Постанова 4854 № 420/6261/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/6261/19 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 11:36 год., м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 23.03.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. За участю: секретаря - Іщенка В.О. представника апелянта - Хілініченка А.Х. (довіреність від 24.01.2020 року) позивача - ОСОБА_1. представника позивача - Андрєєва В.М. (ордер від 28.05.2020 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №601 від 02 вересня 2019 року щодо звільнення командира батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2019 року по день фактичного поновлення на роботі. В обґрунтування позову зазначено, що з грудня 2015 позивач прийнятий на службу в УПП згідно наказу № 259 від 09.12.2015 та до липня 2019 р. жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності, натомість мав подяку за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, грамоту начальника управління державної охорону України, подяку Директора регіонального програмного офісу в Україні, департаменту юстиції США, подяку громадських об`єднань України за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків. 26.09.2019 позивач було звільнено зі служби в органах поліції (наказ ДПП № 752 від 26.09.2019) на підставі наказу № 601 від 02.09.2019 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку. В свою чергу, проступком визначено відсутність належного контролю за службовою діяльністю особового складу, що призвело до порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року № 111, порушення вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2, Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абз. 1-3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вказаний наказ був складений на підставі службового розслідування, проведеного згідно наказу ДПП «Про призначення та проведення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 08.072019 року № 1166, виданого на підставі рапорту від 08.07.2019 року №12215вн/41/2-2019 начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_2 щодо виявленої публікації, опублікованої на сторінці у Facebook поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП. На момент звернення за судовим захистом, позивач не ознайомлений з матеріалами службового розслідування, а тому не знає конкретних причин свого звільнення. Водночас на письмове прохання позивача ознайомитись з матеріалами службового розслідування в частині, що стосується безпосередньо його, йому було безпідставно відмовлено, чим порушено ч. 2 п. 3 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». В свою чергу, в спірному наказі не вказано, за які саме дії як командира батальйону № 3 УПП позивач звільнений, а наявні лише нерозкриті посилання на пункти посадової інструкції, не розкрито, що саме позивач зробив, не виконавши вимоги перелічених пунктів посадової інструкції, в чому полягала неетична поведінка та яким чином це виявлено. Крім того, згідно наказу № 601 дисциплінарне стягнення повинно бути у вигляді догани, адже саме такий вид стягнення передбачений пунктом 2 частини 3 статті 18 За «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», тобто начальника ДПП, підписуючи спірний наказ, вийшов за рамки вимог п. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» від 02.09.2019 року №601 в частині звільнення командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновив старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 26.09.2019. Стягнув з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 26.09.2019 по 12.03.2020 в сумі 99 034,32 грн. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира батальйону №3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 26.09.2019 та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 18 274,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у висновку службового розслідування відповідачем не встановлено належним чином, зокрема, склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Твердження про допущення позивачем неетичної поведінки, яке серед іншого покладено в основу притягнення до дисциплінарної відповідальності, засноване в першому чергу на недопустимому доказі, а відповідні зауваження до поведінки позивача не засновані на сукупності інших доказів. Висновки службового розслідування щодо неетичної поведінки керівництва батальйону № 3 в особі позивача не підтверджуються іншою доказовою базою, що не може не викликати сумнівів в об`єктивності та повноті службового розслідування в цій частині, а також ґрунтовності його висновків за цим епізодом. Викладене вище у своїй сукупності свідчить про те, що висновок службового розслідування безпосередньо відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим, складеним без належного дослідження і обґрунтування обставин, які, по своїй суті, не узгоджуються з зібраними матеріалами службового розслідування, або взагалі не виявлені саме відносно позивача під час його проведення. Належних, допустимих та неспростовних доказів того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок та порушив службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та до суду не надано. