Постанова Чернігівський апеляційний суд № 732/700/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 03 серпня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 732/700/19 Головуючий у першій інстанції - Лиманська М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/332/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К. секретар: Поклад Д.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради треті особи: Чернігівська обласна рада, Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Городнярайагролісгосп" розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Лиманської М.В. від 21 листопада 2019 року, місце ухвалення рішення м.Городня, дата складання повного тексту рішення 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, треті особи: Чернігівська обласна рада, Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Городнярайагролісгосп", В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ КП ''Чернігівоблагроліс'' Чернігівської обласної ради №12/к-ДП від 02.04.2019 року в частині його звільнення з посади директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства ''Городнярайагролісгосп''; поновити його на посаді директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства ''Городнярайагролісгосп'' з 02.04.2019 року; стягнути з ДП ''Городнярайагролісгосп'' (засновник КП ''Чернігівоблагроліс'' Чернігівської обласної ради) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2019 року по дату ухвалення рішення суду; стягнути з КП ''Чернігівоблагроліс'' моральну шкоду в сумі 47 386 грн. та судові витрати, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Також позивач просив суд допустити судове рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що наказом директора КП ''Чернігівоблагроліс'' №4 від 20.07.2005 року його було призначено на посаду директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства ''Городнярайагролісгосп''. Наказом генерального директора КП ''Чернігівоблагроліс'' №41/к-ДП від 09.10.2018 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України та достроково розірвано контракт, укладений з позивачем, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи. Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 14.03.2019 року визнано незаконним та скасовано наказ КП ''Чернігівоблагроліс'' Чернігівської обласної ради №41/к-ДП від 09.10.2018 року ''Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП ''Городнярайагролісгосп'', поновлено позивача на посаді директора ДП ''Городнярайагролісгосп'' з 09.10.2018 року, стягнуто з ДП ''Городнярайагролісгосп'' на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2018 року по 14.03.2019 року в сумі 122 022,70 грн., моральну шкоду в сумі 23 693 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. У даному рішенні суду зазначено, що в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню. Після виписки з лікарні позивач дізнався, що наказом першого заступника генерального директора КП ''Чернігівоблагроліс'' №12/к від 02.04.2019 року його було поновлено на посаді директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства ''Городнярайагролісгосп'' з 09.10.2018 року, при цьому одночасно 02.04.2019 року звільнено із займаної посади на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України, достроково розірвано контракт, укладений з позивачем у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи. Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки, на його думку, положення п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України поширюються на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, тому з даних підстав можливо звільнити лише керівника господарського товариства, а не керівника комунального підприємства. Згідно з додатковою угодою до контракту №29 від 03.01.2018 року, контракт припиняється у зв`язку з припиненням повноважень керівника на підставі рішення Чернігівської обласної ради, проте Чернігівська обласна рада відповідного рішення не приймала, і заданих обставин, звільнення позивача на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України є незаконним. Також позивач зазначає, що він у день звільнення знаходився на лікарняному, що виключало можливість проведення звільнення. У позові ОСОБА_1 вказує, що в порушення статті 47 КЗпП України, його не ознайомили зі змістом наказу №12/к-ДП від 02.04.2019 року про поновлення його на роботі та про повторне звільнення з посади, не повідомили про причини та підстави звільнення, йому не надали копію наказу. Також у день прийняття наказу - 02.04.2019 року, з ним не було проведено розрахунку та не видано трудову книжку. Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21.11.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Судом визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" №12/к-ДП від 02.04.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" та дострокового розірвання контракту. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" з 03.04.2019 року. Стягнуто з Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на користь держави 2 305 грн. 20 коп. судового збору. Судом зазначено, що рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. В апеляційній скарзі Комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення розміру витрат на правову допомогу, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, які задовольнив суд першої інстанції. Доводи апеляційної скарги вказують, що у оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції є протиправним, судом не враховано всі факти, що є предметом доказування, при цьому обставини, якими мотивовано рішення, не підтверджені жодним з доказів, передбачених ч.2 статті 76 ЦПК України, при цьому суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не врахував тієї обставини, що станом на день звільнення позивача 02.04.2019 року було змінено на 08.04.2019 року шляхом внесення змін до наказу від 02.04.2019 року №12/к-ДП, згідно наказу від 15.07.2019 року №20/к-ДП. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не з`ясував, чи були порушені права позивача не бути звільненим в день тимчасової непрацездатності, станом на день прийняття рішення суду від 21.11.2019 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції також не з`ясовано, чи перебував позивач на стаціонарному лікуванні, згідно листка непрацездатності серії АДЧ №914215 за тих обставин, що він виходив на роботу та виконував свої посадові обов`язки. Доводи апеляційної скарги зазначають, що наданий позивачем суду листок тимчасової непрацездатності в період з 27.03.2019 року по 05.04.2019 року не відповідає п.3.12 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності. Доводи апеляційної скарги вказують про обставини відсутності доказів щодо: спричинення позивачу моральної шкоди, а також факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 27.03.2019 року по 05.04.2019 року. В доводах апеляційної скарги комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було обґрунтовано того, що суд не застосував ч.1 статті 48 КЗпП України, при наявності в матеріалах справи копії трудової книжки, відповідно до записів в якій позивача було звільнено не 02.04.2019 року, а 08.04.2019 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при частковому задоволенні вимог заявленого позову суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача судові витрати в повному обсязі, а не пропорційно до задоволених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що на момент винесення рішення судом першої інстанції - 21.11.2019 року було відсутнє порушене право позивача не бути звільненим в день тимчасової непрацездатності. Доводи апеляційної скарги зазначають, суд першої інстанції захистив право позивача не бути звільненим 02.04.2019 року, що відповідно до листка непрацездатності, був днем тимчасової непрацездатності позивача, при цьому на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про скасування наказу від 02.04.2019 року №12/к-ДП, в частині звільнення позивача з роботи 02.04.2019 року, роботодавець ще в липні 2019 року виправив порушення закону, поновив права позивача не бути звільненим 02.04.2019 року шляхом внесення змін до наказу №12/к-ДП від 02.04.2019 року про дату звільнення позивача 08.04.2019 року, згідно наказу від 15.07.2019 року №20/к-ДП. Доводи апеляційної скарги стверджують, що копія листка непрацездатності позивача не може бути належним доказом звільнення позивача від роботи у період з 27.03.2019 року по 04.04.2019 року, оскільки у графі ''Звільнення від роботи'' у першому стовпчику ''З якого числа'' повинна бути вказана дата видачі листка непрацездатності, а фактично зазначено: 27.03.2019 року. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не врахував того, що обставини видачі або невидачі трудової книжки позивачу не входили до предмету доказування у даній справі. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції частково задовольнив вимоги заявленого позову, але при цьому стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу в повному розмірі - 10 000 грн., не застосувавши при цьому норми п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України. В судовому засіданні апеляційного суду представник Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" - адвокат Серкін К.Ю. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги. В судове засідання апеляційного суду представники відповідача, третьої особи - Чернігівської обласної ради, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.59,60,том 2), не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається з актового запису про смерть ОСОБА_1 №40 від 31.01.2020 року, складеного Городнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38,43-47, том 2). Видано свідоцтво серія НОМЕР_1 . Внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 31.01.2020 року за номером 00140642610. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.1,ч.3 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Даний спір не допускає правонаступництва, оскільки спірні правовідносини пов`язані безпосередньо з особою позивача. Згідно ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що з 20.07.2005 року (а.с.9, том1) ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Городнянського райагролісгоспу з оплатою, передбаченою контрактом. З наказу № 12/к-ДП від 02.04.2019 (а.с.236, том1) "Про поновлення на посаді та звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора ДП "Городнярайагролісгосп" вбачається, що на виконання рішення Городнянськолго районного суду Чернігівської області від 14.03.2019 року у справі №732/1737/18 (а частині допущення його негайного виконання), враховуючи вимоги п.5.6. р.5, п.7.10 р.7 Статуту КП "Чернігівоблагроліс", п.п.7.5., 7.9. р.7 Статуту ДП "Городнярайагролісгосп", керуючись підпунктом 15 пункту 6.4 розділу 6 контракту, укладеного з керівником Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" 01.02.2008 року з ОСОБА_1 , зі змінами та доповненнями, було поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Городнярайагролісгосп" з 09.10.2018 року (п.1 даного наказу). Відповідно до п.3 наказу №12/к-ДП від 02.04.2019 року, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 02.04.2019 року, в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Згідно листка непрацездатності Серії АДЧ №914215 (а.с.28, том1), виданого 05.04.2019 року Городнянською ЦРЛ в Чернігівській області, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.03.2019 року по 05.04.2019 року. З трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 (а.с.237-239, том1) вбачається, що згідно запису №10 від 02.04.2019 року трудової книжки, ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України (наказ №12к-ДП від 02.04.2019 року). Запис №11 від 08.04.2019 року трудової книжки позивача є наступним: "Запис за №10 недійсний". Звільнений з займаної посади в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п.5 ч.1 статті 41 КЗпП України (наказ №12к-ДП від 02.04.2019 року, зі змінами, внесеними наказом №20-к/ДП від 15.07.2019 року). Як вбачається з рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 року в частині задоволення вимог заявленого позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності даного висновку рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 року фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не врахував тієї обставини, що станом на день звільнення позивача 02.04.2019 року було змінено на 08.04.2019 року шляхом внесення змін до наказу від 02.04.2019 року №12/к-ДП, згідно наказу від 15.07.2019 року №20/к-ДП. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не з`ясував, чи були порушені права позивача не бути звільненим в день тимчасової непрацездатності, станом на день прийняття рішення суду від 21.11.2019 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції також не з`ясовано, чи перебував позивач на стаціонарному лікуванні, згідно листка непрацездатності серії АДЧ №914215 за тих обставин, що він виходив на роботу та виконував свої посадові обов`язки. Доводи апеляційної скарги зазначають, що наданий позивачем суду листок тимчасової непрацездатності в період з 27.03.2019 року по 05.04. 2019 року не відповідає п.3.12 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності. Доводи апеляційної скарги вказують про обставини відсутності доказів щодо: спричинення позивачу моральної шкоди, а також факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 27.03.2019 року по 05.04. 2019 року. В доводах апеляційної скарги комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було обґрунтовано того, що суд не застосував ч.1 статті 48 КЗпП України, при наявності в матеріалах справи копії трудової книжки, відповідно до записів в якій позивача було звільнено не 02.04.2019 року, а 08.04.2019 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при частковому задоволенні вимог заявленого позову суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача судові витрати в повному обсязі, а не пропорційно до задоволених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вказують, що на момент винесення рішення судом першої інстанції - 21.11.2019 року було відсутнє порушене право позивача не бути звільненим в день тимчасової непрацездатності. Доводи апеляційної скарги зазначають, суд першої інстанції захистив право позивача не бути звільненим 02.04.2019 року, що відповідно до листка непрацездатності, був днем тимчасової непрацездатності позивача, при цьому на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про скасування наказу від 02.04.2019 року №12/к-ДП, в частині звільнення позивача з роботи 02.04.2019 року, роботодавець ще в липні 2019 року виправив порушення закону, поновив права позивача не бути звільненим 02.04.2019 року шляхом внесення змін до наказу №12/к-ДП від 02.04.2019 року про дату звільнення позивача 08.04.2019 року, згідно наказу від 15.07.2019 року №20/к-ДП. Доводи апеляційної скарги стверджують, що копія листка непрацездатності позивача не може бути належним доказом звільнення позивача від роботи у період з 27.03.2019 року по 04.04.2019 року, оскільки у графі ''Звільнення від роботи'' у першому стовпчику ''З якого числа'' повинна бути вказана дата видачі листка непрацездатності, а фактично зазначено: 27.03.2019 року. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не врахував того, що обставини видачі або невидачі трудової книжки позивачу не входили до предмету доказування у даній справі. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції частково задовольнив вимоги заявленого позову, але при цьому стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу в повному розмірі - 10 000 грн., не застосувавши при цьому норми п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 26.11.2019 року у оскаржуваній частині, виходячи із наступного. Як вбачається з рішення суду першої інстанції від 26.11.2019 року, частково задовольняючи вимоги заявленого позову, суд прийняв до уваги фактичні обставини справи, а також приписи ч.3 статті 99 ЦК України, ч.3 статті 40, п.5 ч.1, ч.3 статті 41 КЗпП України. Також при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом першої інстанції на підставі ч.4 статті 263 ЦПК України, враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №711/5711/16. Як встановлено судом із дослідженого у судовому засіданні листка непрацездатності серії АДЧ №914215, ОСОБА_1 з 27.03.2019 року по 05.04.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в Городнянській центральній районній лікарні. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності, під час перебування на лікарняному. Посилання сторони відповідача та третьої особи щодо незаконності листка непрацездатності, виданого позивачу, суд першої інстанції не прийняв до уваги, виходячи із фактичних обставин справи та приписів ч.1 статті 76, ч.1 статті 77, статті 79, ч.1 статті 80, статті 81 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду відносно того, що стороною відповідача не надано суду належних та достовірних доказів щодо незаконності листка непрацездатності АДЧ №914215, виданого позивачу. При цьому суд першої інстанції зазначив у рішенні, що надані суду представником третьої особи докази тих обставин, що 29.03.2019 року позивач перебував на робочому місці, а саме, накази від 29.03.2019 року за підписом ОСОБА_1 по підприємству ''Городнярайагролісгосп'', не спростовують факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Городнянській ЦРЛ в день видачі оскаржуваного ним наказу - 02.04.2019 року. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_2 , в яких він стверджував, що бачив ОСОБА_1 на робочому місці у ДП ''Городнярайагролісгосп'' у період з 29.03.2019 року та в подальшому, не спростовують відомостей листка непрацездатності АДЧ №914215 відносно того, що ОСОБА_1 в період з 27.03.2019 року по 05.04.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні. Судом першої інстанції у рішенні від 21.11.2019 року зазначено, що факт затримки видачі позивачу його трудової книжки після звільнення ОСОБА_1 підтверджується записом, вчиненим відповідачем у трудовій книжці позивача після пред`явлення ним даного позову. Завірена копія трудової книжки позивача, надана відповідачем на вимогу суду, містить запис про звільнення ОСОБА_1 08.04.2019 року, при цьому підставою внесення запису зазначено зміни до наказу від 02.04.2019 року, які були внесені наказом №20-к/ДП від 15.07.2019 року (а.с.239, том 1). При цьому, як зазначив суд першої інстанції у рішенні від 21.11.2019 року, копії або оригіналу наказу №20-к/ДП від 15.07.2019 року стороною відповідача суду не надано. Завірена відповідачем копія наказу від 02.04.2019 року, яка надана суду стороною відповідача 14.11.2019 року (а.с.235,236, том 1), не містить в собі відповідних посилань на внесення змін до даного наказу. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що запис у трудовій книжці позивача про його звільнення з іншої дати - 08.04.2019 року, не змінює факту винесення відповідачем 02.04.2019 року оскаржуваного наказу про звільнення позивача, а також не змінює того факту, що в день звільнення позивача - 02.04.2019 року, ОСОБА_1 перебував на лікарняному. На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду узгоджується із фактичними обставинами справи, встановленими судом в ході розгляду даної справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що у зв`язку із встановленим судом порушенням положень ч.3 статті 40 КЗпП України, позивач підлягає поновленню на роботі з 03.04.2019 року, оскільки дата звільнення ОСОБА_1 - 02.04.2019 року, є останнім робочим днем. З врахуванням положень статті 237-1 КЗпП України та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході судового розгляду даної справи позивачем доведено, що його незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань, внесло негативні наслідки в організацію його нормальних життєвих зв`язків, що зумовило стрес та хвилювання, негативно позначилось на його здоров`ї. Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано врахував конкретні обставини справи, характер душевних переживань позивача, їх глибину та тривалість. При цьому судом першої інстанції було прийнято до уваги твердження представника відповідача відносно того, що розмір моральної шкоди у сумі 47 386 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, в достатній мірі не є обгрунтованим. Враховуючи принцип виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 47 386 грн. необхідно задовольнити частково, стягнувши при цьому з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 5 000 грн. Виплата відповідачем вказаної суми має бути здійснена за мінусом податків та інших обов`язкових платежів. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, оскільки вказані висновки суду узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів у розумінні статей 77, 80 ЦПК України на спростування вказаних висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 року у вищезазначеній оскаржуваній частині, ухваленого судом у вказаній частині на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішенням суду першої інстанції від 21.11.2019 року стягнуто з Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. При цьому суд першої інстанції виходив з тих обставин, що згідно з квитанцією №2213249 від 15.04.2019 року (а.с.34, том 1), позивач на умовах договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2019 року сплатив адвокату Дроботущенко Т.О. 10 000 грн., і в матеріалах справи наявний акт від 15.04.2019 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2019 року (а.с.33, том 1). За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом підтверджені належним чином, тому підлягають відшкодуванню на користь позивача у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції частково задовольнив вимоги заявленого позову, але при цьому стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу в повному розмірі - 10 000 грн., не застосувавши при цьому норми п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України. Апеляційний суд вважає, що відповідач в доводах апеляційної скарги обґрунтовано посилається на положення п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги приписи ч.4 статті 25 ЦК України. Відповідно до ч.4 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Враховуючи, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38,43-47, том 2), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають. З врахуванням положень ч.3 статті 377 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради залишити без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21.11.2019 року - залишити без змін. В частині відмови судом у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21.11.2019 року апеляційним судом не переглядається в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 377, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради залишити без задоволення. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: