості. Проте судом першої інстанції ці доводи прийняті не були, а лише взяті до уваги покази представника позивача, які не підтверджуються жодними документами. Так, судом зазначено, що власник транспортного засобу міг використовувати придбаний автомобіль в особистих цілях на протязі 7 днів. Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення № MRN19DE810310831273Е8 від 31.07.2019 містила різні відомості щодо вартості транспортного засобу : графа 22-4600 евро; графа 46 -4750; друга сторінка-4750, тоді як заявлена митна вартість визначена декларантом на рівні 4630 евро. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24 липня 2019 року ОСОБА_1 придбано у Федеративній Республіці Німеччина транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 cм3, 2014 року випуску, дата першої реєстрації 09.12.2014. З метою здійснення митного оформлення вищезазначеного товару, 02.08.2019 уповноваженою особою ПП "Житомир-Брокбізнеслогістік" подано митну декларацію, а також рахунок-фактуру №0718 від 24.07.2019; акт про проведення огляду товару UA205010/2019/232819 від 01.08.2019, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС під час перетину митного кордону України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.11.2014; довідку про транспортні витрати від 02.08.2019. В подальшому, у відповідності до вимог частини 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На вимогу митного органу декларантом не було надано додаткових документів із зазначенням, що відсутня можливість надати інші документи. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем повторно проведена консультація. Так, у довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля від 28.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Декларантом до митного оформлення подано документи, які містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за транспортний засіб. Крім того, зазначено, що згідно з відомостями, які містяться у рахунку-фактурі транспортний засіб проданий з пробігом 160 000 км. В свою чергу, на момент перетину кордону України пробіг транспортного засобу становить - 164 653 км, а тому вартість палива на транспортування розмитненого автомобіля значно перевищує суму зазначену в довідці. В свою чергу, позивач повідомив, що з консультацією ознайомлений та додаткових документів надати не може. 05 серпня 2019 року Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200252/2, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості та визначила, що митна вартість автомобіля становить 8 750 євро та картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00620. Зокрема роз`яснено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 04.07.2019 №UA 209190/2019/046646 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 8 750,00 євро/шт. Вважаючи рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що декларантом при митному оформленні транспортного засобу було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Частиною першою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України). Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За змістом частини першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що в довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля від 28.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Декларантом до митного оформлення подано документи, які містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за транспортний засіб. Крім того, вказано, що згідно з відомостями, які містяться у рахунку-фактурі транспортний засіб проданий з пробігом 160 000 км, однак на момент перетину кордону України пробіг транспортного засобу становить 164 653 км. А тому, вартість палива на транспортування розмитненого автомобіля значно перевищує суму зазначену в довідці. Відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що останнім безпідставно не взято до уваги рахунок-фактуру № 0718 від 24.07.2019 як документ, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару, оскільки у вказаному документі чітко вказано осіб продавця та покупця, товар за який здійснюється оплата. Стосовно посилань представника відповідача на той факт, що у копії оформленої митної декларації країни відправлення № MRN19DE810310831273Е8 від 31.07.2019 вказано різні відомості щодо вартості транспортного засобу: графа 22 - 4600 євро; графа 46 - 4750; друга сторінка - 4750, тоді як заявлена митна вартість визначена декларантом на рівні 4630 євро, то як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до перекладу вказаної митної декларації країни відправлення значення показників "4750" є статистичними, а ціна за транспортний засіб зазначена у графі 22 - 4600,00 євро, тобто аналогічна ціні, вказаній у рахунку-фактурі. Також колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідача на раніше визначену митну вартість схожого автомобіля за митною декларацією № UA209190/2019/046646 від 04.07.2019, та звертає увагу, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17. Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган. Стосовно тверджень представника відповідача про розбіжність показників одометру в транспортному засобі, що підлягав розмитненню (наявність розбіжності в інвойсі (160 000 км) та за актом огляду автомобіля (164 653 км), то як пояснила представник позивача під час апеляційного розгляду справи, позивач після купівлі транспортного засобу, не був обмежений у праві пересуватись на ньому до моменту перетину митної території України та використовувати автомобіль у власних цілях протягом семи днів з моменту купівлі до моменту прибуття на митницю, що пояснює різницю в пробігу зазначеному в рахунку-фактурі та акті огляду автомобіля. Крім того, зауважила, що більший пробіг автомобіля може розцінюватися як підстава для зменшення його вартості, а не навпаки. Також представник позивача повідомила, що розрахунок за придбаний автомобіль проводився між сторонами у готівковій формі при оформленні даного рахунку-фактури, додаткові документи щодо передачі коштів не оформлялись. Аналогічні пояснення надані представником позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак на спростування останніх представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу. Відносно доводів Житомирської митниці ДФС про те, що транспортні витрати не можуть складати 30 євро (вартість зазначена в довідці позивача), зважаючи на затрачену відстань 4653 км (на 100 км затрачається біля 3,5-3,9 л палива, вартість 1 л якого складає близько 1,26 євро), то колегія суддів вважає, що останні грунтуються виключно на припущеннях, оскільки митним органом не спростовано твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 використовував транспортний засіб на території у власних цілях на протязі семи днів після його придбання. При цьому, колегія суддів зауважує, що неточність у документах які підтверджують лише транспортні витрати, не обгрунтовують рішення відповідача про коригування митної вартості на рівні 8750 євро. Також, на переконання колегії суддів, витрати на доставку транспортного засобу, не є визначальними у числових значеннях митної вартості товару, які унеможливлювали б визначення митної вартості за першим методом. Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 зауважив, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та безпідставність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.77, 78, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 17 серпня 2020 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.