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем не підтверджується, як матеріалами самого службового розслідування, так і матеріалами справи. Разом з цим, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спорі щодо звільнення з публічної служби суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Водночас, з огляду на те, нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст. 9 КАС України вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України та дійшов висновку про поновлення позивача на посаді, з якої його було неправомірно звільнено, а саме на посаді командира батальйону №3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавствам, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що виявлені порушення під час проходження позивачем служби підтверджено належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності давали достатні правові підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Разом з цим, апелянт вказує, що обрання виду стягнення є виключними повноваженнями відповідача, які він реалізовує під час прийняття одного із рішень, яке вважає правильним за обставин, встановлених під час службового розслідування. При цьому, судом першої інстанції помилково не враховано, що посада, яка позивач обіймав до звільнення, є скороченою, а тому поновлення на попередній посаді фактично призвело до юридичної невизначеності під час реалізації висновків суду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на не обґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. У поясненнях на відзив апелянт підтримує раніше викладену в апеляційній скарзі правову позицію. Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працював в Національній поліції з 02.12.2015 року на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції. Наказом ДПП від 20.03.2019 року №208 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду командира батальйону №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Рапортом від 08.07.2019 року №12215вн/41/2-2019 начальник управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції доповів начальнику Департаменту патрульної поліції щодо виявленої публікації, опублікованої на сторінці у Facebook поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП. Наказом Департаменту патрульної поліції від 08.072019 року №1166 призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії зі складу посадових осіб Департаменту. У зв`язку із одержанням та опрацюванням значної кількості інформації, не з`явленням поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 до комісії для надання пояснень Доповідною запискою голови дисциплінарної комісії від 07.08.2019 року строк вказаного службового розслідування продовжений наказом начальника ДПП від 08.08.2019 року №1398 на один місяць. За результатами службового розслідування складено Висновок від 20.08.2019 року, згідно з яким підтверджено неетичну поведінку керівництва батальйону № 3, зокрема, його командира ОСОБА_1 ; встановлено, що в управлінні патрульної поліції в Одеській області ДПП існують випадки формального відпрацювання викликів та неналежного реагування на них. Відповідно до п. 22 Висновку службового розслідування члени комісії вважали б за доцільне за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності належного контролю за службовою діяльністю особового складу, що призвело до порушення у службовій діяльності в частині неналежного реагування на правопорушення або події, а саме порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16.02.2018 року №111, порушення вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2 Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VІІІ, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до командира батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Відповідно до п. 20 наказу Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» від 02.09.2019 року №601 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції «По особовому складу» від 26.09.2019 року №752 о/с відповідно до п. 6 ч. 1 с. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції. Так, зі змісту покладеного в основу звільнення позивача висновку службового розслідування вбачається, що відповідно до пояснень колишнього працівника Управління ОСОБА_4 та копії скріншоту в месенджері Телеграм із переписки із ОСОБА_5 в робочій групі, підтверджується наявність незаконних вказівок підлеглому особовому складу. Повідомлення наступного змісту "От результата роботи будет зависеть время пересменки". Також, ОСОБА_4 надано скріншот повідомлень відповідно до яких ОСОБА_5 перекинув повідомлення від ОСОБА_1 , щодо безперешкодного проїзду автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 , та надано вказівку наступного змісту «Увидите эту машину, лапку к виску и беспрепятственный проезд. Перешлите своим». Крім того, встановлено, що деякі екіпажі не відпрацьовують повідомлення, які надходять на логістичний пристрій екіпажу, на місце події не виїжджають але в електронному рапорті зазначають наступне: «прибули на місце події правопорушень не виявили, скарг та заяв не надходило, з заявниками зв`язатися не вдалося, двері ніхто не відчинив, тощо». Зокрема, 02.07.2019 року о 03:25 год. на логістичний пристрій екіпажу патрульної поліції ОКЕАН - 0103 в складі інспектора роти №1 батальйону №3 ОСОБА_28. та інспектора роти №3 батальйону №3 ОСОБА_6 надійшло повідомлення про порушення тиші наступного змісту «що у сусідів дуже сильно кричать, чутно якісь хлопки, заважають відпочивати» вказаний екіпаж одразу підтвердив даний виклик о 03:25 год. на логістичному пристрої проставлено відмітку про прибуття та о 03:35 год. проставлено відмітку про виконання виклику при цьому в електронному рапорті зазначено наступне: «прибувши на місце виклику, обстеживши прилеглу територію, порушення громадського порядку не виявлено, зі скаргами та заявами ніхто не звертався». При перевірці зазначеного виклику в системі ІПНП встановлено, що екіпаж на місце виклику не прибув, що підтверджується даними ЄР 8-треків. Також, встановлено, що вказаний екіпаж відповідно до даних ОРБ-треків з 03:24 год. по 03:45 год. знаходився поблизу цілодобового кафе «Піца-Суші» по вул. Левітана, 67/1 в. Одеса. Опитані інспектор взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДІIIІ старший лейтенант поліції ОСОБА_28. та поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції ОСОБА_6 , пояснили, що зі свого мобільного телефону зв`язувалися з заявником, а також прибувши на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, про що склали відповідний рапорт, але в рапорті не вказали, що зв`язувалися з заявником. Вказаний факт неналежного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події нарядами управління патрульної поліції в Одеській області ДПП свідчить про відсутність контролю з боку командира роти за своєчасним прибуттям екіпажами на місця подій, а також ужиттям необхідних заходів реагування. Враховуючи вищевикладене, роль командирів батальйонів, командирів рот та командирів взводів в організації діяльності екіпажів патрульної поліції знаходиться на неналежному рівні, що призводить до низької ефективності виконання службових завдань патрульними поліцейськими. Заступаючи на патрулювання території обслуговування їх функція контролю як керівників відсутня, про що вказують вище описані факти. З метою перевірки інформації щодо «планів» в роботі, зокрема, заданої кількості адміністративних матеріалів, які необхідно скласти за зміну, під час проведення службового розслідування було опитано окремих учасників групи в месенджері Телеграм, де ставили завдання по кількості складанні матеріалів по ст. 130 КУпАП. Надали пояснення наступні поліцейські: командир взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_7 ; поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_8 ; поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_9 ; інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_29.; поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_30.; поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП капрал поліції ОСОБА_10 ; поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції ОСОБА_11 . Вищезазначені опитані пояснили, що ставилася вимога керівництвом батальйону №3 щодо складення за зміну від 5 (п`яти) до 10 (десяти) адміністративних матеріалів. В свою чергу, вказівку в менеджері Telegram «рота без 130 не змінюємося» надавала адміністратор групи, командир роти ОСОБА_12 , такі повідомлення писалися в групі майже кожної зміни. У висновку службового розслідування зазначено, що факт, про який зазначила у наданому поясненні поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_3. щодо складання матеріалів за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП про який повідомила ОСОБА_3 у батальйоні № 3, командиром якого був позивач, знайшов своє підтвердження. За підсумком службовим розслідуванням встановлено, що має місце недостатній контроль командиром батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 за функціональними обов`язками підлеглого особового складу, став наслідком порушення Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16.02.2018 року №111, вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2 Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області ДПП, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 1, ст. 2, ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VІІІ, ст. 42 Закону України "Про запобігання корупції", абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179. Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість наказу про звільнення зі служби, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача, поновлення посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно із ст. 3 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Законом України від 22.12.2006 року №3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року). Відповідно до ст. 1 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Приписами ст. 5 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику. Частиною 1 ст. 7 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. Відповідно до ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету. Частиною 1 ст. 64 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Разом з цим, статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Міністерством внутрішніх справі від 12.03.2013 року №230 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин. Відповідно до п. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Такі ж норми закріплені і в Інструкції №

230. Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції №230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування. Відповідно до п. 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Згідно із ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Пунктом 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Згідно із ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Частиною 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Пунктом 6 ч. 1, ч. 2 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є підставою для припинення служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Відповідно до ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.12.2006 року №3460-IV такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу. Строки виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби визначені частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту. Водночас, відповідно до п. 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року №1179 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Пунктом 1 Правил від 09.11.2016 року №1179 визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи (пункт 1 розділу V розділу Правил етичної поведінки). Відповідно до приписів пункту 2 Правил від 09.11.2016 року №1179 керівник органу (підрозділу) поліції у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглими зобов`язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції. Керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню (пункт 3 Правил етичної поведінки). Судом першої інстанції вірно враховано, що приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Також, вірно враховано, що опитаний під час службового розслідування командир батальйону №3 УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 на запитання, чи знайомий він із публікацією взводу №2 роти №1 батальйону № 3 сержанта поліції ОСОБА_3 , що розміщена в мережі Facebook, яку остання розмістила на своїй сторінці 04.07.2019 року, повідомив що знайомий. На поставлене запитання, хто складає розстановки сил та засобів у батальйоні ОСОБА_1 повідомив, що командири рот складають, він перевіряє та вносить зміни до них, при необхідності. З пропозиціями щодо піших екіпажів також виступають командири рот. ОСОБА_1 повідомив, що він доводить кількість автомобілів, інформацію щодо заходів на наступну зміну та окремі задачі, крім того кожній роті він розділяє кількість авто та кількість піших осіб необхідних для несення служби в окремих зазначених місцях. На поставлене запитання щодо ставлення планів по показниках роботи, про які зазначено у публікації ОСОБА_1 повідомив, що жодних показників чи планів в роботі особисто ним та його підлеглими, а саме командирами рот не ставиться, змагання між батальйонами в показниках немає. На поставлене запитання чи доводилась особисто ним на шикуваннях інформація про те, що необхідно скласти більше постанов чи протоколів за інші батальйони він повідомив, що такого не доводив особовому складу. На поставлене запитання чи пропонував він ОСОБА_3 перейти працювати до ювенальної поліції ОСОБА_1 повідомив, що не пропонував, але запитував її чому вона не хоче перевестись до ювенальної поліції. На поставлене запитання, на якій підставі та з якою метою здійснювався особовий склад в охороні громадського порядку на поліцейській станції у парку Горького, що в м. Одесі, повідомив, що це зроблено для забезпечення публічної безпеки та громадського порядку, так як у парку завжди перебуває велике скупчення людей то необхідністю є залучення додаткових сил та засобів. На поставлене запитання для чого здійснювалась охорона в порту кораблів НАТО, про які також зазначено в публікації він повідомив, що згідно плану заході та листа від СБУ що надійшов на адресу УПП в Одеській області ДПП. На поставлене запитання, що йому відомо з приводу висловлювання « ОСОБА_13 » у публікації він повідомив, що не знає, що мається на увазі під цим терміном. На поставлене запитання чи відомо йому інформацію про факти отримання можливої неправомірної винагороди окремими працівниками УПП в Одеській області ДПП він повідомив, що про такі факти нічого не відомо. На запитання чи існує особисте хороше чи погане ставлення до окремих осіб у батальйоні повідомив, що до усього особового складу батальйону у нього відношення однакове. На поставлене запитання, чи надходили йому вказівки від начальника управління чи можливо його заступників з приводу більш прискіпливішого відношення до ОСОБА_3 він повідомив, що такі вказівки не надходили ні щодо ОСОБА_3 , ні щодо інших працівників. Водночас, опитана в ході службового розслідування ОСОБА_3 пояснила, що плани доводяться командирами рот ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (фото-аудіо підтвердження ОСОБА_3 не надала), ОСОБА_16 (копію «скріншоту» додала), заступниками командира роти Корж (який підтвердив цю інформацію на судовому засіданні, є аудіозапис яке саме судове засідання не повідомляла), командиром батальйону ОСОБА_1 (скрінів та аудіозаписів не має). Також повідомила, що це спускає керівництво, а саме ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які вимагають кожного дня з кожного екіпажу (фото, відео підтвердження не має, оскільки не знаходиться в групах керівництва в телеграмі), наприклад, 15 постанов виписати або говорять, далі пряма мова: «якщо ми (рота) не принесем 130, ніхто не буде зніматись» (скрін додала, це писала ОСОБА_19 ), або говорять: «добийте 1-2 постанови, тоді зніметесь», хоча 12 годин вони вже відчергували (скрін відсутній оскільки її видалили з групи в телеграмі). Це стає можливим через відсутність реального табелю відпрацьованого часу. Насправді у відомість записують «з 08 ранку по 20 вечора». Більш-менш реальний час можливо відслідкувати по журналу видачі зброї. Проте його заповнює відповідний працівник, який може внести зміни або взагалі вказати неправильний час отримання-здачі зброї. Час роботи більше ніяк не обліковується. Хтось може працювати менше, хтось більше повідомила у своєму поясненні ОСОБА_3 . Також ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 на шикуванні на плацу неодноразово говорив (пряма мова: «Ось у іншому батальйоні більша кількість постанов. Нам необхідно робити більше»). Відеозаписів що підтверджують дане твердження ОСОБА_3 не має. На поставлене запитання до ОСОБА_3 про те, хто з командирів телефонував та вимагав завершити її завдання вона повідомила, що ОСОБА_20 , командир 4 роти 3 батальйону, який вже звільнився та ОСОБА_21 . Повідомила, що доповідала ОСОБА_1 , після того, як пояснила ситуацію з дітьми, її на наступну зміну залишили «на калитці» охорона адміністративної будівлі - покарання таке. Це було протягом декількох днів. Згодом перевели на поліцейську станцію. В особистій бесіді як повідомила ОСОБА_3 вона пояснювала ОСОБА_1 , що в виклики «висять» та в пріоритеті постанови, при цьому страждають прості люди, чекають поліцію годинами. Крім того ОСОБА_3 доповнила з даного приводу те, що переписку ОСОБА_1 видалив, та скриншот вона не зробила. На поставлене запитання до ОСОБА_3 чи відома їй інформація поетапно, по прізвищах, хто надає, так звані, «показники» про які вона зазначає у своїй публікації, повідомила, що взагалі всі, хто їздить на авто-екіпажі, виконує плани по постановах, серед них є також ті, що виконують і плани по грошах. Крім того зазначила, що чи всі носять гроші вона не знає, хоча не припустила, що не всі, лише впевнено змогла назвати наступних працівників, а саме ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 , тобто для них є план по постановах, є план по грошах. Однак, вказала, що підтвердити іншими доказами крім слів не може надану інформацію. Крім того ОСОБА_3 повідомила, що їй відомо, що щоб потрапити в авто-екіпаж, необхідно сплатити гроші (підтвердити це скрином переписки, відео або аудіозаписом не може) також не може сказати, чи всі їх платять. Також вона повідомляла ОСОБА_26 , що в неї є інформація по викликам « 102», по дітям вони домовились, що буде вона буде працювати в автоекіпажі. Після цієї розмови як повідомила ОСОБА_3 її повернули з «пішого» та поліцейської станції в автоекіпаж, ніхто не вимагав якихось показників вона займалась дітьми, сімейними, також займалась викликами « 102», тому що на той момент вже мало хто виїжджав на виклики взагалі. Вони накопичувались, необхідно було виїжджати, розгрібати це все як повідомила у своєму пояснені ОСОБА_3 . Аналізуючи матеріали службового розслідування, суд першої інстанції вірно зазначив, що у висновку службового розслідування відповідачем не встановлено належним чином, зокрема, склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. За обставин справи, звинувачення ОСОБА_1 у допущенні неетичної поведінки засновані на поясненнях колишнього працівника Управління ОСОБА_27 та копії скріншоту в месенджері Телеграм із переписки із ОСОБА_5 в робочій групі, якими за висновком службового розслідування підтверджується наявність незаконних вказівок підлеглому особовому складу, а саме повідомлення наступного змісту "От результата роботи будет зависеть время пересменки". Також, ОСОБА_4 надано скріншот повідомлень відповідно до яких ОСОБА_5 перекинув повідомлення від ОСОБА_1 щодо безперешкодного проїзду автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 та надано вказівку наступного змісту «Увидите эту машину, лапку к виску и беспрепятственный проезд. Перешлите своим». При цьому, визначальною є необхідність перевірити, чи службове розслідування, включно із способом збирання доказів, було справедливим в цілому, що передбачає перевірку згаданого порушення законності. Для того, аби встановити, чи провадження в цілому було справедливим, треба також порушити питання про те, чи було дотримано прав позивача. Необхідно, встановити, чи позивачу надали можливість поставити під сумнів автентичність певного доказу і заперечити проти його використання. Окрім того, необхідно врахувати якість цього доказу, включно з питанням про те, чи обставини, за яких його було отримано, породжують сумнів щодо його надійності або точності. Хоча проблема справедливості не обов`язково постає, коли отриманий доказ не підтверджений іншою доказовою базою, слід зазначити, що у випадку, коли такий доказ є дуже вагомим і не викликає жодних сумнівів, то потреба у інших доказових елементах, які б його підтверджували, є меншою. У зв`язку з цим суд надає також ваги й питанню про те, був чи не був згаданий доказ визначальним для наслідку. Законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також Закон України «Про електронні довірчі послуги». Статтею 1 вказаного Закону передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Разом з цим, відповідно до ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування. Оцінюючи позицію Національної поліції України по даній справі, суд першої інстанції вірно врахував, що вищезазначене твердження про допущення позивачем неетичної поведінки, яке серед іншого покладено в основу притягнення до дисциплінарної відповідальності, засноване в першому чергу на недопустимому доказі, яким є скріншот, наданий колишнім співробітником Управління ОСОБА_4. Зокрема, перевірити справжність цього зображення та відповідність його змісту фактичним обставинам, а відтак і підтвердити стверджувані відповідачем звинувачення на адресу позивача, відсутня можливість, адже відповідні зауваження до поведінки позивача не засновані на сукупності інших доказів. В процесі доказування можуть бути використані лише визнані достовірними відомості, адже це пов`язано із встановленням істини у справі, що не може ґрунтуватися на хибних, недостовірних відомостях. При цьому, окрім зазначеного неналежного доказу, висновки службового розслідування щодо неетичної поведінки керівництва батальйону № 3 в особі позивача не підтверджуються іншою доказовою базою, що не може не викликати сумнівів в об`єктивності та повноти службового розслідування в цій частині, а також ґрунтовності його висновків за цим епізодом. Крім того, підставою для дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача слугувало, зокрема, виявлення в ході службового розслідування випадків формального відпрацювання викликів та неналежного реагування на них. Так, встановлено, що 02.07.2019 о 03:25 на логістичний пристрій екіпажу патрульної поліції ОКЕАН - 0103 в складі інспектора роти № 1 батальйону № 3 ОСОБА_28. та інспектора роти № З батальйону №3 ОСОБА_6 надійшло повідомлення про порушення тиші наступного змісту «що у сусідів дуже сильно кричать , чутно якісь хлопки, заважають відпочивати» вказаний екіпаж одразу підтвердив даний виклик о 03:25 на логістичному пристрої проставлено відмітку про прибуття та о 03:35 проставлено відмітку про виконання виклику при цьому в електронному рапорті зазначено наступне: «прибувши на місце виклику, обстеживши прилеглу територію, порушення громадського порядку не виявлено, зі скаргами та заявами ніхто не звертався». При перевірці зазначеного виклику в системі ІПНП встановлено, що екіпаж на місце виклику не прибув, що підтверджується даними ЄР 8-треків. Також, встановлено, що вказаний екіпаж відповідно до даних ОРБ-треків з 03:24 по 03:45 знаходився поблизу цілодобового кафе «Піца-Суші» по вул. Левітана, 67/1 в. Одеса. Опитані інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДІIIІ старший лейтенант поліції ОСОБА_28 та поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції ОСОБА_6 , пояснили, що зі свого мобільного телефону зв`язувалися з заявником, а також прибувши на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, про що склали відповідний рапорт, але в рапорті не вказали, що зв`язувалися з заявником. За висновком службового розслідування вказаний факт неналежного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події нарядами управління патрульної поліції в Одеській області ДПП свідчить про відсутність контролю з боку командира роти за своєчасним прибуттям екіпажами на місця подій, а також ужиттям необхідних заходів реагування; низьку ефективність виконання службових завдань патрульними поліцейськими. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877, п. 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №878 (зі змінами), з метою визначення порядку реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, а також приведення нормативно-правових актів у сфері діяльності Національної поліції України у відповідність до законодавства, наказом МВС України від 16.02.2018 року №111 затверджена Інструкція з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України. Вказана Інструкція встановлює порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділах. Також, відповідачем зазначено, що підставою для звільнення позивача слугувало, у тому числі, недотримання ним під час перебування на посаді командира батальйону № 3 п. 6 розд. ІІ та пп.1 п. 2 розділу вказаної Інструкції. В свою чергу, п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Інструкції №111 визначено, що органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати, зокрема, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направлення на місця подій сил і реагування на всі повідомлення про правопорушення або події засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації. Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції №111 визначено, що поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення. В той же час, пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції №111 передбачено обов`язки диспетчера, а саме брати на особистий контроль виконання завдань нарядами поліції, реагування на які здійснюються під час перезмінки, та не завершені. При цьому, як вбачається з висновку службового розслідування, диспетчера в ході проведення службового розслідування опитано не було. Натомість, однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено недотримання вимог нормативно-правового акту, порушення якого ним вчинено бути не могло, адже переліченими представником відповідача положеннями Інструкції №111 безпосередньо на позивача не покладено в обов`язків, порушення яких йому інкриміновано в якості підстави для відповідальності. Крім того, підставою для звільнення позивача слугував факт, що зазначила у наданому поясненні поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_3. щодо складання матеріалів за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП про який повідомила у батальйоні №3, командиром якого був позивач, знайшов своє підтвердження. Зокрема, опитані командир взводу №1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_7, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_8, поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_9, інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_29 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_30 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП капрал поліції ОСОБА_10, поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції ОСОБА_11 пояснили, що ставилася вимога керівництвом батальйону №3 щодо складення за зміну від 5 (п`яти) до 10 (десяти) адміністративних матеріалів. В свою чергу, вказівку в менеджері Telegram «рота без 130 не змінюємося» надавала адміністратор групи, командир роти ОСОБА_12 такі повідомлення писалися в групі майже кожної зміни. В той же час, згідно пояснень ОСОБА_12 текст « ОСОБА_31 що, знущаєтесь?» «Ніхто не знімається!» вона дійсно писала в групі роти (у месенджері Телеграм). При цьому зазначила, що це є особисто її власна ініціатива, так як вона вважає, що кожен з працівників має виконувати свої обов`язки належним чином. Показників роботи командир батальйону ОСОБА_1 від роти, в якій виконує обов`язки командира, не вимагає. Визнала, що ставила завдання підлеглим працівникам по складанню адміністративних матеріалів за правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 130 КУпАП та зобов`язалася подібного не повторювати. Поряд із тим, з пояснень ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається лише те, що вищезазначене повідомлення дійсно мало місце з боку ОСОБА_12 у месенджері в групі роти. Однак в поясненнях не згадується особа ОСОБА_1 в контексті викладених в месенджері Телеграм в групі роти вказівок по «планах» за ст. 130 КУпАП, або викладених в інший спосіб. Тобто стверджуваний недолік у роботі ОСОБА_1 по цьому епізоду взагалі не встановлено в ході службового розслідування, проте за позицією представника відповідача це одна з обставин, що слугували підставою для дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції. При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що за п. 27 висновку службового розслідування ОСОБА_12 за порушення, серед іншого, аналогічних вимог законодавства, по цьому епізоду розслідування, запропоновано притягнути до відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідальність. Викладене вище у своїй сукупності свідчить, що висновок службового розслідування безпосередньо відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим, складеним без належного дослідження і обґрунтування обставин, які, по своїй суті, не узгоджуються з зібраними матеріалами службового розслідування, або взагалі не виявлені саме відносно позивача під час його проведення. Належних, допустимих та неспростовних доказів того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок та порушив службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та до суду не надано. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем не підтверджується, як матеріалами самого службового розслідування, так і матеріалами справи. Відповідачем не обґрунтовано правомірність звільнення позивача з посади в органах Національної поліції належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було неправомірно звільнено, а саме на посаді командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. З огляду на необґрунтованість наказу про звільнення зі служби суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення позивача на попередній посаді, з якої відбулось незаконне звільнення, із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 17.08.2020 року. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло