Постанова 4819 № 661/3507/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Херсон Номер справи: 661/3507/19 Номер провадження: 22-ц/819/888/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Приходько Л.А. Радченко С.В. секретар Давиденко І.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_4 , на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2020 року, у складі судді Ведяшкіної Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Джамалли Равіль Хагані-Огли до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування, укладеного відповідачами, недійсним. Позов обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній зобов`язався повернути суму позичених коштів у розмірі 18000,00 доларів США, проте своє зобов`язання не виконав. У зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення зазначеної заборгованості, в забезпечення якого ухвалою суду від 21 березня 2016 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . 28 квітня 2016 року заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за зазначеним договором позики. 21 червня 2016 року ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області зазначене заочне рішення суду скасовано та призначено справу до розгляду. 28 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 здійснив заходи щодо відчуження іншого нерухомого майна, відомості про яке були відсутні в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на момент подання ним позову, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , шляхом укладання договору дарування від 28 липня 2016 року, за яким належну йому 1/3 частку квартири подарував своїй матері ОСОБА_3 18 січня 2017 року рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики та неустойку за порушення умов Договору, загальною сумою 27 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складало 745 740 гривень. 13 липня 2018 року рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних, пеню та судові витрати, всього 99103,82 гривень. Зазначенні рішення суду до теперішнього часу ОСОБА_2 не виконанні, останній затягує процес їх виконання та намагається відчужити належні йому активи, подаючи до суду позови про поділ майна подружжя, про розподіл майна, визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Вважаючи, що ОСОБА_2 уклав фіктивний правочин дарування квартири АДРЕСА_2 , з метою виведення належної йому частки даного нерухомого майна, з-під можливого звернення стягнення на нього, просив суд визнати недійсним договір дарування від 28 липня 2016 року 1/3 частини трьох кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2020 року позов задоволено, визнано недійсним договір дарування від 28 липня 2016 року відповідно до якого ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 1/3 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А., зареєстрований в реєстрі за №

570. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, а боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості за договором позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника. З апеляційною скаргою на рішення суду звернувся ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Харченко ДМ. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів, що у сторін спірного договору дарування був умисел на укладення фіктивного правочину, спрямований на уникнення звернення стягнення кредитором на майно одного з відповідачів як боржника. Зазначає, що укладення договору дарування було спрямовано на усунення ОСОБА_3 перешкод в реалізації її права на призначення житлової субсидії. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до судового засідання суду апеляційної інстанції не з`явилась. Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як це передбачено частиною п`ятою статті 203 ЦК України . Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Встановлено, що спірний договір дарування укладено 28 липня 2016 року в період, коли цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 18 000 доларів США, а також неустойки за порушення умов договору в сумі 9 000 доларів США, всього в сумі 27 000 доларів США, перебувала в Новокаховському міському суді Херсонської області. 18 січня 2017 року рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області, із змінами внесеними рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2017 року і яке набрало законної сили з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг за договором позики в сумі 18 000 доларів США, а також неустойку за порушення умов Договору в сумі 9 000 доларів США, всього в сумі 27 000 доларів США, судовий збір в сумі 6890 гривен. 13 липня 2018 року рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 3 % річних за користування позикою в сумі 32634 гривни 56 копійок, пеню в сумі 65493 гривни 98 копійок, судовий збір в сумі 975 гривен 28 копійок, а разом - 99103 гривни 82 копійки. Зазначені рішення ОСОБА_2 не виконано. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. За пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, а отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що «з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора». Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його мати (обдаровувана), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував в даній справі правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, оскільки фактичні обставини у справах суттєво відрізняються, так як на момент укладення спірного договору дарування не існувало жодного рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Так, 28 квітня 2016 року заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 18 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складало 453 780 гривень, неустойку за порушення умов договору в сумі 9 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складало 226890 гривень, всього стягнуто 27 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складало 680 570 гривень. 21 червня 2016 року ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області заочне рішення суду скасовано та призначено справу до розгляду по суті. 20 липня 2016 року ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області за клопотанням ОСОБА_2 призначено в справі почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі. Отже на момент укладення договору дарування 28 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 достовірно знав про існування судового розгляду за позовом ОСОБА_1 про стягнення з нього боргу за договором позики та здійснив заходи щодо відчуження належного йому майна. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, врахувавши правові позиції Верховного суду, дійшов правильного висновку, що відповідач за наявності судового провадження про стягнення з нього боргу за договором позики подарував квартиру з метою уникнення звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості, тобто діяв недобросовісно. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду, колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року. Головуючий І.В. Вейтас Судді: Л.А. Приходько С.В. Радченко