Постанова 4811 № 461/4240/17

Справа № 461/4240/17 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/20/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Струс Л.Б., суддів Левика Я.А., Шандри М.М. секретар Бадівська О.О. за участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2019 року в складі судді Фролова Л.Д. у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії та рішення державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №52049441,- ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною ухвалою скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії та рішення державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні № 52049441, пов`язані з примусовою реалізацією 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_5 , подавши апеляційну скаргу. Вказує, що скарга є безпідставною, необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а основою такої скарги є лише припущеня заявника. Зазначає, що на момент реалізації майна ухвала Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2016 р. була чинна. Після завершення виконавчого провадження вона була скасована. У ОСОБА_2 було відсутнє інше майно, на яке можна було звернути стягнення. Боржник належним чином повідомлявся про усі рішення державного виконавця, прийняті у виконавчому провадженні. Зазначив, що переважне право співвласника на викуп майна можливе лише при добровільному продажі, а не під час примусової реалізації майна. Просить ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Встановлено, що 08 серпня 2016 року Галицьким районним судом м. Львов на виконання рішення від 17 вересня 2015 року у справі № 461/7655/15-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики б/н від 03 квітня 2014 року в сумі 64104,00 грн. та 3654 грн. 00 коп. судового збору /а.с. 41/. 26 серпня 2016 року державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів Барничем Володимиром Миколайовичем, за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження № 52049441 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа /а.с. 42,43/. 05 вересня 2016 р. державним виконавцем накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_2 /а.с. 44/. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем вживалися заходи з метою виявлення рухомого та нерухомого майна належного боржнику на праві власності /а.с. 45-53/. В результаті чого встановлено, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . На підставі подання начальника Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції від 22 вересня 2016 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2016 р. визначено за ОСОБА_2 1/2 ідеальної частки майна - квартири АДРЕСА_1 , з метою її подальшої реалізації на прилюдних торгах /а.с. 57, 59/. 23 грудня 2016 року, державний виконавець Галицького ВДВС м. Львів Барнич В.М. здійснив опис і арешт вищевказаного майна боржника та передав його на зберігання ОСОБА_8 . Опис майна був проведений в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 23 грудня 2016 року держаний виконавець призначив ОСОБА_11 експертом з метою визначення вартості описаного майна /а.с. 12,13/ . Експертом частка нерухомості ОСОБА_2 була оцінена в сумі 462193 грн. 00 коп., що підтверджується висновком від 18 січня 2017 року /а.с. 62/. 02 березня 2017 року Галицьким відділом ДВС м. Львів до ДП «СЕТАМ» була подана заявка на проведення електронних торгів з продажі 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 /а.с. 76,77/. Після повторного виставлення квартири на торги 30 травня 2017 року вона була реалізована ОСОБА_5 за 373220 грн. 85 коп., що підтверджується протоколами електронних торгів №253309 від 03 травня 2017 р. №259788 від 30 травня 2017 р. /а.с. 64, 67/. 26 червня 2017 року державним виконавцем Барнич В.М. складено акт про проведення електронних торгів /а.с. 87/. 26 червня 2017 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барничем В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с. 92/. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст.. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Згідно п. 10 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (чинної станом на день виникнення спірних правовідносин), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові. Як вірно встановлено судом першої інстанції у постанові про опис та арешт майна від 23 грудня 2016 р. не вказано загальної площі, кількості кімнат (приміщень), їх площі та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, тобто вона не відповідає вимогам ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Опис проводився у відсутності боржника або іншого власника квартири, відомості про те, що останні відмовилися від підпису у постанові не вказані. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що боржник був належним чином повідомлений про здійснення опису майна та не допустив державного виконавця в квартиру або іншим чином перешкоджав йому. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 7.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», У справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. За ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» - «Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника».

1. Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

2. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

3. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

4. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

5. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

6. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п.п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись у відповідності до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади. Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Крім того, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Як вбачається із матеріалів справи, оцінювачем ФОП ОСОБА_11 під час здійснення оцінки спірного нерухомого майна не було проведено належного огляду об`єкта оцінки - виключно зовнішній огляд. Проте будь-яких даних про те, що боржник будучи повідомлений про день такого огляду не забезпечив доступу до приміщення у матеріалах справи відсутні, як і дані про те, що державний виконавець зверталась до боржника з цією метою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем Галицького відділу ДВС під час здійснення примусової реалізації майна боржника порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" , що в подальшому вплинуло на законність проведення процедури реалізації арештованого майна та порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 як боржника. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року. Головуючий Судді